21 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2417/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
третьої особи - Петросяна О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
13 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про :
- визнання протиправною відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання права позивача бути зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою єдиного наявного власника житла ОСОБА_2 ;
- зобов'язання зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відновлення строку на звернення ОСОБА_1 із завою про реєстрацію місця проживання з дня набрання чинності рішенням суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при зверненні до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання ним подані всі документи, передбачені статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вибір місця проживання в Україні" та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, однак відповідачем відмовлено у їх задоволенні у зв'язку із не наданням заявником необхідних документів, а саме: згоди власників/співвласників житла. Вказував, що Закон України "Про свободу пересування та вибір місця проживання в Україні" та Правила реєстрації місця проживання не містять вимог до власників/співвласників житла доводити свої майнові права на житло і надавати органу реєстрації будь які документи на підтвердження майнових прав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 відкрито провадження у справі № 1640/2417/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
07.08.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність порушення прав позивача, оскільки Правила реєстрації місця проживання передбачають в обов'язковому порядку надання особою відповідних документів, які б підтверджували право власності на житло, в якому особа має намір зареєструватися та, відповідно, згоду всіх співвласників такого житла, як єдиного об'єкта нерухомого майна, єдиного житлового приміщення. Позивач зазначає, що співвласник житла ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не спростовує ту обставину, що дана частина квартири не успадкована за законом. Задоволення вимоги позивача щодо здійснення реєстрації особи без згоди всіх співвласників такого житла фактично є такою, що тягне за собою порушення прав інших співвласників нерухомого майна, є протиправною.
Позивач та третя особа в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча у справі наявні докази, що він належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому крім іншого просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника Управління.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 5/.
У знятті з реєстрації та у реєстрації місця проживання заявнику відмовлено у зв'язку із ненаданням особою необхідних документів згідно пп. 1 п. 11 Правил реєстрації місця проживання.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву підставою для відмови позивачу у реєстрації місця проживання слугувало не надання позивачем згоди всіх співвласників такого житла, як єдиного об'єкта нерухомого майна, єдиного житлового приміщення, а саме співвласника житла ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів успадкування частини квартири згідно закону.
Позивач вважає, що дії відповідача як суб'єкта владних повноважень суперечать чинному законодавству України, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до визначення, наведеного в ч. 1 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі, якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документі визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (надалі по тексту - Правила)
Відповідно до п. 18 Правил, для реєстрації особа подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Статтею 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.
Як вбачається із матеріалів справи при зверненні до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання, позивачем подані наступні документи: заява за формою додатку 6 до Правил; паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 18.04.2014 Київським РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області, як документ, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця проживання особи, про що зазначено в заяві; квитанцію про сплату адміністративного збору, про що зазначено в заяві; свідоцтво про право власності на житло від 21.01.1997.
Із наведеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги пункту 18 Правил щодо документів, які подаються заявником.
За результатами розгляду поданої заяви, позивачу було відмовлено в здійсненні реєстрації місця проживання з підстав ненадання заявником необхідних документів, а саме - згоди власників/співвласників житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону "Про свободу пересування", для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого «вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання у житлі; військовий квиток або посвідченні про приписку (для громадян, які відлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Згідно пп. 4 п. 18 Правил передбачено, що реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла лише у разі відсутності у заявника документів, що підтверджують право на проживання в житлі.
У даному випадку, вказані документи подані відповідачу та надана згода власника 1/2 частини квартири ОСОБА_2 .
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на те, що заявником при зверненні до органу реєстрації не надано згоди всіх співвласників такого житла, як єдиного об'єкта нерухомого майна, єдиного житлового приміщення, а саме співвласника житла ОСОБА_3 , доказів успадкування частини квартири згідно закону, а тому реєстраційним органом було вказано на відсутність необхідного документу відповідно до пункту 11 Правил.
Суд не погоджується із цим твердженням, та зазначає, що позивачем разом із заявою про реєстрацію подано свідоцтво про право власності на житло від 21.01.1997.
З наданої до суду копії свідоцтва вбачається, що воно видано на сім'ю з двох осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.02.2008 у справі №2-3770/2007 (20-545/2008), яке набрало законної чинності 26.02.2008, встановлено частки співвласників квартири АДРЕСА_2 у рівних частинах, а саме: за ОСОБА_2 - 1/2 частину, за ОСОБА_3 - 1/2 частину.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доказів реєстрації в спірній квартирі інших осіб, ніж зазначених у свідоцтві, судом не встановлено.
Відповідно до довідки Другої полтавської державної нотаріальної контори від 15.08.2018 №1791/02-14 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 17.07.2007 заведена спадкова справа за №516/2007. Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємцем за законом є син - ОСОБА_2 , інформація про інших спадкоємців - відсутня.
Таким чином, відповідачем не надано доказів наявності інших співвласників житла та порушення їх прав, як співвласників нерухомого майна, у якому позивач просить зареєструвати місце проживання.
У Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та підзаконних актах, які регулюють діяльність державних органів в сфері державної реєстрації, які є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не передбачено такої підстави для відмови у проведенні реєстрації місця проживання особи, як не надання згоди померлого співвласника житла та доказів успадкування частини житла згідно закону.
Таким чином, відмовивши в задоволенні заяви позивача про реєстрацію місця проживання з зазначеної вище підстави, відповідач порушив приписи статті 6 Закону України "Про свободу пересування", пункту 18 Правил, яким встановлений вичерпний перелік документів, необхідних для реєстрації, а також встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Враховуючи, що при зверненні позивача до відповідача із заявою про реєстрацію його місця проживання було подано повний пакет документів, інших підстав для відмови не встановлено, а також враховуючи те, що положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачено цією статтею, документів, суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій та рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про визнання неправомірною відмови Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05 липня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року про реєстрацію місця проживання.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме поряд із визнанням неправомірною відмову Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05 липня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року про реєстрацію місця проживання, зобов'язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради зареєструвати громадянина України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Полтавської міської ради ( вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05 липня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року про реєстрацію місця проживання.
Зобов'язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради зареєструвати громадянина України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 серпня 2018 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва