Справа № 583/524/18
2/583/392/18
20 серпня 2018 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ільченко В.М.
за участю секретаря Верби Н.О.
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирці справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
07.03.2018 відкрито провадження в даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору від 27.04.2010, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою й Тарифів банку та який є договором приєднання, відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим станом на 31.12.2017 заборгованість за кредитним договором складає 58892,58 грн, з них: заборгованість за кредитом - 7627,45 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 46312,26 грн, заборгованість за пенею та комісією - 1672,27 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 2780,60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що при оформленні та отриманні кредитної картки відповідач не був ознайомлений зі змістом Умов та правил надання банківських послуг та не підписував їх, також він не мав можливості ознайомитися із зазначеними Умовами та правилами, оскільки не володіє комп'ютером і не має його у своєму розпорядженні. Кредитного договору, в якому б були вказані умови надання кредиту, в тому числі сума кредитного ліміту, розмір процентів, тарифів, угоди щодо збільшення строку позовної давності, відповідач також не підписував. Тому Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного договору від 02.07.2010. Крім того, кредитний договір не відповідає вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 2.1, п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою КМУ від 10.05.2007 № 168, оскільки відповідачу, який є позичальником та, відповідно, споживачем фінансових послуг банку, не була надана повна інформація про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту. Позичальнику також не було надано та не було доведено до відома порядок та строки (графік) погашення кредиту, не визначено суму та строки щомісячних обов'язкових платежів. Крім того зауважила, що не має підстав для стягнення штрафу (фіксованої та процентної складової), так як сама Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами не укладалось, позивач в порушення ст. 61 Конституції України двічі застосовує захід відповідальності за одне і теж саме порушення - порушення строків проведення розрахунків. Також зазначила, що позивачем пропущений строк позовної давності, який просила застосувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем була надана відповідь на відзив, в якому зазначено, що укладання договору здійснювалося за принципом приєднання, відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з яким він був ознайомлений та з якими погодився. Заборгованість по кредиту, процентам, пені та комісії, а також штрафи були розраховані згідно умов договору. Застосування банком в кредитному договорі і штрафу, і пені як окремих видів відповідальності не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Зауважив, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кошти були надані не на придбання продукції, а надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Строки позовної давності позивачем не порушені, оскільки п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності був збільшений на 50 років. Крім того відповідачу були видані кредитні картки №4149437103598650, №5457082993054951, №5211537301524778 та №5211537309285091 остання з яких має термін дії до останнього дня січня 2016 року, а з позовом звернувся 10.02.2018.
Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення відповідача та його представника, врахував позицію позивача, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Встановлено, що 27.04.2010 ОСОБА_2 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої він виявив бажання отримати платіжну кредитну картку кредитку «Універсальна», погодився з тим, що дана заява, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та погодився, й які йому були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, відповідача повідомлено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, вимоги яких він зобов'язався виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку (а.с. 7).
Таким чином, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, було укладено в письмовій формі кредитний договір, з умовами якого він ознайомився та погодився.
Пунктами 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк видає клієнту картку, вид якої визначений в пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, клієнт надає право банку в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Згідно п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг підписання цього договору є прямою та беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Згідно п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.
Відповідно до п. 2.1.1.5.4, п. 2.1.1.8.4 Умов та правил надання банківських послуг при незгоді зі змінами Правил та/або тарифів банку клієнт зобов'язаний звернутися до банку для розірвання договору та погасити заборгованість. Відповідний картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви клієнта.
Згідно умов вказаного договору 27.04.2010 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №5457082993054951, термін дії якої - до квітня 2014 року включно, що не заперечується сторонами.
Разом з цим, відповідачем заперечується та обставина, що він отримував по даному договору інші кредитні картки.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх вимог позивачем надана, серед іншого, довідка про видачу кредитних карток (а.с. 91) та фото клієнта з карткою (а.с. 129, 163).
Проте, суд критично відноситься до наданих доказів, виходячи з наступного.
Так, в довідці про видачу кредитних карток зазначено, що позивачеві по кредитному договору були видані наступні кредитні картки: 5457082993054951 (дата відкриття - 08.04.2010, термін дії - квітень 2014 року), 4149437103598650 (дата відкриття - 17.07.2010, термін дії - квітень 2014 року), 5211537309285091 (дата відкриття - 23.03.2012, термін дії - січень 2016 року), 5211537301524778 (дата відкриття - 16.04.2012, термін дії - жовтень 2015 року). Однак із зазначеної довідки не зрозуміло по якому саме кредитному договору були видані вказані кредитні картки, а також зазначена довідка не завірена відповідальною особою. Таким чином, ця довідка не може бути взята до розгляду як належний та допустимий доказ. З наданої позивачем фотографії не зрозуміло, який номер має картка, яку тримає відповідач, який у неї строк дії, та по якому договору вона видана.
Надане позивачем повідомлення про те, що відповідач згідно кредитного договору б/н від 27.04.2010 отримав картки №4149437103598650, №5457082993054951, №5211537301524778, №5211537309285091, остання з яких має термін дії до останнього дня 01.2016 року, за підписом юрисконсульта позивача (а.с. 133), також не підтверджує факту видачі відповідачу кредитних карток, про отримання яких він заперечує.
Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів того, що за кредитним договором від 27.04.2010 відповідач отримував кредитні картки №4149437103598650, №5211537301524778, №5211537309285091, та користувався ними. Як зазначалося вище, дана обставина заперечується стороною відповідача.
Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
З виписки по рахунку (картка № 5457082993054951) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а саме знімав готівкові кошти, вносив кошти на погашення кредиту та відсотків за його використання (а.с. 79-84).
Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором позичальник зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.
Пунктом 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ст. 527 ЦК України передбачає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 623 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 31.12.2017 складає 58892,58 грн, з них: заборгованість за кредитом - 7627,45 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 46312,26 грн, заборгованість за пенею та комісією - 1672,27 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 2780,60 грн.
Однак, у пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умовами кредитного договору не було погоджено нарахування відсотків поза межами строку дії цього договору, який відповідає строку дії картки. Належних та допустимих доказів такого нарахування позивачем не надано.
Таким чином, суд погоджується з нарахованою заборгованістю за кредитом у сумі 7627,45 грн та заборгованістю за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування, а саме до 30.04.2014 включно, у сумі 4721,98 грн.
Вимога щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми позивачем заявлена не була.
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій. Штраф нараховується на окремий рахунок та підлягає оплаті в зазначені банком терміни.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).
Позивачем надано суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті в повному обсязі кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нарахована і пеня, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.
За таких обставин, суд погоджується лише з нарахованою сумою заборгованості за пенею в сумі 1672,27 грн.
Разом з тим, представником відповідача заявлено про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.
Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Статтею 260 ЦК України передбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач посилається на те, що п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності був збільшений на 50 років.
Проте, за висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах 6-16цс15 від 11.03.2015, №6-240цс14 від 11.02.2015, №6-698цс15 від 10.06.2015 та №6-757цс15 від 01.07.2015, умови, в яких встановлено збільшену позовну давність, що не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторони окремого договору про збільшення позовної давності не укладали, термін дії картки закінчився 01.05.2014, останній платіж був здійснений відповідачем 26.05.2014, що підтверджується випискою з банківського рахунку, (зазначені в розрахунку заборгованості суми погашення за наданим кредитом: 20.08.2015 - 293,65 грн, 08.07.2016 - 989,68 грн були проведені самим банком як автоматичне погашення простроченої заборгованості та скасування відсотків по кредитом військовослужбовців відповідно, що також підтверджується випискою з банківського рахунку), відлік строку позовної давності починається з 27.05.2014, який закінчився відповідно 26.05.2017.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 14.02.2018, що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову, поважної причини пропуску цього строку не навів, та питання про його поновлення не ставив, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
В зв'язку з відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог відсутні підстави для відшкодування судових витрат, згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 207, 256-261, 264, 266, 267, 526, 527, 549, 610, 623, 625, 626-628, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23 серпня 2018 року.
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області ОСОБА_4