36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.08.2018 р. Справа № 917/186/18
За позовною заявою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, код ЄДРПОУ 21076316
до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, 39602, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35 а, код ЄДРПОУ 03361655
про стягнення грошових коштів
Суддя Білоусов С.М.
Секретар судового засідання Кльопова І.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: ОСОБА_2
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 68 000,00 грн. пені за невиконання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України у справі № 01-02-50/93-2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняте рішення від 20.10.2015 року № 01/144-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради.
В судовому засіданні 14.08.2018 року позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем позов було подано 22.02.2018 року, тобто із пропущенням річного строку, встановленого ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для звернення до суду про стягнення пені.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.08.2017 р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20 жовтня 2015 року у справі № 01-02-50/93-2015 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було визнано, що за результатом діяльності з 30 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року та у період з 01 січня 2015 року по даний час Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання неочищеної (технічної) води в територіальних межах м. Кременчука та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області в межах діючих мереж Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, з часткою на цьому ринку 100 %.
Вказаним рішенням визнано дії комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради спрямовані на припинення постачання неочищеної (технічної) води споживачам порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання неочищеної (технічної) води в територіальних межах м. Кременчука та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області в межах діючих мереж Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням від 20.10.2015 року (п. 3) постановлено накласти на Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 року № 457-р. скасовано рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144 - рш від 20 жовтня 2015 року у справі № 01-02-50/93-2015 та припинено провадження у справі.
Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» подало позов до господарського суду міста Києва про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. № 457-р недійсним.
За результатами розгляду судової справи № 910/23952/16 судами першої (рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017р.), апеляційної (постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р.) та касаційної інстанції (постанова Вищого господарського суду України від 10.10.2017р.) визнано недійсним (скасовано) рішення Антимонопольного комітету України № 457-р від 11.10.2016 «Про перевірку рішення у справі № 01-02-50/93-2015».
Тобто судами господарського судочинства перевірено та підтверджено правомірність прийняття адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 20.10.2015р. № 01/144-рш у справі № 01-02-50/93-2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради.
Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради також звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою від 06.07.2017 року про скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.10.2015 р. № 01/144-рш у справі № 01-02-50/93-2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради.
Ухвалою від 14.07.2017 року було порушено провадження у справі № 917/1127/17 (суддя - Пушко І.І.).
31.10.2017 року за результатами розгляду справи № 917/1127/17 було оголошено про відмову Комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначена правова позиція була також підтримана судом апеляційної інстанції - постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року (набрала законної сили 11.12.2017 року).
06.02.2018 Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради сплатило до Державного бюджету України штраф згідно рішення адміністративної колегії територіального відділення Комітету від 20.10.2015 р. № 01/144-рш у справі № 01-02-50/93-2015 у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Таким чином, розмір пені за період з 29.12.2015 року по 13.07.2015 року, з 01.11.2017 року по 19.11.2017 року та з 13.12.2017 року по 05.02.2018 року становить - 68 000,00 грн.
У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке. За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.
Отже, до обчислень початку та кінця строку для оскарження рішень антимонопольного комітету не можуть бути застосовані відповідні положення господарського процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України, оскільки строк оскарження визначається спеціальною нормою, а саме статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та є присічним.
Відповідно до пункту 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», зі змінами, нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь - якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно - господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час такого нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.
У випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів Закону, в даному випадку Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Зі статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачаються строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а саме строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення), а не встановлюється судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Комітету штрафу та нарахованої за його прострочену сплату пені. Крім того, зазначена стаття встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
Отже, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи, а тому позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України для неустойки (штрафу, пені), не може бути застосована до правовідносин, пов'язаних зі сплатою штрафу та пені за порушення конкурентного законодавства.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивачем позов було подано 22.02.2018 року, тобто із пропущенням річного строку, встановленого ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для звернення до суду про стягнення пені, є необґрунтованим та клопотання щодо застосування строку позовної давності у справі № 917/186/18 у порядку, визначеному ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України, не підлягає задоволенню.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (39602, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35 а, код ЄДРПОУ 03361655) - 68 000,00 грн. пені із зарахуванням зазначених сум до загального фонду Державного бюджету України на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106 "Адміністративні штрафи та інші санкції" та за реквізитами: банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавській області; місцезнаходження - м. Кременчук, МФО 820019; найменування управління Державної казначейської служби України (УДКСУ) - УДКСУ м. Кременчук Полтавської області; код за ЄДРПОУ - 37965850; номер рахунку - 31119106700008.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (39602, м. Кременчук, пров. Г. Бресту, 35 а, код ЄДРПОУ 03361655) на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, код ЄДРПОУ 21076316) - витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.
Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.08.2018 року.
Суддя Білоусов С. М.