Справа № 826/7259/18 Головуючий у 1 інстанції Донець В.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.
16 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Бабенка К.А., Василенка Я.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправним та скасування Наказу № 597 о/с в частині, поновлення на роботі, зобов'язання виплатити грошове та речове забезпечення, стягнення моральної шкоди, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов'язати суд першої інстанції розглянути справу по суті.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали суду від 14.05.2018 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позивачеві необхідно було подати до суду : позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статті 160 КАС України в частині визначення відповідача (відповідачів) та чіткого обґрунтування змісту позовних вимог щодо кожного з них, виклавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; власне письмове підтвердження про те, що не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; докази надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку; заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин та наданням відповідних доказів або письмові пояснення звернення до суду в межах відповідного строку щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 №597 о/с, поновлення на посаді; документ про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн.
Позивачем на виконання вимог ухвали подано заяву про поновлення строків звернення до суду, нову редакцію адміністративного позову з додатками та клопотання про витребування доказів.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем, усуваючи недоліки позовної заяви, не надано доказів надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, про яку позивач зазначає у позовній заяві, не зазначено причин ненадання. Суд розцінює це як невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повертаючи позов, суд першої інстанції також зазначив, що позивач станом на 18.12.2015 знав про порушення своїх прав, про що зазначив у скарзі Міністру внутрішніх справ України; наведене дає підстави для висновку про пропущення позивачем місячного
Доводи апелянта полягають у тому, що позивач лише 22.04.2018 ознайомився з матеріалами особової справи та дізнався про наявність відповідного наказу, відповідно з 22.04.2018 почався перебіг місячного строку для оскарження наказу.
Колегія суддів спростовує доводи апелянта та погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 цієї статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З огляду на викладене, строк на звернення позивача з даним позовом до суду становить один місяць.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 18.12.2015 адресував скаргу Міністру внутрішніх справ України Авакову А.Б., де зазначив, що з 15.12.2012 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, 09.11.2015 йому, ОСОБА_1 зателефонували з відділу кадрів і повідомили про звільнення у зв'язку з скороченням та необхідністю з'явитись для отримання документів, наказу від 06.11.2015 №597 о/с.
Тобто, станом на 18.12.2015 позивач ОСОБА_1 знав про порушення своїх прав, про що і зазначив у скарзі Міністру внутрішніх справ України. Авакову А.Б., однак з позовом до суду звернувся майже через 2,5 роки.
Під час судового засідання в апеляційній інстанції, позивач і його представник зазначили, що телефонний дзвінок, який мав місце у грудні 2015 року, ОСОБА_1 сприйняв як жарт, однак додзвонитись до відділу кадрів для з'ясування подробиць останньому не вдалося. Лише 22.04.2018 ОСОБА_1 частково ознайомився з матеріалами своєї особової справи та дізнався про наявність наказу про звільнення. Фактично позивач отримав витяг з наказу про своє звільнення - 12.06.2018.
Колегія суддів вважає, зазначені доводи безпідставними, матеріали справи підтверджують те, що, принаймні, 18.12.2015 позивач знав про своє звільнення оскільки особисто зазначив це в своїй скарзі Міністру внутрішніх справ України Авакову А.Б., крім того зазначив і номер та дату наказу про своє звільнення (наведене також вбачається і з адміністративного позову).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У свою чергу, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Бабенко К.А.
Василенко Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 21.08.2018.