10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 817/979/18
іменем України
"20" серпня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій , -
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О. ,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м.Рівне ,
дата складання повного тексту рішення - 10.052018 р.,-
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просила визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з врахуванням спеціального стажу - роботи викладачем в Млинівській музичній школі з 01.01.1992 по 02.09.2016, з 01.12. 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 01.08.1990 по 01.09.1991 працювала на посаді концертмейстера, а з 01.09.1991 по 02.09.2016 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін в Млинівській музичній школі. 01.12.2017 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, відповідач листом від 08.12.2017 за №2934/02 повідомив про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, пославшись на відсутність у спеціального стажу роботи, оскільки період роботи викладачем в Млинівській музичній школі (з 01.01.1992 по 02.09.2016) не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років. Вказану відмову позивач вважає неправомірною у зв'язку з тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (зі змінами) до переліку закладів та посад віднесено музичну школу та посаду "викладач". Також зазначає, що станом на 31.03. 2016 року її спеціальний стаж роботи становив 25 років 8 місяців. Тому, вважає, що відповідач зобов'язаний був зарахувати вказаний період її роботи до спеціального стажу та призначити пенсію за вислугою років.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій " вона станом на 31.03.2016 року мала стаж 25 років 8 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити її без задоволення, посилається на те, що Млинівська дитяча музична школа не відноситься до "позашкільних навчальних закладів" розділу "Освіта", який має певний рівень акредитації, а посада викладача музики не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Зазнгачає, що посада викладача в музичній школі була передбачена Переліком закладів, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397, а тому, роботу позивача на посаді викладача в музичній школі можна зарахувати лише в період до 01.01.1992, що в загальному становить 1 рік 5 місяців 0 днів. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до проведено розрахунку загальний стаж позивача складає : станом на 01.04.2015 року-24 роки 18 днів, станом на 31.12.2015 року-24 роки 9 місяців 18 днів. разом з тим, згідно абзацу 2 пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту , тобто станом на 01.04.2015 року -25 років, а станом на 01. 31.12. 2015 року - 25 років 6 місяців. Отже, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 01.12.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти.
Млинівське обєднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області листом від 08.12.2017 №2934/02 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що її спеціальний стаж, який дає право виходу на пенсію за вислугою років становить 1 рік 5 місяців, тобто не підтверджено наявність спеціального стажу 25 років станом на 01.04.2015 року та не менше 25 років 6 місяців станом на 31.12.2015 року відповідно до вимог п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.14-15).
Не погодившись з рішенням відповідача , позивач звернулась з позовом до суду з позовом у даній справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач не має права на призначення пенсії за п."е" ст.55 Закону України"Про пенсійне забезпечення" оскільки станом на 01.01.2016 року, її вислуга років становить 25 років 5 місяців, тобто менше тривалості встановленої нормами цієї статті, а тому відмовив у задоволенні позову.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
право осіб на пенсію за вислугою років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, які мали вислугу років на відповідних посадах не менше від такої тривалості: станом на 01.04.2015-25 років; станом на 31.12.2015-25 років 6 місяців.
Згідно матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", їй виповнилося 47 років, тобто вона не досягла пенсійного віку, а тому пенсія за вислугу років могла бути призначена лише при дотриманні вимог п. 2 цієї статті.
Таким чином, у період до 01.01.2016 року спеціальний стаж позивача на відповідних посадах повинен становити не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим п.1 цієї статті, тобто, станом на 01.04.2015 року - 25 років, а станом на 31.12.2015 року не менше 25 років 6 місяців.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 01.08.1990 року по 01.09.1991 року працювала на посаді концертмейстера Млинівської музичної школи, а з 01.09.1991 року по 02.09.2016 року на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін цієї школи. (а.с.12-13).
Тому, відповідно до записів трудової книжки позивача, її загальний стаж станом на 01.04.2015 року становить 24 роки 8 місяців, а станом на 31.12.2015 року 25 років 5 місяців, за умови наявності необхідного на 01.01.2016 року 25 років 6 місяців.
Таким чином, у позивача на 01.01.2016 року був відсутній визначений п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років.
Доводи позивача про наявність у неї спеціального стажу станом на 31.03.2016 року 25 років 8 місяців , що, на її думку, дає право на пенсію за вислугу років на підставі п."е"статті 55 Закону №1788-ХІІ з огляду на вказану в Законі вимогу щодо необхідного стажу з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, є безпідставними, приймаючи до уваги наступне.
11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 (далі - Закон №2148), яким реалізовано ряд положень реформування пенсійної системи.
Змінами, які внесені до пенсійного законодавства, звужено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) у новій редакції право на такий вид пенсії передбачено для артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів.
Також пунктом 21 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, збережено право на пенсію за вислугу років для окремих категорій осіб, якщо на день набрання чинності Закону №2148 (станом на 11.10.2017 ) мають вислугу та стаж, необхідний для призначення такої пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до пенсійної реформи.
А саме, право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я за наявності віку та спеціального стажу, визначеного п. «е» згідно ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами).
Право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, які мали вислугу років на відповідних посадах не меншу від такої тривалості:
станом на 01.04.2015- 25 років;
станом на 31.12.2015 -25 років шість місяців
Отже, у разі відсутності на ці дати 25 років чи 25 років шести місяців стажу роботи за спеціальністю, пенсію за вислугу років буде призначено за наявності на дату набрання чинності Законом №2148 - 26 років шести місяців роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, та за досягнення пенсійного віку - від 50 до 55 років (залежно від дати народження особи).
Тобто, право на пенсію за вислугу років зафіксовано, зокрема для тих працівників, які станом на 11.10.2017 набули спеціального стажу не менше ніж 26 років 6 місяців .
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із-за відсутності необхідного спеціального стажу станом на 01.01.2016 року, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повне судове рішення складено "20" серпня 2018 р.