м. Черкаси
23 серпня 2018 року Справа № 2340/3287/18
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ФОП ОСОБА_1 про відвід судді Черкаського окружного адміністративного суду Паламарю П.Г. в адміністративній справі № 2340/3287/18 за поданням Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,
встановив:
Головне управління ДФС у Черкаській області звернулось до суду із заявою, в якій просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
22 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про відвід судді в порядку ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 22.08.2018 суддя Паламар П.Г. визнав необґрунтованою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Паламарю П.Г., провадження в адміністративній справі № 2340/3287/18 зупинив, а заяву про відвід головуючого судді Паламаря П.Г. в порядку, визначеному ч.1 ст.31 КАС України, передав для визначення судді, який буде здійснювати її вирішення.
Протоколом від 22.08.2018 заяву про відвід головуючого судді Паламаря П.Г. в адміністративній справі № 2340/3287/18 передано для вирішення судді Тимошенко В.П.
Відповідно до частини 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч. 11 ст. 40 вказаного Кодексу).
Ознайомившись із заявою ФОП ОСОБА_1 про відвід судді Паламарю П.Г., суддя зазначає таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі пунктом 4 частини першої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить на користь висновку, що метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до наведених положень унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
В свою чергу неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «ОСОБА_2 проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Також стосовно об'єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 50, 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Приписами ч. 3 ст. 39 КАС України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень 3 статті 40 КАС України, суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Обгрунтовуючи відвід, заявник зазначила, що вона брала участь у розгляді інших судових справ під головуванням судді Паламаря П.Г., в яких розглядалася питання про притягнення до кримінальної відповідальності працівників Черкаської обласної прокуратури за фальсифікацію матеріалів кримінальної справи та покриття кримінальних злочинів. В ході судового процесу суддя Паламар П.Г. усіляко допомагав корумпованим прокурорам уникати покарання та виносив протиправні рішення, які в подальшому були скасовані апеляційним судом. Також ФОП ОСОБА_1 зазначила, що по даних фактах нею подана скарга на суддю Паламаря П.Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Таким чином, є підстави вважати, що суддя є необ'єктивним та упередженим.
Наведені у заяві про відвід судді міркування ОСОБА_1 про те, що участь у справі судді Паламаря П.Г. суперечить вимогам КАС України і приписам Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, на думку суду, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк такі доводи ґрунтуються на припущеннях і суб'єктивній оцінці заявника.
Суд вважає, що доводи викладені у заяві не можуть розцінюватися як неупередженість судді та її необ'єктивність і жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у вказаній справі, з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу публічності.
З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що заява ОСОБА_1 про відвід судді є безпідставною та необґрунтованою, а відвід судді заявлено з надуманих підстав.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 196, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про відвід судді Черкаського окружного адміністративного суду Паламаря П.Г. в адміністративній справі № 2340/3287/18 за поданням Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.
Матеріали адміністративної справи № 2340/3287/18 повернути судді Черкаського окружного адміністративного суду Паламарю П.Г.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.П. Тимошенко