20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4997/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів Большакової О.О.,
ОСОБА_2,
секретаря судового засідання Коваль Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя - Островський Л.Є.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську 08 травня 2018 року, повний текст судового рішення складено 17 травня 2018 року, у справі №344/11302/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
05.09.2017 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - ОСОБА_3), просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не включення в складову заробітної плати при розрахунку середнього розміру складових заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, суми компенсації за невикористану відпустку у квітні 2017 року та зобов'язати включити суми вказаної компенсації в складову заробітної плати при розрахунку середнього розміру складових заробітної плати у зв'язку з чим зробити перерахунок розміру пенсії.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за не використану відпустку є складовою заробітної плати, і, оскільки, з неї були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески - такі виплати включаються до заробітку для обчислення пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2018 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що компенсація за невикористані відпустки не відноситься до інших надбавок та не являється складовою заробітної плати, тому враховувати її в суму заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» не має правових підстав. Скаржник вказує, що за результатами перевірки достовірності видачі довідок про заробітну плату від 21.06.2017 встановлено, що в довідку про складові заробітної плати державного службовця були помилково включені компенсація за невикористану відпустку у квітні 2017 року і неправильно обрахований середній розмір складових заробітної плати за квітень 2017 року, у зв'язку з чим видано нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу державної служби №28 від 04.07.2017 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з період з травня 2016 по квітень 2017 №27 від 04.07.2017.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, у Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби включаються і інші виплати за певний місяць року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, якщо на них нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також зазначає, що відповідно до Інструкції з статистики заробітної плати до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому виражені) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за невиконану роботи незалежно від джерела фінансування цих виплат.
В судовому засіданні позивач та представник позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції, від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_3 за наявними матеріалами в судовій справі.
Згідно з ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2017 ОСОБА_4 звернувся в ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську із заявою про перевід з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 04.07.2017 ОСОБА_4 призначено пенсію державного службовця, однак при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_3 не включено до складової заробітної плати державного службовця компенсацію за невикористану відпустку у квітні 2017 року.
Згідно з листом ОСОБА_3 від 21.07.2017 №285/П-15 ОСОБА_4 повідомлено, що Порядком обчислення заробітку, який враховується при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не передбачено зарахування компенсацій за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувану відпустки при визначенні заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державним службовцям.
ОСОБА_3 від 15.08.2017 №304/П-15 на звернення ОСОБА_4 щодо призначення пенсії за віком як державному службовцю повідомлено, що за результатами перевірки достовірності видачі довідок про зарплату (перевірка проводилась 21.06.2017) встановлено, що в довідку про складові заробітної плати державного службовця помилково включена компенсація за невикористану відпустку у квітні 2017 і неправильно обраховано середній розмір складових заробітної плати за квітень 2017 року, в зв'язку з чим видані нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу державної служби (№28 від 04.07.2017) і про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з травня 2016 по квітень 2017 (№27 від 04.07.2017). Пенсія за віком державного службовця призначена з 04.07.2017 в розмірі 60 відсотків від заробітку (окладу) - 11804,58 грн. при стажі роботи на посадах державного службовця - 23 роки 8 місяців 28 днів.
Вважаючи, що не включення компенсації за невикористану відпустку до складової заробітної плати державного службовця при обчисленні розміру пенсії є незаконним, таким, що порушує право на пенсію у відповідності до закону, ОСОБА_4 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до п.12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідна положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати включає основну, додаткову заробітної плати та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною 2 статті 50 Закону №889-VIII встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії.
Відповідно до ст.57 Закону №889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно з ч.1 ст.58 Закону №889-VIII за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.
Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю (ст.59 Закону №889-VIII).
Статтею 83 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про відпустки», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки у разі звільнення працівника.
Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 №5, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством віднесено до фонду додаткової заробітної плати.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці державних службовців згідно з Законом №889-VIII, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №216/1666/17, від 17.07.2018 у справі №348/2248/16-а, від 27.03.2018 у справі №607/3635/17, 14.08.2018 у справі №127/15400/17.
Щодо покликання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, та наявності у формі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, графи «Інші виплати» в яку, на переконання позивача, може бути включена грошова компенсація за невикористану відпустку, то суд апеляційної інстанції зауважує, що у зазначену графу включаються, як зазначено в самій довідці, матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць, в частині, що відповідає календарному місяцю, тоді як грошова компенсація за невикористану відпустку не зазначена і не відноситься до сум, нарахованих за період, що перевищує календарний місяць.
Згідно з актом від 21.06.2017 №274 про результати перевірки в ОСОБА_3 Держпраці в Івано-Франківській області щодо правильності та повноти відображення заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_4 за період з 01.05.2016 по 28.04.2017 у довідках про складові заробітної плати від 03.05.2017 №19, 20, 21, перевіркою встановлено, що у довідці від 03.05.2017 №20 в суму премії та надбавки за інтенсивність праці за квітень 2017 року включено суми, що входять в склад компенсації за невикористану відпустку.
У зв'язку з вказаним видано нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу державної служби №28 від 04.07.2017 (а.с.27) та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №27 від 04.07.2017 (а.с.25-26), які позивачем не оскаржувалась.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі щодо неправомірності дій відповідача про не включення в склад заробітної плати при розрахунку середнього розміру складових заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, суми компенсації за невикористану відпустку у квітні 2017 року, яка була позивачу виплачена та з якої нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України, такі не належить стягувати з сторін спору.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2018 року у справі №344/11302/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
судді ОСОБА_5
ОСОБА_2
Повне судове рішення складено 22.08.2018