про повернення позовної заяви
20 серпня 2018 року м. Київ 810/3902/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області , у якому просить:
- визнати дії відповідача щодо скасування кадастрового номеру НОМЕР_2 та присвоєння нового кадастрового номеру НОМЕР_1 земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1618 га у селі Крюківщина по вул. Гетьмана Сагайдачного, змігу її цільового призначення та передачу цієї земельної ділянки фізичній особі у приватну власність;
- ухвалили рішення про повернення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 територіальній громаді села Крюківщина та зобов'язати відповідача відновити її кадастровий номер встановлений у ході державної реєстрації земельної ділянки 14.02.2012 та її цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку;
- зобов'язати відповідача розглянути та затвердити проектну документацію на земельну ділянку, яка знаходиться в с. Крюківщина по вул. Гетьмана площею 0,1618 га та прийняти рішення про надання її у власність корінному жителю села Крюківщина ОСОБА_1, який стоїть на черзі на отримання земельної ділянки з 2003 року.
Ухвалою суду від 01.08.2018 на підставі приписів статті 2, 123, 160, 161 КАС України, позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із не сплатою судового збору, відсутністю відповідних доказів щодо обставин, за яких дії відповідача щодо скасування та присвоєння кадастрових номерів є протиправними та пропущенням строку на звернення до суду для надання позивачем пояснень та обґрунтувань причин пропуску.
На адресу суду 15.08.2018 надійшли пояснення позивача щодо усунення недоліків позовної заяви із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У письмових поясненнях щодо обставин, за яких дії відповідача щодо скасування та присвоєння кадастрових номерів є протиправними, позивач зазначає, що зміна відомостей про земельну ділянку, скасування кадастрового номеру земельної ділянки здійснюється на підставі документації по землеустрою та відповідних рішень і дій сільської ради, яка є ініціатором внесення таких змін і відповідно до ст. 39 Закону «Про державний земельний кадастр» несе відповідальність за їх правомірність. Також, позивач відмічає, що в цьому плані звертає на себе увагу і та обставина, що свідчить про нікчемність ухвалених сільською радою рішень стосовно зазначеної земельної ділянки та яка обґрунтовує законні вимоги позивача по справі про визнання протиправними дій відповідача щодо скасування кадастрового номеру НОМЕР_2 та присвоєння нового кадастрового номеру НОМЕР_1 земельній ділянці площею 0,1618 га в селі Крюківщина по вул.Гетьмана Сагайдачного.
Проте, яким чином та яким рішенням сільська рада скасовувала кадастровий номер та присвоювала новий кадастровий номер земельній ділянці, позивач не вказує.
Також, позивач просить суд зобов'язати сільську раду ухвалити нове рішення про повернення земельної ділянки та відновити її старий кадастровий номер, при цьому, не обгрунтовуючи чи має сільська рада такі повноваження.
Тобто, позивачем не вказано на підставі яких саме рішень і дій сільської ради відбулось скасування кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_2 та в чому полягає протиправність таких рішень.
Щодо зобов'язання відповідача затвердити проектну документацію на земельну ділянку, яка знаходиться в с. Крюківщина по вул. Гетьмана площею 0,1618 га та прийняти рішення про надання її у власність корінному жителю села Крюківщина ОСОБА_1, який стоїть на черзі на отримання земельної ділянки з 2003 року, суд зазначає наступне.
Як убачається з рішення Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 №13/50, яке додано до адміністративного позову, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою на вказану вище земельну ділянку, Крюківщинська сільська рада відмовила позивачу в затвердженні проекту землеустрою та рекомендувала подати на сесію погоджений проект землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та структурного підрозділу державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.
При цьому, позивач не оскаржує вказану відмову у судовому порядку, а просить суд зобов'язати відповідача прийняти нове рішення по заяві, яка вже була розглянута та по якій прийнято відповідне рішення.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 01.08.2018 та не зазначено яким чином порушено його права та інтереси саме відповідачем. Тобто, які саме дії відповідача у розрізі скасування та присвоєння кадастрового номера є протиправними.
Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду, то вона вмотивована тим, що позивачем 06.03.2018, тобто, вчасно було подано позов до Києво-Святошинський районного суду, який був переданий на розгляд до Київського окружного адміністративного суду у справі №369/2505/18. Також, зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою він не був повідомлений про прийняття рішення №13/50 від 07.09.2017.
Проте, суд звертає увагу, що ухвалою КОАС від 30.05.2018 за заявою позивача повернуто позивачу матеріали позовної заяви у вказаній адміністративній справі.
Повторне ж звернення до суду позивачем відбулося лише 30.07.2018.
При цьому, позивач у позовній заяві просить суд визнати дії та бездіяльність відповідача щодо прийняття рішень, які мали місце у 2013 році.
Суд звертає увагу, що з поданих до позовної заяви копій судових рішень убачається, що про ці рішення позивач був обізнаний принаймні ще у 2013 році.
А тому, наведені позивачем пояснення щодо моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав, суд оцінює критично.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що початок перебігу процесуального строку звернення до суду у КАС України визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Таким чином, додані до позовної заяви докази дають підстави стверджувати, що позивачеві з 2013 року було відомо (мало бути відомо) про зміст оскаржуваних рішень та про порушення його прав.
У той же час, будь-яких доказів чи переконливих пояснень щодо існування причин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до адміністративного суду позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не містять.
Суд зазначає, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги, що позивач не навів доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Отже, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.08.2018 позивачем повністю не виконано, а виявлені судом недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.
Згідно з приписами частини другої статті 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Отже, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.
Частиною третьою статті 9 КАС України, передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до п. 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Водночас, повернення позовної заяви згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.