33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
14 серпня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/237/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В.,
при секретарі Ярощук О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Здолбунівської міської ради
до відповідача фізичної особи-підприємця Чуйко Тамари Опанасівни
про стягнення заборгованості по оренді земельної ділянки у сумі 91 845,10 грн..
За участю представників сторін:
від позивача: представник Рощенко О.О.; представник Лис Я.Ю.;
від відповідача: представник Ярмольчук В.С..
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 35, 37 ГПК України відсутні.
Здолбунівська міська рада (надалі - Позивач або Рада) звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до фізичної особи -підприємця Чуйко Тамари Опанасівни (надалі - Відповідач або ФОП Чуйко Т.О.) в якому просить стягнути заборгованість в сумі 91 845,10 грн..
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 168/98 від 24.06.1998 р., з урахуванням змін внесених рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 року по справі № 918/316/15 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року по справі № 918/316/15, ФОП Чуйко Т.О., користуючись земельною ділянкою не своєчасно сплачувала орендну плату. Зокрема, Відповідачем не сплачено орендну плату всього на суму 91 845,10 грн., а саме: з липня 2016 року по грудень 2016 рік у розмірі 27 958,75 грн., з січня 2017 року по грудень 2017 рік у розмірі 51 109,08 грн. та з січня 2018 року по березень 2018 рік у розміорі 12 777,27 грн..
До суду від Позивача надійшло письмове пояснення до позовної заяви, відповідно до якого остання зазначає наступне.
Згідно пункту 1 розділу III Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства Аграрної Політики та Продовольства України від 25.11.2016 року № 469 (надалі - Порядок) за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8 до Порядку) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9 Порядку). Такий Витяг формується посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. У Витязі вказується в т.ч. посада, прізвище, ім'я , по батькові такої посадової особи, скріплюється підписом та не передбачає відтиску печатки установи на зазначеному документі. Порядок вступив в дію 27.12.2016 року.
Згідно зі статтею 271 Податкового кодексу України базою оподаткування для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого статтею 289 цього Кодексу, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Так, відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, щороку за індексом споживчих цін за попередній рік розраховує коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Згідно ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Здолбунів затверджена рішенням від 05 червня 2013 року №844.
Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого остання вимог Позивача не визнає та просить суд відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог з наступних підстав та мотивів.
Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) був укладений 24 червня 1998 року. Договір є чинним. Ніким не скасованим. Умови договору готував спеціаліст міської ради. Підписав, а значить перевірив і погодив голова міської ради. Договір належним чином зареєстрований, з присвоєнням номера в Книзі записів договорів. Договором визначено розмір орендної плати, вона визначена позивачем. Міська рада мала право встановлювати ціни, чи звільняти орендарів від сплати. В 90х роках для заохочення підприємців встановлювалися пільгові ціни, відповідно до внеску зробленому для міста.
29 липня 2005 року ФОП Чуйко Т.О. сплачено кошти за оренду землі за 30 років. Вказана обставина стверджується квитанцією про сплату коштів. Позивач прийняв ці кошти. Тобто Відповідач виконала свої зобов'язання по договору оренди в частині сплати орендної плати повністю ще 29 липня 2005 року. Договір виконаний обома сторонами договору, в частині сплати орендної плати, за весь період дії договору. Орендна плата сплачена в повному розмірі за весь період дії договору, що стверджується квитанцією №16 від 29.07.2005 року. ФОП Чуйко Т.О. сплачено 100% орендної плати за період з 24 червня 1998 року по 24 червня 2028 року. Тобто вона поглинула весь розмір орендної плати, згідно ставок, котрі діяли на момент сплати. Кошти були внесені за згодою Здолбунівської міської ради. Здолбунівська міська рада прийняла ці кошти, розпорядилася ними. Ніколи жодних претензій з приводу дострокової сплати орендної плати за весь період договору позивач не висловлював. Ніколи позивач не намагався повернути ці кошти.
Відповідач вказує на те, що жодна норма чинного законодавства не забороняє оплату орендної плати на перед. Враховуючи наведене, Відповідач вважає, що зобов'язання в частині сплати орендної плати припинилися ще 29 липня 2005 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, яка є нормою прямої дії, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судові рішення можуть застосовуватися виключно до правовідносин, які будуть виникати в майбутньому.
Орендна плата сплачена до ухвалення рішення господарського суду Рівненської області від 11 червня 2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року. Чинним законодавством не передбачено зміну судовим рішенням правовідносин, які відбулися і закінчилися. Відповідач вважає, що пред'явлення позову і його задоволення призведе до того, що вона змушена буде двічі сплачувати орендну плату за той самий період.
Крім того, Відповідач зазначає, що зміни до договору на право тимчасового користування землею підлягають обов'язковій реєстрації в реєстраційній службі. Зміни можуть набрати чинності виключно з моменту державної реєстрації. Враховуючи наведені положення рішення суду мало бути виконано шляхом внесення відповідних змін до державного реєстру. З відповіді відділу у Здолбунівському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 03 липня 2018 року вбачається, що згідно Книги реєстрації договорів оренди на право тимчасового користування землею, (в тому на умовах оренди) зареєстровано договір на право тимчасового користування землею, укладений між Здолбунівською міською радою Рівненської області та підприємцем Чуйко Тамарою Афанасієвною для обслуговування кафе "Казка" за № 15 від 05.08.1998 року. Площа земельної ділянки - 0,17 га. Умови надання землі - тимчасове довгострокове користування, терміном на 30 років. Інформація про відомості щодо внесення змін до цього договору і відомості щодо внесення змін до Державного реєстру у Відділі відсутні. Так як фактично змін до договору не внесено, рішення суду не виконано міськрадою. Тому нараховувати орендну плату в новому розмірі, не має. Разом з тим, розрахунок заборгованості позивачем визначено невірно. Не надано належних та допустимих доказів. Докази на які покликається позивач суперечать один одному.
Представники Позивача в судовому засіданні 14.08.2018 року позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень.
Представник Відповідача в судовому засіданні 14.08.2018 року заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
24 червня 1998 року між Здолбунівською міською радою Рівненської області (Власник землі) та підприємцем Чуйко Т.А. (Землекористувач) було укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - Договір) за умовами якого, Здолбунівська міська рада рішенням від 22.10.1997 року за № 254/1 надає, а підприємець Чуйко Т.А. приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,17 гектарів, в тому числі інших угідь 0,17 гектарів згідно з планом землекористування, що додається. (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, земельна ділянка надається на умовах тимчасового довгострокового користування строком на 30 років для обслуговування кафе "Казка" в м. Здолбунів по вул. 2-го Лютого.
Згідно з п. 2.1. Договору, плата за землю вноситься землекористувачем щоквартально у вигляді орендної плати із розрахунку 0,40 копійок за квадратний метр в рік у розмірі 6,69 грн. в рік до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
У договорі зазначено, що останній набирає чинності з моменту його реєстрації.
Вказаний договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 24.06.1998 року за № 162/98 Здолбунівською міською Радою народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 року у справі № 918/316/15 позов Здолбунівської міської ради Рівненскьої області задоволено. Внесено зміни у договір на право тимчасового користування землею №162/98 від 24.06.1998 року, виклавши пункт 2.1. у такій редакції: "п. 2.1. Орендну плату встановити в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 059,44 грн. (сорок дві тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 44 коп.) згідно з розрахунком, що додається. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем". Стягнуто з Фізичної особи-підприємець Чуйко Тамари Опанасівни на користь Здолбунівської міської ради Рівненської області судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року, у справі 918/316/15, рішення господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 р. у справі № 918/316/15 змінено, доповнивши п. 2.1 абзацем 2 наступного змісту: "Зміни до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою №162/98 від 24.06.1998 р., в частині нарахування нового розміру орендної плати набирають чинності з моменту набрання рішення законної сили". В решті рішення суду залишено без змін.
Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами .
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності .
Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 918/316/15, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 р., залишеним без змін в цій частині постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р., встановлено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, впродовж строку дії договору. Отже, сплата відповідачем 200,00 грн. орендної плати, враховуючи як законодавчі зміни, так і затвердження нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а також враховуючи, що строк дії договору оренди не закінчився, не може вважатися виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, у вищевказаному судовому рішенні зазначено, що неприпустимою є ситуація, за якої власник земельної ділянки - територіальна громада м. Здолбунова за 30 років її використання відповідачем отримає лише 200,00 грн., тоді як згідно з нормативною грошовою оцінкою, яка, є незалежним економічним показником, що відображає очікуваний чи фактичний дохід, який можна отримати від найбільш ефективного використання земельної ділянки, вартість земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, становить 841 188,71 грн. У свою чергу, враховуючи зміни, запропоновані позивачем, річний розмір орендної плати складає 42 059,44 грн. (сплачена відповідачем сума орендної плати за весь період користування більш ніж у 200 разів менша від орендної плати за один рік). Тобто умови укладеного між сторонами договору є несправедливими, оскільки, по-перше, порушують принципи справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди територіальній громаді міста через неадекватність розміру орендної плати та призводять до неефективного використання комунальної власності.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року, у справі 918/316/15, встановлено, що нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати, зокрема внаслідок зміни у встановленому порядку нормативної грошової оцінки землі, є підставою для внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі. Не поглинається розмір нової орендної плати, виходячи з нової нормативної грошової оцінки землі, сумою орендної плати, яку наперед було сплачено землекористувачем в 2005 році. Зобов'язання за договором оренди за № 162/98, укладеним 24.06.1998 року змінюються з моменту набрання рішенням суду про внесення змін до договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України), отже нарахування нового розміру орендної плати слід проводити з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно довідок управління Держгеокадастру у Здолбунівському районі Рівненської області (№ 18-1707-0.4-1362/2-16 від 08.11.2016 р. та № 18-1707-0.4-257/2-17 від 02.03.2017 р.), нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,17 га, що перебуває у користуванні ФОП Чуйко Т.А. по вул. 2 Лютого для обслуговування кафе: станом на 01.11.2016 року становить 1 205 407,24 грн., станом на 01.01.2017 року становить 1 022 180,44 грн.
Разом з тим, згідно довідки Відділу у Здолбунівському районі головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (№ 18-17-0.25-32/109-18 від 14.03.2018 р.), станом на 01.01.2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,17 га, що перебуває у користуванні ФОП Чуйко Т.А. по вул. 2 Лютого для обслуговування кафе становить 1 022 180,44 грн.
З огляду на вищевказане, Позивач просить стягнути з Відповідача відповідно до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 168/98 від 24.06.1998 р., з урахуванням змін внесених судовими рішеннями у справі № 918/316/15, за період з 13.04.2016 р. (з моменту набрання законної сили постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року) по 01.04.2018 р. орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 91 845,10 грн.. Зокрема: з липня 2016 року по грудень 2016 рік у розмірі 27 958,75 грн. (орендна плата у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки за 2016 р.- 1 205 407,24 грн.); з січня 2017 року по грудень 2017 рік у розмірі 51 109,08 грн. (орендна плата у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки за 2017 р.- 1 022 180,44 грн.); та з січня 2018 року по березень 2018 рік у розміорі 12 777,27 грн. (орендна плата у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки за 2018 р.- 1 022 180,44 грн.).
На адресу Відповідача Позивачем була направлена претензія № 02/11-929 від 12.10.2017 року з вимогою сплатити в повному обсязі орендну плату за земельну ділянку відповідно до Договору № 168/98, яка була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - ЗУ "Про оренду землі") договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).
У силу вимог ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).
На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем орендної плати Позивачу в сумі 91 845,10 грн. матеріали справи не містять.
Суд, перевіривши розрахунок орендної плати відповідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 168/98 від 24.06.1998 р. прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача орендної плати за земельну ділянку у розмірі 91 845,10 грн. за період з липня 2016 року по березень 2018 рік, є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
З огляду на вищевикладене, заперечення Відповідача, наведені у відзиві, спростовуються всім вищенаведеним та є безпідставними.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості з орендної плати зі сторони Відповідача згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 168/98 від 24.06.1998 р. в сумі 91 845,10 грн. за період з липня 2016 року по березень 2018 рік, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чуйко Тамари Опанасівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Здолбунівської міської ради (35705, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Василя Жука, 1, код ЄДРПОУ 05391130) заборгованість по орендній платі за Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 168/98 від 24.06.1998 р. в сумі 91 845,10 грн. (дев'яносто одну тисячу вісімсот сорок п'ять гривень 10 коп.) за період з липня 2016 року по березень 2018 рік та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано "20" серпня 2018 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.