22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3149/18
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, комунальної установи “Одеська обласна психіатрична лікарня №2” про визнання дії протиправними,-
27 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, комунальної установи “Одеська обласна психіатрична лікарня №2”, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати протиправними дій відповідачів, які виразились в тому, що вони не відповіли позивачу на його питання, які містились в зверненні від 10.05.2018 року, чим грубо порушили вимоги Закону України “Про звернення громадян”, та ухвалити рішення, яким визнати дії відповідачів, які вираженні в тому, що вони з 31.01.2013 року по 10.04.2013 року без згоди позивача та без рішення суду тримали його на примусовому стаціонарному лікуванні в комунальній установі “Одеська обласна психіатрична лікарня №2” управління охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України, департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, комунальної установи “Одеська обласна психіатрична лікарня №2” в частині позовних вимог щодо визнання дії відповідачів, які вираженні в тому, що вони з 31.01.2013 року по 10.04.2013 року без згоди позивача та без рішення суду тримали його на примусовому стаціонарному лікуванні в комунальній установі “Одеська обласна психіатрична лікарня №2” управління охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації, повернуто позивачу. В іншій частині провадження відкрито.
Не погодившись з вказаною ухвалою в частині повернення позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, іншому судді. Зокрема, апелянт зазначає, що ним не пропущено строк звернення з даними позовними вимогами, оскільки про порушення його прав з боку відповідачів він дізнався тільки 08 червня 2018 року, коли отримав лист від КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня №2».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідачів, що виразились в тому що з 31.01.2013 року по 10.04.2013 року без згоди позивача та без рішення суду вони тримали його на примусовому стаціонарному лікуванні в комунальній установі “Одеська обласна психіатрична лікарня №2” управління охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації.
Частинами 1,2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В редакції КАС України, яка діяла до 15.12.2017 року, ч.2 ст.99 КАС України встановлювались аналогічні строки звернення до суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 липня 2018 року залишив адміністративний позов без руху для надання вмотивованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали та обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивач зазначив, що вважає, що перебіг строку на звернення з вказаним адміністративним позовом починається з 08 червня 2018 року, а саме з дати, коли він отримав лист КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня №2» управління охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації.
Суд першої інстанції повертаючи адміністративний позов в частині, послався не те, що ОСОБА_2 був виписаний з лікарні 10.04.2013 року, а з позовом щодо протиправних дій по його триманню на лікуванні звернувся лише 27.06.2018 року, що підтверджується штемпелем канцелярії суду на позовній заяві, тобто позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Позивач мав змогу звернутися до суду з цими позовними вимогами ще у 2013 році, проте він не скористався своїм законним правом та ніяких обставин які завадили б йому це зробити позивач також не навів та доказів не надав
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 11 квітня 2013 року позивач мав змогу звернутись до суду з даним позовом, вважаючи, що його права порушені.
Лист КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» № 327 від 07.06.2018 року, який отримав позивач 08.06.2018, судом першої інстанції правомірно не прийнято як обґрунтування підстав пропуску п'ятирічного строку звернення до суду ОСОБА_2, оскільки зазначений лист лише інформує позивача про те, що надати відповідь на його звернення на даний час не є можливим через вилучення історії хвороби ОСОБА_3 правоохоронним органами (а.с.22).
Крім того, судова колегія вважає за важливе зазначити наступне.
20 січня 2017 року ОСОБА_2, через представника ОСОБА_4, звернувся з цивільним позовом до КУ «Арцизька центральна районна лікарня», в якому просив визнати незаконними дії посадової особи лікаря психіатра КУ «Арцизька районна центральна лікарня» з незаконного направлення на примусове психіатричне лікування до КУ «Одеська психіатрична лікарня № 2». В обґрунтування цього позову, ОСОБА_2 зазначав, що на підставі безпідставного направлення лікаря його було доставлено до КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2», де він перебував з 31.01.2013 року по 10.04.2013 року. За результатами розгляду цивільної справи № 492/73/17, 28 вересня 2017 року Арцизьким районним судом Одеської області прийнято рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, яке набрало законної сили 18.10.2017 року.
Вищевикладене, на думку судової колегії, беззаперечно підтверджує той факт, що позивач ще у січні 2017 року вважав протиправним своє перебування з 31.01.2013 року по 10.04.2013 року у КУ «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2», а отже ним пропущений шести місячний строк звернення до суду з даним позовом.
На підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позовну заяву подано позивачем після закінчення строку, встановленого КАС України, а із матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.
Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Постанова складена та підписана колегією суддів 22 серпня 2018 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко