Іменем України
22 серпня 2018 року
Київ
справа №820/4192/16
адміністративне провадження №К/9901/28778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуОСОБА_2
на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Г.Є. Бершов, І.М. Ральченко, В.В. Катунов)
у справі№ 820/4192/16
за позовомОСОБА_2
доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 01-17т-Мерефа від 26 травня 2015 року.
Адміністративний позов мотивований тим, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 01-17т-МЕРЕФА від 26 травня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців податку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у даній справі скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 згідно даних свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є власником транспортного засобу марки Lexus ES 350 350,2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3456 см3, дата реєстрації - 15 квітня 2014 року.
Рішенням Харківської міської ради від 21 січня 2015 року №17093/15 затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові та опубліковано в газеті «Харьковские Известия» від 22 січня 2015 року № 6/1.
Податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2015 року форми «Ф» №01-17Т-Мерефа, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на транспортні засоби відповідно до пп.267.2 п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України у розмірі 25000 грн.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.
Вказане підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.
В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року.
3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду