Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №826/5999/16
адміністративне провадження №К/9901/11838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Межевич М.В.) у справі №826/5999/16 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги від 28.03.2016 № Ф-3-У та рішення від 28.03.2016 № 3/26-55-12-01, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі у м. Києві) від 28.03.2016 № Ф-3-У та рішення від 28.03.2016 № 3/26-55-12-01.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі у м. Києві зазначає, що обчислення єдиного внеску фізичним особам, які забезпечують себе роботою самостійно, визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.
Позивач подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу, вважаючи, її доводи необґрунтованими та такими, що суперечать нормам закону.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості приватного нотаріуса.
ДПІ у Печерському районі у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.03.2016 №486/26-55-12-01-2377614605, в якому зафіксовано порушення позивачем абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 26010,49 грн. за 2014 рік.
На підставі викладеного, ДПІ у Печерському районі у м. Києві прийнято такі рішення:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2016 №Ф-3-У, згідно з якою станом на березень 2016 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 26 010,49 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2016 №3/26-55-12-01, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у сумі 2 601,05 грн.
Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 ст. 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Таким чином, приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.
Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.
Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.
До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині одинадцятій статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" (34.7%).
Водночас, вказані норми законодавства, не зобов'язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларована позивачем сума доходу з якої було розраховано єдиний внесок за 2014 рік відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, при цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, обов'язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду