01 серпня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/121/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участю секретаря судового засідання, повноваження якого за дорученням судді виконує помічник судді Підлубна О.В.
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/121/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича, АДРЕСА_1, 48500
про стягнення заборгованості у сумі 49 005,16 грн., з яких : 40800 грн. основної заборгованості, 1509 грн 01 коп. - 3% річних, 6696 грн 15 коп. інфляційних втрат.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився.
Судові процедури.
Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.
У судових засіданнях представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Сторони, за правилами ст.ст. 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд" на диск CD-R, серійний номер N120UG21D8042091C2.
Суть справи.
03.04.2018 року до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява №88 від 23.03.2018 (вх.№138 від 03.04.2018), в якій товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА" просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича заборгованість у розмірі 49 005,16 грн.
Відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого засідання на 27 квітня 2018 року.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше відбулось 27 квітня 2018 року о 10 год. 00 хв. Судом, у порядку п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України та ч. 4 ст. 233 ГПК України постановлено, без оформлення окремого процесуального документа та виходу до нарадчої кімнати, протокольні ухвали, зокрема, у судовому засіданні 27.04.2018 р. судом відкладено підготовче засідання на 04 червня 2018 року о 10 год. 00 хв. та у підготовчому засіданні 04 червня 2018 року за ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 19 червня 2018 року та відкладено на 19 червня 2018 року о 16 год. 00 хв. Ухвалою суду від 19 червня 2018 року розгляд справи по суті призначено на 03.07.2018 року о 12 год. 00 хв.
Розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 03.07.2018 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
Розгляд справи по суті, судом відкладався на 31.07.2018 року та на 01.08.2018 року.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача його вступне та заключне слово.
В судовому засіданні 01.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Підставою звернення до суду із вказаним позовом, як стверджує позивач, стало те, що в порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару - дошки дуб, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича виник обов'язок повернути отримані грошові кошти в сумі 40800,00 грн. проведені згідно платіжного доручення від 29 грудня 2016 року №1926, а також сплатити 6696,15 грн. інфляційних втрат та 1509,01 грн. 3% річних.
В судове засідання 01.08.2018 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, проте через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі №195 від 26.07.2018 р. (Вх.№14604 від 27.07.2018), у яких зокрема просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Проте, в попередніх судових засіданнях представник позивача - Чорна Марія Зенонівна позовні вимоги підтримала в повному обсязі та підтвердила, що на даний час відповідачем не здійснена ні поставка товару позивачу, ні повернення попередньої оплати, також, зазначила, що платіжне доручення №1926 від 29.12.2016 року є підтвердженням виникнення між сторонами правовідносин поставки товару.
Заперечення відповідача.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив. Проте, 31.05.2018 року письмово повідомив суд, що через тяжку хворобу 04.06.2018 з'явитися в судове засідання 04.06.2018 року не зможе, на підтвердження чого долучив копію Висновку райЛКК №3/621 від 21.05.2018 року.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Із змісту ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, суд враховує ту обставину, що відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи, так як ухвали - повідомлення у порядку статті 120,121 ГПК України надсилались на його юридичну адресу, зазначену ним як підприємцем у Єдиному державному реєстрі (Витяги з ЄДР долучено до матеріалів справи). Крім того, додатково, такі повідомлення надсилались судом і на адресу лікарні, відомості про перебування у якій було доведено до відома суду самим відповідачем. Проте, такі повідомлення, повернуті суду поштовим відділенням із відміткою: «за закінченням терміну зберігання». А відповідач ні самостійно, ні через свого представника не скористався правом взяти участь у судових засіданнях, чи хоча б надіслати свої письмові заперечення, або пояснення та докази суду.
Разом з цим, суд бере до уваги те, що ним не визнавалась явка відповідача обов'язковою, а його присутність і подання ним заперечень на позов є його правом в силу принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 2 ГПК України.
Одночасно, суд зазначає, що судом використано усі передбачені та дозволені строки розгляду справи, згідно вимог ГПК України, у тому числі, і з урахуванням їх продовження судом та відкладення за клопотанням відповідача. У свою чергу, продовження розгляду справи у більш тривалі строки буде не тільки порушувати вимоги ГПК України, а й порушувати права позивача на справедливий суд та на розгляд справи у розумні строки, визначенні ГПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене, строк розгляду справи, принципи змагальності сторін та розумності строку розгляду спору судом, суд проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов висновку про достатність матеріалів справи для завершення її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, пояснення сторін, подані ними докази судом встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Качановським Іваном Івановичем, (постачальник) була досягнута усна домовленість, за якою позивач здійснив оплату в розмірі 40800 грн за поставку дубової дошки згідно платіжного доручення №1926 від 29.12.2016 року із зазначенням у графі Призначення платежу: «Оплата за дошку дуб н/о (аванс) зг.дог. від 28.12.2016р. ПДВ 20%=6 800.00 грн.»,
Із змісту додаткових пояснень від 14.06.2018 року № 148 та бухгалтерської довідки № 12\06 від 12.06.2018 року, позивач стверджує, що в платіжного доручення №1926 від 29.12.2016 року в призначенні платежу мова йде про договір, укладений між позивачем та відповідачем 28.12.2016 року про поставку дубової дошки в усній формі. Жодних договорів в письмовій формі з відповідачем укладено не було.
21.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою №502 здійснити поставку дубової дошки протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги або повернути кошти в розмірі 40800 грн. за поставку дубової дошки, згідно платіжного доручення №1926, яка останнім залишена без реагування.
При цьому, до вимоги позивача долучено копію поштового конверту та довідку пошти з якої вбачається, що вимога надсилалась позивачем на адресу відповідача визначену у ЄДР, але була повернута поштовим відділення 02.02.2018 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, додаткові пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням між ними правочину з купівлі - продажу дубової дошки укладеного в усній формі та підтвердженого у спрощений спосіб.
Норми права, які застосував суд.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Із змісту ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частинами 1,3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із змісту ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.
Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Качановським Іваном Івановичем, (постачальник) була досягнута усна домовленість, за якою позивач здійснив оплату в розмірі 40800 грн за поставку (купівлю-продаж) дубової дошки згідно платіжного доручення № 1926 від 29.12.2016 року із зазначенням у графі Призначення платежу: «Оплата за дошку дуб н/о (аванс) зг.дог. від 28.12.2016р. ПДВ 20%=6 800.00 грн.».
Із змісту пояснень позивача в платіжному дорученні №1926 від 29.12.2016 року в призначенні платежу мова йде про договір, укладений між позивачем та відповідачем 28.12.2016 року про поставку дубової дошки в усній формі.
Зазначений факт - укладення усного правочину, не спростовано ні відповідачем ні іншими доказами у матеріалах справи.
Факт прийняття відповідачем господарського зобов'язання, визначеного усною домовленістю, підтверджено, з огляду на те, що кошти в розмірі 40800 грн. ним отримані як оплата за поставку дошки дубової та не повернуті платнику.
Проте, як стверджує позивач і зазначене не спростовано відповідачем, станом на час звернення з позовом до господарського суду та розгляду справи, поставка дошки відповідачем позивачу не здійснена, як і кошти позивачу не повернуті.
Як наведено судом вище із змісту чинного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
У свою чергу із змісту статті 657 ЦК України письмова форма договору купівлі-продажу визначена лише для об'єктів нерухомого майна, у той час як у даному випадку має місце поставка рухомого майна - дошки.
А тому суд вважає, що позивачем доведено та протилежне не спростовано відповідачем, що між сторонами було укладено правочин з купівлі - продажу дубової дошки укладений в усній формі, укладення якого в подальшому підтверджено шляхом проведення оплати позивачем та прийняття оплати відповідачем у розмірі 40800 грн. за купівлю-продаж дубової дошки згідно платіжного доручення № 1926 від 29.12.2016 року із зазначенням у графі Призначення платежу: «Оплата за дошку дуб н/о (аванс) зг.дог. від 28.12.2016р. ПДВ 20%=6 800.00 грн.».
При цьому сторони не погодили ні строку ні порядку поставки вказаної дошки, зокрема, і у платіжному дорученні не міститься відмітки на протязі якого часу відповідач повинен поставити оплачений товар.
Як уже зазначалось судом вище із змісту ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому позивачем надано суду докази того, що він 21.12.2017 року звернувся до відповідача із Вимогою №502 здійснити поставку дубової дошки протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги або повернути кошти в розмірі 40800 грн. за поставку дубової дошки, згідно платіжного доручення №1926, яка останнім залишена без реагування.
До вказаної вимоги позивача долучено як доказ копію поштового конверту та довідку пошти з якої вбачається, що вимога надсилалась позивачем на адресу відповідача визначену у ЄДР, але була повернута поштовим відділення 02.02.2018 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд має за необхідне зазначити, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Аналогічна правова позиція викладена і у Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Так як, відповідач не забезпечив отримання кореспонденції за своєю адресою зазначеною і у ЄДР і таким чином відмовився від її отримання, то слід вважати, що повідомлення - вимога вручена позивачем відповідачу 02.02.2018 - датою оформлення підприємством поштового зв'язку відмітки про відмову в отриманні кореспонденції за закінченням терміну зберігання.
Отже, слід вважати, що відповідач зобов'язаний протягом 7-ми днів з дня пред'явлення вимоги, а саме з 02.02.2018 і по 09.02.2018 року, виконати свій обов'язок з поставки товару проте, такого не здійснив. Доказів протилежного судом не здобуто.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що станом на день розгляду справи, суму платежу відповідачем не повернуто (докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича коштів в розмірі 40800 грн 00 коп. отриманих в якості попередньої оплати (авансу) за купівлю - продаж, поставку дубової дошки.
Щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.
При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Так, у відповідності до вищенаведених норм, позивач нарахував відповідачу 6696,15 грн інфляційних втрат та 1509,01 грн - 3% річних.
Перевіривши правильність таких нарахувань та вихідних даних, строку прострочення виконання зобов'язання, суд констатує, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
Враховуюче те, що вимога про поставку дошки або повернення передоплати, направлена на адресу відповідача, повернулася 02.02.2018 із відміткою в Довідці поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", тому обов'язок щодо повернення грошових коштів у сумі 40800,00 грн є таким, що прострочений лише по завершенню 7-ми днів після 02.02.2018, а саме - після завершення строку для його добровільного виконання (ст. 530 ЦК України), тобто з 10.02.2018р. І саме з цієї дати слід здійснювати обрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Тоді як позивач здійснив вказані обрахунки з 29.12.2016 по 23.03.2018.
Отже, суд здійснивши власні обрахунки з урахуванням кінцевої їх дати визначеної позивачем - 23.03.2018, вважає, що до задоволення підлягають 448 (чотириста сорок вісім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн 72 коп. - 3% річних.
В іншій частині, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а саме щодо стягнення 1388 грн. 29 коп. 3% річних та 6247 грн 35 коп. - інфляційних втрат, оскільки такі вимоги є необґрунтованими та безпідставно нарахованими.
Висновок суду.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича, АДРЕСА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 22180346) : - 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, - 448 (чотириста сорок вісім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн 72 коп. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.
Судові витрати.
Судові витрати, в силу ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1487 грн 48 коп., у іншій частині судовий збір покладається на позивача у справі.
Враховуючи положення статей 7, 13, 42, 86, 129, 210, 233, 236-241 у сукупності з іншими статями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича, АДРЕСА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 22180346) : - 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, - 448 (чотириста сорок вісім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн 72 коп. - 3% річних.
3. В стягненні 1388 грн. 29 коп. 3% річних та 6247 грн 35 коп. - інфляційних втрат, в позові відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Качановського Івана Івановича, АДРЕСА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БІЛ І КА", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 22180346) - 1487 (одну тисячу чотириста вісімдесят сім) грн 48 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення, з урахуванням вихідних днів 04,05,11,12,18,19.08.2018, а також днів перебування судді у відпустці 02,03,04,05,08,09,11,12,13,17,18,19.08.2018 складено протягом 7 (семи) робочих днів 20.08.2018 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко