Справа № 346/5289/16-ц
Провадження № 22-ц/779/880/2018
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
22 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів Ясеновенко Л.В,, ОСОБА_2,
секретаря Возняк В.Д.,
з участю представника апелянта,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Коломийської РДА Івано-Франківської області, служба у справах дітей П'ядицької ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області про виселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні нерухомим майном за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2018 року під головуванням судді Беркещук Б.Б. в м. Коломиї,
ОСОБА_3 у жовтні 2016 року звернулась до суду з позовом до відповідачів про виселення з незавершеного будівництвом будинку № 21А по вул. Грушевського у с. Годи-Добровідка Коломийського району та усунення перешкод у користуванні ним та земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно договору дарування від 16.02.2016 року їй переданий в дар незавершений будівництвом житловий будинок в с. Годи-Добровідка по вул. Грушевського, 21-А Коломийського району і згідно цього ж договору дарування їй належить земельна ділянка площею 0, 1361 га, для обслуговування вищевказаного будинку.
Відповідачі порушують її право власності на вказане нерухоме майно, а саме весною 2016 року вселилися в спірний незавершений будівництвом будинок без її згоди і відома з трьома малолітніми дітьми.
Відповідачі самовільно підключили до будинку електропостачання, газопостачання і не бажають виселитися з нього, чим перешкоджають позивачу в проведенні будівельних робіт для завершення будівництва та користуванні ним. Свої дії відповідач ОСОБА_4 мотивував тим, що він попередньо був його власником і дане майно вибуло з його власності незаконним способом.
Уточнивши позовні вимоги, представник позивача просив суд виселити відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 з трьома її малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з незавершеного будівництвом будинку за № 21-А по вул. Грушевського в с. Годи-Добровідка Коломийського району Івано-Франківської області, зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити позивачу перешкод в користуванні належними їй земельною ділянкою та незавершеним будівництвом будинком за № 21-А по вул. Грушевського в с. Годи-Добровідка Коломийського району Івано-Франківської області та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2018 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, з трьома її малолітніми дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з незавершеного будівництвом будинку за № 21-А по вул. Грушевського в с. Годи-Добровідка Коломийського району Івано-Франківської області.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні належними їй земельною ділянкою та незавершеним будівництвом будинком за № 21-А по вул. Грушевського в с. Годи-Добровідка Коломийського району Івано-Франківської області.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 551,20 грн витрат по оплаті судового збору та по 2 000 грн витрат з надання правової допомоги з кожного.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно досліджені і з'ясовані обставини справи.
Апелянт зазначає, що вказаний недобудований будинок не було прийнято до експлуатації, не було належним чином зареєстровано як завершений об'єкт будівництва, оскільки ступінь його готовності складає всього 73 %, а тому позивач ОСОБА_3 фактично не набула права власності на житловий будинок, а є власником матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва.
Спірне нерухоме майно не може визнаватись житловим будинком, оскільки є незавершеним будівництвом. Тому, судом, всупереч вимогам матеріального права було прийнято рішення про виселення відповідачів із вказаного нерухомого майна, яке не є житловим.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення не було використано норм матеріального права, що регулюють правовідносини у даній сфері в жодній його частині не зазначено про застосування норм закону що регулюють питання виселення.
Судом неповно досліджені і з'ясовані обставини справи, оскільки у рішенні вказано, що після укладення договору дарування позивач, прибувши в с. Годи-Добровідка, виявила що без її згоди і відома в незавершений будинок вселились відповідачі з трьома дітьми. Однак такі відомості не відповідають дійсності і судом в ході розгляду справи не було встановлено справжніх обставин справи.
Суд, ухвалюючи рішення у справі, встановив факт самовільного зайняття приміщення відповідачем після укладення договору дарування, визнав такі дії незаконними, чим фактично узаконив такі твердження позивача, що не стверджуються жодними доказами та ніяким чином не відповідають дійсності.
Окрім того, вказаним рішенням суду стягнуто з відповідачів на користь позивачів витрати за надання правової допомоги по 2000,00 грн з кожного. Проте, позивачем не було доведено та не обґрунтовано вказану суму витрат на правову допомогу, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу ОСОБА_9 від 16.02.2016 року за реєстровим номером 230, позивачу ОСОБА_3 передано в дар від ОСОБА_10 незавершений будівництвом житловий будинок в с. Годи-Добровідка по вул. Грушевського, 21-А Коломийського району, готовність якого становить 73 відсотки (т.1 а.с.4-5).
Згідно іншого договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу ОСОБА_9 від 16.02.2016 року за реєстровим номером 231, позивачу ОСОБА_3 передано в дар для обслуговування вищевказаного будинку земельну ділянку площею 0, 1361 га в с. Годи-Добровідка, вул. Грушевського, 21-а Коломийського району (а.с.6-7).
Право власності на вищевказане нерухоме майно приватний нотаріус ОСОБА_9 зареєстрував за позивачем в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Згідно положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Після набуття права власності на вищевказане нерухоме майно весною 2016 року позивач виявила, що в належний їй на праві власності незакінчений будівництвом будинок без її згоди і відома вселилися відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із трьома її малолітніми дітьми. Факт проживання відповідача ОСОБА_5 з її трьома дітьми в спірному незавершеному будівництвом будинку ствердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, який вважає себе власником цього спірного нерухомого майна і не бажає його звільняти для позивача.
Згідно даних, які містяться у висновку інспектора поліції Коломийського відділу міліції від 09.09.2016 року вбачається, що відповідачі з трьома малолітніми дітьми проживають у спірному господарстві (т.1 а.с.8)
На звернення позивача до Коломийської районної державної адміністрації щодо порушення її права власності на вищеназвані об'єкти нерухомості, нею отримано відповідь, що 09.09.2016 року комісією Коломийської РДА з виїздом на місце встановлено, що в спірному господарстві, належному позивачу, проживає відповідач ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_5 та трьома дітьми.(т.1 а.с.9).
Філією ПАТ «Прикарпатобленерго» « Коломийським РЕМ» в результаті проведеної 26.08.2016 року перевірки встановлено, що новобудова за адресою с. Годи-Добровідка вул.Грушевського, 21-А підключена тимчасовою електропроводкою із внутрішньої електромережі через прилад обліку від будинку матері відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 (т.1 а.с.12).
Також позивач зверталася з претензією до Коломийського УЕГГ щодо від'єднання незавершеного будинку від мережі газопостачання, однак отримала відмову, оскільки відповідачі не впускають її на подвір'я спірного господарства (т.1 а.с. 11).
Встановлено, що відповідачі і на даний час користуються спірним незавершеним будівництвом, фактично проживають у ньому, облаштувавши його для можливості проживання, оскільки провели тимчасову газифікацію та електропостачання. Такими неправомірними діями відповідачі чинять ОСОБА_3 перешкоди в користуванні належним їй майном, не бажають звільнити будинок, виселившись з нього, чим перешкоджають позивачу в проведенні будівельних робіт в будинку та не дають їй можливості закінчити його будівництво і користуватися ним на власний розсуд. Також відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою площею 0,1361 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто порушують її право власності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відхиляючи доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що спірний будинок та земельна ділянка належали йому та вибули з його володіння незаконно, суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, що стверджують такі доводи відповідача.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.12.2013 року залишено без зміни рішення Коломийського міськрайонного суду від 01.10.2013 року у справі № 346/1519/13-ц, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_12, до ОСОБА_13, третьої особи без самостійних вимог державного нотаріуса Першої Коломийської районного державної нотаріальної контори ОСОБА_14 про визнання недійсними договору доручення та договорів купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, та земельних ділянок. Дана ухвала була предметом огляду у суді апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що право власності відповідача ОСОБА_4 на спірні об'єкти нерухомості припинено на підставі договорів купівлі-продажу, а тому припинено і його право на користування цим майном, оскільки користування є змістом права власності.
Оскільки звільнити будинок та земельну ділянку у добровільному порядку відповідачі не бажають та ігнорують такі вимоги позивача, тому суд прийшов до переконання, що право позивача щодо користування та розпорядження належним їй будинком та земельною ділянкою підлягають захисту шляхом виселення з урахуванням вимог ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Посилання апелянта та його представника в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють питання виселення є необґрунтованими. В даному випадку норми матеріального права щодо виселення, зокрема Житлового кодексу, не можуть бути застосовані, оскільки цими нормами визначається порядок виселення з житлових будинків, а не з незавершеного будівництва, яке за юридичною природою не є житлом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, а відповідач ОСОБА_5 та троє її дітей зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 215 т.1; а.с.10,11 т.2).
З огляду на вищенаведене, першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, які є доведеними.
Доводи апелянта щодо неправильного стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за надання правової допомоги не заслуговують на увагу, оскільки спростовані квитанцією адвоката ОСОБА_15 про оплату позивачем послуг саме в розмірі 4 000 грн.
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2018 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2018 року.
Судді: І.В. ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_2