Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №807/897/16
адміністративне провадження №К/9901/46467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя-Рейті С.І.)
та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (судді- Довга О.І., Запотічний І.І., Сапіга В.П.)
у справі №807/897/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі ДПІ).
Позов мотивовано тим, що ДПІ під час проведеної перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог закону щодо сплати єдиного внеску, відтак у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями представник позивача адвокат ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та не давши належну оцінку доводам позивача.
ДПІ у своїх запереченнях вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2011 по 31.12.2015 складено акт від 16 червня 2016 року.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:
- пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в сумі 611 674, 26 грн., в т.ч.: за 2013 рік - в сумі 85 995, 48 грн.; за 2014 рік - в сумі 215 983, 86 грн.; за 2015 рік - в сумі 309 694, 92 грн.;
- пп. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 165, 10 грн. за період з 15.11.2008 по 08.05.2014;
- п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу - неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку на третій квартал 2014 року;
- пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу, що призвело до прострочення кредиторську заборгованості по податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 7 722, 65 грн.;
- п. 3.2. п. 3 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік;
- ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7розділу ІІІ, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного внеску в сумі 286230,87 грн., в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн.; за 2013 рік - в сумі 79 218, 33 грн.; за 2014 рік - в сумі 83 679, 72 грн.; за 2015 рік - в сумі 89 995, 14 грн.
- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7 розд. ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9 606, 77 грн., в т.ч. за ставкою 42, 72 % в сумі 8 860, 13 грн., за ставкою 3,6 в сумі 746, 64 грн.
На цій підставі 02.07.2016 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№ 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на загальну суму 12 547, 62 грн., з яких за податковим зобов'язанням 7 722, 65 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4 825, 97 грн.;
-№ 0004391300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 764 592, 83 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 611 674, 26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 152 918, 57 грн.;
-№ 0004401303, яким до позивача застосовано штраф в сумі 433,02 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фіз.осіб, що сплачуються за результатами річного декларування;
-№ 0004411300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 829, 08 грн.;
- № 0004371300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.;
Крім того ДПІ 02.07.2016 прийнято:
- рішення № 0004421300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафні санкції у розмірі 4 803, 38 грн.;
- рішення № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 37 584, 65 грн.;
- вимогу № Ф-0039221300 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 295 837, 64 грн.
Відмовивши у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач занизив дохід на 611 674, 26 грн. за рахунок завищення витрат, які не підтверджені документально та не є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу. Крім того, ОСОБА_2 під час перевірки не надав необхідних документів, а тому на підставі декларацій про майновий стан та доходи поданих позивачем та враховуючи акт попередньої документальної перевірки, ДПІ дійшла правильного висновку про те, що позивач мав чистий оподатковуваний дохід протягом 12 місяців в 2011 році, протягом 6 місяців в 2012 році, протягом 6 місяців в 2013 році, протягом 6 місяців в 2014 році та протягом 12 місяців в 2015 році, відтак ОСОБА_2 занизив розмір єдиного внеску на суму 286 230, 87 грн.
Щодо вимоги № Ф-0039221300 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 295 837, 64 грн. то суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на 21 червня 2016 року у позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 295 837, 64 грн.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
З акту перевірки від 16.06.2016 вбачається, що у квітні 2016 проводилась перевірка позивача з питань сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (тобто за період, що співпадає з періодом, який перевірявся під час невиїзної позапланової перевірки) за наслідками якої складено акт від 08.04.2016 та донараховано податкові зобов'язання ОСОБА_2
Суд першої інстанції також у своєму рішенні послався на те, що законність оскаржуваних рішень ДПІ підтверджується актом попередньої документальної перевірки позивача.
В той же час, матеріали справи не містять ані акту перевірки від 08.04.2016., ані рішень прийнятих контролюючим органом за її наслідками, відтак судами не з'ясовано, чи не спростовують висновки викладені в акті перевірки від 08.04.2016 висновків, що містяться в акті перевірки 16.06.2016.
Виключні підстави для проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового Кодексу України, проте суди першої та апеляційної інстанції не перевірили наявність у контролюючого органу хоча б однієї з таких підстав, відтак не пересвідчилися у законності дій контролюючого органу щодо організації та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач послався на те, що під час проведення планової виїзної перевірки ним було надано ДПІ всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підвереджують правильність визначення ним податкових зобов'язань, проте ці документи не було повернуто контролюючим органом, а тому його було позбавлено можливості підтвердити правильність визначення податкових зобов'язань під час позапланової перевірки (т2 а.с.129-130).
Вказаним доводам судами попередніх інстанцій оцінки надано не було та не прийнято передбачених Кодексом адміністративного судочинства України заходів для їх належної перевірки.
Щодо оскарження законності прийнятої ДПІ вимоги № Ф-0039221300 суди першої та апеляційної інстанцій обмежились посиланням на наявність у позивача станом на 21 червня 2016 недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 295 837, 64 грн. в той час, як до матерів справи не залучено неналежних та допустимих доказів існування такої заборгованості.
Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про необґрунтованість адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер