ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.08.2018Справа № 910/17012/15
За позовом: прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі:
позивача-1: Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації;
позивача-2: управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації;
до: приватного позашкільного навчального закладу "УКРАЇНСЬКИЙ СУВЕНІР";
про: розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники:
прокурор у справі: Стрільчук Н.О.;
позивача-1: Напханюк І.О.;
позивача-2: Кошелєва М.О.;
відповідача: Орловська Н.К.
Прокурор Дарницького району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1) та управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2) до приватного позашкільного навчального закладу "УКРАЇНСЬКИЙ СУВЕНІР" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно користується орендованим приміщенням, оскільки розпорядження від 06.08.2014 № 455, яким продовжено строк оренди, визнано таким, що втратило чинність, а крім того відсутня ліцензія на здійснення освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 9-А, ШДС Вирлиця та в порушення п. 5.3 договору не надано управлінню освіти поліс страхування приміщення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2015 № 910/17012/15 позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016 вказані вище судові акти скасовано, справу № 910/17012/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2017 № 910/17012/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 позов задоволено повністю.
Постновою Верховного суду від 13.03.2018 рішення господарського суду від 02.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 скасовано, справу № 910/17012/15 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 31.05.2018 № 05-23/808 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/17012/15, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2018 справу № 910/17012/15 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25.06.2018.
В підготовчому судовому засіданні 25.06.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.07.2018.
До господарського суду надійшла заява позивача-2, в якій вказано про розгляд справи без участі представника останнього, а також про те, що правова позиція позивача-2 залишається незмінною.
До господарського суду надійшли пояснення відповідача в яких останній вказує, що твердження прокурора про те, що відповідач не здійснив страхування майна, як підставу для дострокового розірвання договору є хибним, враховуючи те, що саме дії орендодавця у вигляді відмови від підписання додаткової угоди про продовження дії оренди стало причиною не укладення договору страхування, оскільки відповідач не мав змоги надати страховикам документ, який підтверджував користування відповідачем орендованими приміщеннями на законних підставах. Як наслідок, відповідачем не були порушені істотні умови договору.
В судовому засіданні 18.07.2018 оголошено перерву до 08.08.2018.
В судовому засіданні 08.08.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи прокурора, повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем-2, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва від 01.12.2004 № 193 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації у Дарницької районної м. Києва від 01.12.2004 № 64 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 9-А ШДС Вирлиця, загальною площею 129,4 кв.м., строком на 1 рік (з 01.12.2004 по 01.12.2005) для проведення занять з дітьми, що знаходиться на балансі позивача-2.
Визначене у п.1.1. Договору нерухоме майно (будівля, споруда, приміщення) передається орендарю на підставі Рішення з обладнанням та інвентарем (за його наявністю), в належному технічному стані відповідно до акту прийому-передачі орендованого приміщення, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Розділом 2 Договору передбачено, що вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна. Передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада Дарницького району м. Києва, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
Відповідно до акту прийняття-передачі майна від 12.04.2005 майно було передане в оренду орендодавцем в платне тимчасове користування, а орендарем було прийняте в придатному для використання стані й без зауважень.
Строк дії договору сторонами неодноразово продовжувався.
Зокрема, згідно з додатковою угодою на підставі рішення Дарницької районної в місті Києві ради від 31.03.2010 № 23, продовжено дію Договору до 31.12.2010.
Також, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 № 402/5789 договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у м. Києві, термін дії яких закінчився, продовжено до 31.03.2012.
В подальшому, на підставі розпорядження позивача-1 від 06.08.2014 № 455 строк дії Договору продовжено на 2 роки 364 дні (до 05.08.2017).
Проте, розпорядженням позивача-1 від 13.02.2015 № 57, розпорядження від 06.08.2014 № 455 визнано таким, що втратило чинність.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З аналізу змісту вказаного вище розпорядження від 06.08.2014 № 455 вбачається, що воно було спрямоване на разове застосування; не має норм, які б регулювали правовідносини між позивачем і відповідачем на майбутнє; індивідуалізоване, має чітко визначеного адресата - Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та відповідача, які вказані у додатку до цього розпорядження.
З огляду на зазначене, позивач-1 не мав підстав для прийняття розпорядження від 13.02.2015 № 57 та визнавати таким, що втратило чинність розпорядження позивача-1 від 06.08.2014 № 455, яке вичерпало свою чинність його виконанням.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що розпорядження позивача-1 від 13.02.2015 № 57, яким попереднє розпорядження від 06.08.2014 № 455 було визнано таким, що втратило чинність, не відповідає вимогам діючого закону, та не породжує правових наслідків, а тому, не може бути застосоване при розгляді даного спору.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між позивачем-2 та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає повністю, з урахуванням такого.
За приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/4026/17, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено наступне:
"на виконання Розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 №455 Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та Приватним позашкільним навчальним закладом "Український сувенір", окрім питання продовження строку дії Договору №193, було досягнуто згоди стосовно інших істотних умов договору оренди та погоджено викласти Договір оренди №193 в новій редакції. Такі домовленості, за твердженням позивача, були оформлені Додатковою угодою від 20.08.2014 про внесення змін до Договорів оренди від 01.12.2004 №192, 193, а відповідні умови оренди викладено в Договорі №487 від 20.08.2014.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 - 2.3 Договору №487 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 20.08.2014 (копія якого наявна в матеріалах справи; надалі - Договір №487) орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол від 08.07.2014 №3 п.1.1.25) та згідно з розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 №455 передає, а орендар приймає в постійну та погодинну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Кошиця, 9-А, для здійснення освітньої діяльності. Об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 272,75 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №5). Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №3).
Орендодавцем спірного майна за Договором №487 виступає Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, а Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації є балансоутримувачем відповідного комунального майна.
Як свідчать обставини справи, Договір №487 від 20.08.2014 підписано представниками орендаря - Приватного позашкільного навчального закладу "Український сувенір" та балансоутримувача - Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Орендодавцем - Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (відповідачем) проект Договору №487 підписано не було."
Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, в матеріалах даної справи (т. 3 а.с. 80) наявний акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача-2 в період з 01.02.2013 по 01.03.2016 від 16.06.2016 № 031-30/718, яким, зокрема, встановлено наступне:
"Також до ревізії надано викладений в новій редакції Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.08.2014 № 487, який зареєстровано управлінням освіти в книзі реєстрації договорів оренди.
Відповідно до Договору № 487, Орендар приймає в постійну та погодинну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 272,75 кв.м. за адресою: вул.. Кошиця, 9-А для здійснення освітньої діяльності. Термін дії договору - 19.08.2017.
Відповідно Додатків № 1 та 1-1 до Договору № 487, постійна орендована площа - 129,4 кв.м., погодинна орендована площа - 143,35 кв.м. (орендований час в місяць - 400 год.), орендна ставка - 6 %.
Також до вказаного договору надано Додаток № 2 (розрахунок комунальних послуг орендарями, Додаток № 3 (акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.08.2014), Додаток № 4 (розрахунок компенсаційних витрат на утримання підприємства (експлуатаційних витрат).
При цьому, Додаткова угода від 20.08.2014 б/н, Договір № 487 та додатки до нього скріплені печаткою та підписані лише зі сторони Балансоутримувача (управління освіти) та орендаря (ППНЗ «Український сувенір».
Печатка та підпис Орендодавця - голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відсутні.".
Так, п. 5.3. договору визначено, що орендар зобов'язується застрахувати на користь орендодавця орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством.
В свою чергу, положеннями статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, передбачено, що орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.
Відтак, момент страхування чітко пов'язаний із наявною між сторонами угодою про оренду майна, тому твердження прокурора про те, що відповідач не здійснив страхування майна, як на підставу для розірвання договору є безпідставним, оскільки саме дії орендодавця, а саме: відмова від підписання додаткової угоди про продовження строку оренди за договором стала причиною неможливості укладення відповідачем договору страхування, враховуючи неможливість надання страховикам документу, який підтверджує користування відповідачем орендованими приміщеннями на законних підставах.
Крім того, звернення до відповідача із вимогою застрахувати об'єкт оренди матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є:
об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
термін, на який укладається договір оренди;
орендна плата з урахуванням її індексації;
порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
відновлення орендованого майна та умови його повернення;
виконання зобов'язань;
забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
відповідальність сторін;
страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
В свою чергу, ні приписами статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ні умовами Договору не передбачено наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти для використання орендованого майна, як істотної умови договору оренди.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не було порушено істотної умови Договору у вигляді як відсутності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти так і у вигляді відсутності укладеного договору на страхування об'єкту оренди за Договором.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди за укладеним між позивачем-2 та відповідачем Договором задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою від розірвання такого Договору в задоволенні якої судом відмовлено.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20 серпня 2018 року
Cуддя С.В. Балац