Іменем України
22 серпня 2018 року
Київ
справа №820/392/16
адміністративне провадження №К/9901/19407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Спірідонова М.О. від 21 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бенедик А.П., суддів: Калиновського В.А., Філатова Ю.М. від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРУС» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРУС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті та реєстрації податкових накладних, які у відповідності до вимог діючого законодавства направлено засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківської області щодо неприйняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРУС» податкових накладних для реєстрації, а саме: №8 від 30.09.2015 року, №9 від 30.09.2015 року, №10 від 30.09.2015 року, №11 від 30.09.2015 року, №8 від 06.10.2015 року, №9 від 07.10.2015 року, №10 від 16.10.2015 року, №11 від 25.10.2015 року, №12 від 26.10.2015 року, №13 від 29.10.2015 року, №14 від 30.10.2015 року, №18 від 30.10.2015 року, №19 від 31.10.2015 року, №15 від 31.10.2015 року, №16 від 31.10.2015 року, №17 від 31.10.2015 року, №1 від 03.11.2015 року, №2 від 06.11.2015 року, №3 від 09.11.2015 року, №4 від 16.11.2015 року, №6 від 20.11.2015 року, №5 від 23.11.2015 року, №10 від 30.11.2015 року, №11 від 30.11.2015 року, №12 від 30.11.2015 року, №7 від 30.11.2015 року, №8 від 30.11.2015 року, №9 від 30.11.2015 року, №1 від 01.12.2015 року, №2 від 03.12.2015 року, №3 від 25.12.2015 року, №4 від 31.12.2015 року, №3 від 31.12.2015 року, №1 від 06.01.2016 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківської області зареєструвати накладні, а саме: №8 від 30.09.2015 року, №9 від 30.09.2015 року, №10 від 30.09.2015 року, №11 від 30.09.2015 року, №8 від 06.10.2015 року, №9 від 07.10.2015 року, №10 від 16.10.2015 року, №11 від 25.10.2015 року, №12 від 26.10.2015 року, №13 від 29.10.2015 року, №14 від 30.10.2015 року, №18 від 30.10.2015 року, №19 від 31.10.2015 року, №15 від 31.10.2015 року, №16 від 31.10.2015 року, №17 від 31.10.2015 року, №1 від 03.11.2015 року, №2 від 06.11.2015 року, №3 від 09.11.2015 року, №4 від 16.11.2015 року, №6 від 20.11.2015 року, №5 від 23.11.2015 року, №10 від 30.11.2015 року, №11 від 30.11.2015 року, №12 від 30.11.2015 року, №7 від 30.11.2015 року, №8 від 30.11.2015 року, №9 від 30.11.2015 року, №1 від 01.12.2015 року, №2 від 03.12.2015 року, №3 від 25.12.2015 року, №4 від 31.12.2015 року, №3 від 31.12.2015 року, №1 від 06.01.2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та вважати їх прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем безпідставно не прийнято податкові накладні, оскільки на час їх направлення позивач мав укладений чинний договір про визнання електронних документів та строк дії посилених сертифікатів на час виникнення спірних правовідносин не закінчився.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки неприйняття до реєстрації податкових накладних зумовлено розірванням в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів у зв'язку із ненаданням позивачем нових посилених сертифікатів відкритих ключів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АЕРУС» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківської області, з якою ним укладено договір про визнання електронних документів від 10.01.2013 року №100120131, а згодом договір від 25.11.2014 року №251120141.
Даними договорами передбачено умови їх розірвання в односторонньому порядку. Так, в силу пункту 4 розділу 6 контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нових посилених сертифікатів відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни місця реєстрації платника.
ТОВ «АЕРУС» направлені засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №8 від 30.09.2015 року, №9 від 30.09.2015 року, №10 від 30.09.2015 року, №11 від 30.09.2015 року, №8 від 06.10.2015 року, №9 від 07.10.2015 року, №10 від 16.10.2015 року, №11 від 25.10.2015 року, №12 від 26.10.2015 року, №13 від 29.10.2015 року, №14 від 30.10.2015 року, №18 від 30.10.2015 року, №19 від 31.10.2015 року, №15 від 31.10.2015 року, №16 від 31.10.2015 року, №17 від 31.10.2015 року, №1 від 03.11.2015 року, №2 від 06.11.2015 року, №3 від 09.11.2015 року, №4 від 16.11.2015 року, №6 від 20.11.2015 року, №5 від 23.11.2015 року, №10 від 30.11.2015 року, №11 від 30.11.2015 року, №12 від 30.11.2015 року, №7 від 30.11.2015 року, №8 від 30.11.2015 року, №9 від 30.11.2015 року, №1 від 01.12.2015 року, №2 від 03.12.2015 року, №3 від 25.12.2015 року, №4 від 31.12.2015 року, №3 від 31.12.2015 року, №1 від 06.01.2016 року.
Згідно із квитанціями №1 вказані податкові накладні не прийняті до реєстрації із зазначенням причин неприйняття як: «не укладено договір про визнання електронної звітності» та «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».
Встановлено, що договір розірвано 06.10.2015 року на підставі п. 6 договору від 25.11.2014 року, а саме: ненадання нових посилених сертифікатів відкритих ключів, термін дії яких за цим договором тривав з 30.09.2014 року по 08.01.2015 року.
Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних дії відповідача щодо неприйняття до реєстрації згаданих податкових накладних з огляду на наступне.
Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Пунктом 9 Порядку №1246 визначено причини, за яких може бути відмовлено у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Таким чином, у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 Податкового кодексу України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів.
Як встановлено в ході розгляду справи, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних податковим органом визначено порушення вимог Інструкції №233, а саме не укладено договір про визнання електронної звітності.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Отже, законодавством встановлено право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку - у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
У справі, яка розглядається, встановлено, що АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» позивачу сформовані та видані посилені сертифікати підписувача ЕЦП із строком чинності з 09.01.2014 року по 08.01.2015 року, в подальшому дію сертифікату було продовжено з 09.01.2015 року по 08.01.2017 року.
Таким чином, посилені сертифікати підписувача ЕЦП за договором про визнання електронних документів були чинні до 08.01.2017 року, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, чинність строку дії посилених сертифікатів, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із позивачем договору в односторонньому порядку й, як наслідок, для відмови у прийнятті вищезгаданих податкових накладних.
Крім того, наведеними положеннями законодавства не передбачено підстави неприйняття та нереєстрації податкових накладних як - «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності», а тому посилання відповідача на таку є необґрунтованим.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.
Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду