Провадження № 11-сс/774/1046/18 Справа № 208/4823/18 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
17 серпня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12018040460000239 від 08.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора : ОСОБА_8
представника - адвоката: ОСОБА_9
власник майна: ОСОБА_10
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12018040460000239 від 08.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що в провадженні слідчого СВ Кам'янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12018040460000239 від 08.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 44, 20 га, яка має кадастровий номер 1222055700:01:001:7015 та знаходиться біля с. Олексіївка на території Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема ОСОБА_10 , для якої ця земельна ділянка є єдиним джерелом доходу та яка утримувалась нею шляхом сплати податків та надання звітностей, у отриманий врожай були вкладені її кошти та сили і на який вона розраховує як на дохід від добросовісної господарської діяльності.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не надано достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не доведено наявність обставин, які підтверджують, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання доказового значення предметів клопотання, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме на земельну ділянку загальною площею 44,20 га, яка має кадастровий номер 1222055700:01:001:7015, яка знаходиться біля с.Олексіївка на території Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та на посіяний на вказаній земельній ділянці врожай ярого ячменю та ярої пшениці, який визнано у кримінальному провадженні речовим доказом, шляхом заборони будь-якій особі розпорядження зазначеним майном.
Апелянт зазначає, що ухвала суду є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Вказує на те, що в ході судового розгляду вказаного клопотання представником особи, яка вважає себе володільцем предметів клопотання ОСОБА_10 долучено документи на підтвердження правового використання земельної ділянки, однак ці документи не підтверджують факт використання земельною ділянкою кадастровий номер 1222055700:01:001:7015 протягом 2018 року з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до діючого законодавства.
Слідчим суддею не враховано той факт, що в ході проведення досудового слідства проведено перевірку вимог використання вказаної земельної ділянки інспектором ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за результатом якої складено акт перевірки, в якому зазначено, що ОСОБА_11 самовільно займає земельну ділянку загальною площею 44,02 га.
Вказує, що на теперішній час право на використання земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_10 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ДП № 0000683 від 14.10.1993 року для ведення селянського (фермерського) господарства з моменту смерті ОСОБА_10 у будь-яких осіб, в тому числі у родичів ОСОБА_10 , не виникало.
Прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що слідчий суддя належним чином не обґрунтував відмову у накладанні такого арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційні вимоги, думку представника- адвоката ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вважали вимоги апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, що СВ Кам'янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040460000239 від 08.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 44, 20 га, яка має кадастровий номер 1222055700:01:001:7015 та знаходиться біля с. Олексіївка на території Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.
На думку слідчого, враховуючи те, що земельна ділянка загальною площею 44,20 га яка має кадастровий номер 1222055700:01:001:7015 та знаходиться біля с. Олексіївка на території Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області самовільно зайнята гр. ОСОБА_11 та самовільно використовується шляхом проведення посівів на останній сільськогосподарських культур ярий ячмінь та яра пшениця які на теперішній час знаходиться в стадії дозрівання та враховуючи те, що вказана земельна ділянка та вказаний врожай сільськогосподарської культури має доказове значення для кримінального провадження щодо доведення вини причетних осіб до самовільного зайняття вказаної земельної ділянки та у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка та врожай ярого ячменю та ярої пшениці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та з метою запобігання збору врожаю гр. ОСОБА_11 та запобігання розпорядження вказаною особою та іншими особами незаконно отриманого врожаю виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме на вказану земельну ділянку та врожай.
Слідчий СВ Кам'янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 44, 20 га яка має кадастровий номер 1222055700:01:001:7015, що знаходиться біля с. Олексіївка на території Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та на посіяний на вказаній земельній ділянці врожай ярого ячменю та ярої пшениці шляхом заборони будь якій особі розпоряджатись зазначеним майном.
26.07.2018 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.
Відмовляючи в задоволені вищевказаного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження № 12018040460000239 слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання та прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на майно, з огляду на те, що слідчим не було доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98), на що послався суд у своєму рішенні і з чим повністю погоджується колегія суддів.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, пославшись на те, що вказана земельна ділянка та врожай ярого ячменю та ярої пшениці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні слідчий.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання слідчого суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема ОСОБА_10 , для якої ця земельна ділянка є єдиним джерелом доходу та яка утримувалась нею шляхом сплати податків та надання звітностей, у отриманий врожай були вкладені її кошти та сили і на який вона розраховує як на дохід від добросовісної господарської діяльності.
Тому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не наведено конкретну мету, яка має бути досягнута у зв'язку із застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання органу досудового розслідування з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 липня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12018040460000239 від 08.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4