27 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2040/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
13 червня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" (надалі також - відповідач, КП "Кременчуцьке тролейбусне управління") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 136 229 грн 26 коп. та пені в розмірі 4659 грн 18 коп.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2017 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.
Ухвалою від 18 червня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представники сторін з'явились у судове засідання, надали заяви про розгляд справи без їх участі, у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" на позов /а.с. 23-26/, у якому відповідач вказує, що ним виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів в 2017 році та вжито усіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників, здійснено всі дії, передбачені чинним законодавством щодо недопущення правопорушення. Вказав, що ним подавалась державній службі зайнятості інформація про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, також відповідач протягом 2017 року розміщував оголошення про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, тобто вживав дії щодо працевлаштування інвалідів.
16 липня 2018 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій він наполягав на позовних вимогах, оскільки у відзиві не наведено норм, які б визначали перелік підстав для звільнення роботодавця, який не виконує норматив, від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 73/.
Суд, дослідивши письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті, а також інші письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив такі обставини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 03328528) є юридичною особою, зареєстрованою в порядку визначеному законом.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
01 березня 2018 року КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.9/.
Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2017 році становила 287 - 92=195 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 9, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (осіб) згідно Звіту зазначено 8 осіб.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність виключення із загальної кількості штатних працівників облікового складу 92 осіб /посади штатних працівників, на яких, за твердженням відповідача, не можуть працювати інваліди/ та про проведення розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів із 195 осіб, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Таким чином, з огляду на приписи частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто виходячи із загальної кількості штатних працівників облікового складу (осіб) - 287 осіб.
Листом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вих. № 03.1-08/413 від 16.03.2017 відповідача повідомлено про результати проведеної перевірки правильності розрахунків поданого звіту та про виявлені помилки про заповненні показників Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ /а.с. 15/. Зокрема, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становить 287 осіб, розрахована середньооблікова кількість штатних працівників, які працювали на підприємстві у 2017 році та яким була встановлена інвалідність, становить 9 осіб (рядок 02), а норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів становить 11 осіб (287 х 4%) (рядок 03).
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" адміністративно-господарські санкції у розмірі 136229 грн 26 коп. (за 3 осіб) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4659 грн 18 коп. (за 57 днів (з 17.04.2018 по 12.06.2018)) /а.с. 11/.
З метою стягнення зазначених адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
За змістом частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.
Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній до 07.02.2017) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).
Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.
За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (справи №№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно), у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18.
Матеріалами справи підтверджено, що листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості вих. № 1117 від 27 квітня 2018 року, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 18-19/, позивача повідомлено про подання КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" наступної звітності форми З-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)": у січні 2017 року - про наявність 11 вакансій для інвалідів "кондуктор громадського транспорту"; протягом лютого - грудня 2017 року - про наявність 12 вакансій для інвалідів "кондуктор громадського транспорту" /а.с. 19/.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2016 року та протягом 2017 року відповідачем КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості щомісячно подавалася звітність форми З-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за професією (посадою) "кондуктор громадського транспорту" для працевлаштування інвалідів, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 39-50/.
Отже, протягом 2017 року Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для інвалідів на КП "Кременчуцьке тролейбусне управління" та мав можливість протягом 2017 року направляти відповідних осіб для працевлаштування до КП "Кременчуцьке тролейбусне управління".
Зі змісту листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості вих. № 1117 від 27.04.2018 року також повідомлено, що протягом 2017 року на заявлені вакансії були направлені 5 осіб з інвалідністю, з яких: 1 особа була працевлаштована на заявлену вакансію, 4 - відмовились від працевлаштування /а.с. 19/.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем самостійно у 2017 році розміщувалися оголошення у газетах "Програма Плюс" та "Кремінь", у яких запрошувалися інваліди загальних захворювань на робочі місця "кондуктор громадського транспорту (тролейбуса)", на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії оголошень /а.с. 58-66/.
Отже, відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інваліда у 2017 році, а саме: створив робоче місце для працевлаштування інваліда, а також подавав до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування інваліда.
Доказів того, що відповідач не створив робоче місце для інваліда, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" (вул.Київська, 69, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 03328528) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков