14 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2203/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,
представника позивача та третьої особи - Гринько М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу.
25 червня 2018 року Головне управління ДФС у Полтавській області /надалі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Полтавській області/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 /надалі - відповідач, ОСОБА_2./, треті особи: Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - третя особа, ДПІ у м. Полтаві/ про стягнення податкового боргу у розмірі 11 220,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачу нараховано пеню в загальній сумі 11 220,78 грн з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 29.07.2015 по 10.01.2018.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради надати до суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3, 36015)
16.07.2018 року до суду від виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшла інформація про те, що за наявними обліками Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Полтавської міської ради відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
За приписами частини 7 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.
У силу вимог частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/2203/18, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Також ухвалою від 20.07.2018 ухвалено здійснити повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України.
Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідача повідомлено у відповідності до частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом розміщення оголошення про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України, що підтверджується витягом залученим до матеріалів справи (https://adm.pl.court.gov.ua/sud1670/pres-centr/news/526811/).
Також судом направлено судову повістку про виклик в судове засідання за останньої відомою адресою : АДРЕСА_1, 36015., яку вручено відповідачу 26.07.2018, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 43/.
Відповідач, якого повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розглянувши справу за даної явки.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2015 ОСОБА_2 подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік № НОМЕР_1, якою визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 26 820,74 грн /а.с. 19-20/.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Оскільки податкове зобов'язання в розмірі 26820,74 грн не було сплачено відповідачем у встановлений строк, та вважаючи вказану суму грошового зобов'язання узгодженою, 18.09.2015 ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу форми "Ф" №2230-23 /а.с. 21/, яка направлена на адресу відповідача та отримана останнім 19.09.2015, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 21/.
Згідно письмових пояснень представника позивача податкова вимога форми "Ф" №2230-23 від 18.09.2015 в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалася /а.с. 33-34/.
Далі судом встановлено, що сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26 820,74 грн погашено за рахунок коштів, перерахованих згідно платіжного доручення від 10.01.2018 № К218310 на суму 26 820,74 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки відповідача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування /а.с. 38/.
За змістом пояснень представника позивача, що також підтверджується витягом з інтегрованої картки, 10.01.2018 в автоматичному режимі у зв'язку із погашенням самостійно нарахованої суми грошового зобов'язання в розмірі 26 820,74 грн на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за період з 29.07.2015 по 10.01.2018 нараховано пеню в сумі 11 220,78 грн /а.с. 38/.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед бюджетом у розмірі 11 220,78 грн, позивач звернувся до суду про її стягнення.
Надаючи оцінку позовним вимогам ГУ ДФС у Полтавській області суд виходить з такого.
За загальним правилом відповідно до підпунктів 129.1.1 - 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, яка розпочинається:
- при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
При цьому відповідно пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Отже, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Таким чином обов'язковою умовою для нарахування пені є наявність податкового зобов'язання, не сплаченого у визначений строк.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, стають податковим боргом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг у сумі 20 820,74 грн. згідно податкової вимоги від 18.09.2015 "Ф" №2230-23 відповідачем погашено лише 10.01.2018 (а.с. 38), і того ж дня до інтегрованої картки відповідача нараховано сума пені у розмірі 11 220,78 грн .
Згідно пп. 1 п. 1 ч. 7 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України
Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Податкового кодексу України) здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума пені нарахована в день погашення суми податкового боргу підлягає стягненню з відповідача без необхідності повторного надіслання податкової вимоги на раніше існуючий податковий борг суми збільшеного зобов'язання.
Згідно з пунктом 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Наявність у відповідача податкового боргу за узгодженими в розмірі 11 220,78 грн підтверджено матеріалами справи в їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином підстав для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області ( Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 36015, рнокпп НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 39680655) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 36015, рнокпп НОМЕР_2) податковий борг у розмірі 11 220,78 грн (одинадцять тисяч двісті двадцять гривень сімдесят вісім копійок) на р/р 33111341016002, одержувач УК у м. Полтаві/м. Полтава 11010500, код отримувача 38019510, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 20 серпня 2018 року.
Суддя Л.О. Єресько