27 серпня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3828/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії;
- зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту його звернення до відповідача з відповідною заявою.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС та має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії. 27.06.2018 він звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому 1 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач листом від 12.07.2018 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви, комісія прийняла рішення від 27.06.2018 № 2091, яким йому відмовлено у переході з пенсії по інвалідності 2 групи захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС на пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ч. 2 ст. 55 вищезазначеного закону визначено категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, а саме ІІ, ІІІ, ІV категорії, а категорія І відсутня в переліку. У зв'язку з цим, відповідач прийшов до висновку, що права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 не має.
Вважаючи відмову Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
17 серпня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, оскільки статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено зниження пенсійного віку особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. А тому відмова Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства. У зв'язку з зазначеним, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову у зв'язку з безпідставністю і необґрунтованістю. (а.с.16-17)
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.09.2004 та копією вкладки НОМЕР_2 від 02.09.2009 до вищезазначеного посвідчення. (а.с.4)
Крім того, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії ЖИА № 110407 від 19.08.2009 (а.с.9) позивач є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
З довідки Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 1 м. Коростеня Житомирської області від 19.07.2018 № 454 встановлено, що починаючи з 29.09.1986 по даний час ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). (а.с.10)
Вважаючи, що він має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доданими до неї необхідними документами.
Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 12.07.2018 № 6088/03.8 повідомило позивачу, що згідно рішення комісії від 27.06.2018 № 2091 в переході на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому відмовлено.
В якості підстави для відмови зазначається, що відповідно до пп. 5 п 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) , до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявник додає документи, що засвідчують статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення. Разом з тим, в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявні: копія чорнобильського посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 1, серії НОМЕР_1 від 01.09.2004 видане Житомирською облдержадміністрацією 01.09.2004; та довідка про проживання № 1079 від 27.06.2018, видана КВЖРЕП № 1, що ОСОБА_1 проживає з 29.09.1986 по даний час в м. Коростені Житомирської області, яке фактично знаходиться на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона). Крім того відповідач у листі зазначив, що ч. 2 ст. 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, а саме ІІ, ІІІ, ІV категорії, а категорія І відсутня в переліку. У зв'язку з цим, Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийшло до висновку, що права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 не має. (а.с.11-12)
З вищезазначеного листа від 12.07.2018 № 6088/03.8 вбачається, що відповідач фактично констатував, що позивачем подані всі передбачені Порядком №22-1 та необхідні для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» документи. Жодного твердження про те, що наявні в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 документи не відповідаю чинному законодавству, відповідач у свої відмові, оформленій листом від 12.07.2018 № 6088/03.8 не зазначає. Водночас, в якості підстави для відмови вказує, що статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено зниження пенсійного віку особам, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ поширюється саме на осіб, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Натомість жодних умови, стосовно того, що якої категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи повинна належати особа, для того, щоб вона мала право на пільги щодо зменшення пенсійного віку, частина 2 статті 55 Закону №796-ХІІ не містить.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; та потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Категорії осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, визначені в статті 11 Закону №796-ХІІ. Так, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій. Згідно з пунктом 1 частини 1 вказаної статті до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Таким чином, посвідчення особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 видається в тому числі й особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до статті 65 вищезгаданого закону, яка визначає порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Кабінетом міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими нормами Закону № 796-ХІІ, в тому числі, і призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 серії НОМЕР_1 від 01.09.2004, виданого Житомирською облдержадміністрацією та копією вкладки НОМЕР_2 від 02.09.2009 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1. (а.с.4)
Встановлено, належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що норми ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо зниження пенсійного віку, поширюються на позивача, як на особу, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
У зв'язку з зазначеним суд вважає, що відмова Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі того, що статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено зниження пенсійного віку особам, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії суперечить нормам чинного законодавства, а тому є протиправною.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо відмови в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту його звернення до відповідача з відповідною заявою суд зазначає наступне.
Питання щодо призначення особі пенсії, в тому числі й пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до дискреційних повноважень Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській.
Судом під час розгляду даної адміністративної справи досліджувався лист Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.07.2018 № 6088/03.8 та мотиви відмови в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначені в цьому листі. Натомість, наявність чи відсутність достатнього періоду проживання чи роботи в зоні добровільного гарантованого відселення, наявність чи відсутність необхідного страхового стажу, а також досягнення позивачем необхідного віку для призначення їй пенсії згідно ст. 55 Закону не були підставами відмови у призначенні пенсії, а тому вони позивачем не обґрунтовувались та не досліджувались судом під час розгляду даної справи.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов'язання Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту його звернення до відповідача з відповідною заявою слід відмовити.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на протиправність оскаржуваної відмови, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 11500; РНОКПП НОМЕР_3) до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11500; код ЄДРПОУ 37909216) про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11500; код ЄДРПОУ 37909216) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 11500; РНОКПП НОМЕР_3) у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501, ЄДРПОУ 379092216) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 11500; РНОКПП НОМЕР_3) про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вставлених рішенням суду обставин, щодо поширення на позивача, як на особу, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, дії ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо зниження пенсійного віку.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя І.Е.Черняхович