16 серпня 2018 року м.Житомир справа № 806/3077/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Ясинська К.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності у відповідності до вимог частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат у розмірі 112 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що після звільнення зі служби та у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням такої служби в органах внутрішніх справ у грудні 2017 отримав одноразову грошову допомогу, яка складала 70 - кратний прожитковий мінімум. Однак, не погоджуючись із розміром вказаної грошової допомоги, звернувся із заявою до в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги, виходячи із розміру 150- кратного прожиткового мінімуму, відповідно до ч.6 ст.23 Закону України « Про міліцію», проте 28.03.2018 отримав відмову у здійсненні такого перерахунку, мотивовану тим, що у зв'язку із встановленням інвалідності позивачу 14.11.2017, при виплаті та призначенні вказаної одноразової допомоги було застосовано наказ Міністерства внутрішніх справ №4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», який розроблений відповідно до статтей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до вказаного Порядку, розмір одноразової допомоги складає, 70 - кратний прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про встановлення інвалідності. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21.10.2015 протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 23.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд справи призначено на 19.07.2018.
19 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 16.08.2018, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Черноліхова С.В. у відрядженні.
Позивач у судовому засідання, просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомлено.
Представник відповідача, 23.07.2018 до суду направила відзив №12-6873 від 13.07.2018 на адміністративний позов, в якому зазначає, що враховуючи дату та причину встановлення інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ на позивача розповсюджується розмір одноразової грошової допомоги, визначений п.п «б» п.4 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того вказав, що оскільки останнім місцем служби позивача була Державна кримінально-виконавча служба України, відповідно на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. В зв'язку із викладеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.02.2000 по 01.07.2017 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України та у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, відповідно до наказу №81/ОС від 30.06.2017 звільнений з посади заступника начальника Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.11.2017 (серія 12 ААА №863686), позивачу з 06.11.2017 встановлено III групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції (а.с.14).
У зв'язку з чим, у грудні 2017 року позивачу у відповідності до ст.ст.97-99 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб (112000 грн).
Не погоджуючись із розміром виплаченої одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся із заявою від 06.03.2018 до в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги, виходячи із розміру 150- кратного прожиткового мінімуму, у відповідності до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (а.с.8-9).
Листом від 28 березня 2018 року № 4.3-3278 Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції за підписом в.о начальника управління позивачу роз'яснено, що управління не має законодавчих підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, оскільки при призначенні та виплаті вказаної одноразової грошової допомоги було правомірно застосовано положення Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, розробленого відповідно до ст.ст.97-101 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.10-11).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, визначено Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України " № 2713-IV від 23.06.2005 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносинах).
Відповідно до ч.5 ст. 23 вищевказаного Закону, передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці.
Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 набрав чинності 07 листопада 2015 року (надалі - Закон № 580-VIII).
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України "Про міліцію" і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850), які визначають механізм призначення і виплати вказаної одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Положеннями п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно із ч.2 ст. 97 Закону № 580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Разом з тим, відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12 вересня 2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 06.11.2017, тобто з дати встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Як зазначалося раніше, наказом Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» № 81/ОС від 30 червня 2017 року позивача звільнено з посади заступника начальника Державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Тобто, останнє місце служби позивача була Державна кримінально-виконавча служба України.
Разом з тим, слід наголосити, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII (набрав чинності 07.11.2015 року), крім того, оскільки останнім місцем служби позивача була Державна кримінально-виконавча служба України, то на нього, як на особу рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений нормами Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.
Отже, суд вважає помилковим твердження позивача про необхідність здійснення перерахунку виплаченої одноразової грошової допомоги у відповідності до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, а у відповідності до ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом № 580-VIII .
Враховуючи вищевикладене та з урахування положень п. 2 Порядку №850, суд приходить до переконання, що дія такої норми поширюється лише на колишніх працівників міліції, яким була встановлена інвалідність саме в той час, коли був чинний Закон України "Про міліцію", а відтак на позивача вказана норма не розповсюджується, оскільки останньому було встановлено ІІI групу інвалідності вже у період дії Закону № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року, у зв'язку з чим порядок виплати такої одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком № 4.
Таким чином, відповідачем при призначенні та виплаті ОСОБА_1 вказаної одноразової грошової допомоги було правомірно застосовано положення Порядку № 4, розробленого відповідно до ст.ст.97-101 Закону № 580-VIII, оскільки останній звільнений у період коли діяв вказаний Закон, а тому позивач мав право на отримання одноразової допомоги у розмірі передбаченому ст.99 Закону № 580-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 127/8696/17, у постанові від 27 березня 2018 року по справі №822/2595/17 та у постанові від 07.03.2018 (справа №554/155/17), які відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, на підставі викладеного судом встановлено, що рішення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції при призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 112000 грн, що дорівнює 70-кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності позивачу, прийняте відповідно до норм чинного законодавства.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відтак, проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Отже, аналіз вищевказаних норм та фактів, дає підстави вважати, що у відповідача не існувало підстав для нарахування позивачу одноразової грошової допомоги згідно Порядку № 850 та статті 23 Закону України "Про міліцію".
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
Повне судове рішення складене 20 серпня 2018 року