08 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1089/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Кукульник Я.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Сергієнка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
05 червня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина), у якому просить визнати дії протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, а саме, визнання дій протиправними щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням абз. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (без зміни місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року, із розрахунку місяця підвищення (базового місяця (базового місяця) січень 2014 року) та щомісячну фіксовану суму індексації 1027, 99 грн. за період з 01 січня 2016 року по день звільнення (09 листопада 2017 року) та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства у період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2017 року відповідач не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні йому суми. Звернувшись до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації за вказаний період, у задоволенні відповідної заяви позивачу було відмовлено. Вважає дії відповідача щодо невиплати йому індексації неправомірними, тому звернувся до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2018 року дану справу за № 821/1089/18 передано на розгляд судді Василяки Д.К.
08 червня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі. Судом прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03 липня 2018 року закрито підготовче провадження.
05 липня 2018 року до суду подано відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач посилаючись на листи Міністерства соціальної політики від 16 липня 2015 року, від 09 червня 2016 року, 04 липня 2017 року, від 08 серпня 2017 року, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26 березня 2018 року зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну від 17 липня 2003 року № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати. Проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється на відповідний рік та чинним порядком не передбачено механізм виплати сум індексації за минулі періоди у поточному році. Крім того, в межах наявного фінансового ресурсу, Міноборони не мало можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - лютому 2018 року. Підсумовуючи викладене, відповідач переконаний в тому, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
12 липня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив.
З відповіді на відзив вбачається, що позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві, наголошує на тому, що лист Департаменту фінансів від 26 березня 2018 року не впливає на виплату індексації, а лише вказує на те, що виплата грошового забезпечення проводитиметься в лютому місяці. Листи Мінсоцполітики не можуть прийматися до уваги судом, оскільки постановою Кабміну № 1078 від 17 березня 2003 року чітко визначено механізм нарахування та виплати індексації, при цьому наведені листи навпаки підтверджують обов'язковість виплати індексації військовослужбовцям. Крім того, позивач зазначає, що дані, які потрібні для достовірного розрахунку не виплаченої індексації можливо отримати у мережі інтернет на офіційному сайті Державної статистики. З урахуванням наведеного, позивач вважає твердження, зазначені у відзиві необґрунтованими, такими, що вводять суд в оману.
Після відкриття провадження у справі протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2018 року, справу № 821/1089/18 передано на розгляд судді Гомельчука С.В., у зв'язку із обмеженими строками розгляду справи та перебуванням попереднього головуючого судді по даній справі у плановій щорічній відпустці з 23 липня 2018 року по 03 вересня 2018 року.
27 липня 2018 року справу прийнято до провадження, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 03 серпня 2018 року.
Ухвалою від 03 серпня 2018 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 07 серпня 2018 року.
У судове засідання 07 серпня 2018 року сторони з'явилися.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, що викладені у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника начальника радіолокаційного відділення Військової частини НОМЕР_2 .
Протягом 2016 - 2017 років грошове забезпечення позивачу виплачувалось в різних розмірах у зв'язку із змінами в порядку його нарахування.
Наказом Командира повітряного командування «Південь» від 06 жовтня 2017 року №43 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за закінченням строку контракту. Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 09 листопада 2017 року № 248 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 з 09 листопада 2017 року. Військова частина НОМЕР_2 є структурним підрозділом ВЧ НОМЕР_1 , яка у подальшому підпорядковується ВЧ НОМЕР_3 .
З наявного у матеріалах справи грошового атестату Серії ЗУ № 300548 та наказу про виключення позивача зі списків списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 вбачається, що індексація позивачу у відповідний період не виплачувалася і заборгованості по ній не зазначено.
10 травня 2018 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо надання інформації про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2018 року по 09 листопада 2017 року. У разі не виплати належним сум індексації грошового забезпечення просив за вказаний період її виплатити.
Водночас, як встановлено в ході розгляду справи індексацію позивачу не виплачено.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачу за період з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідачем вказаний факт не заперечується. При цьому обґрунтовуючи правомірність своїх дій останній посилається на листи Міністерства соціальної політики від 16 липня 2015 року, від 09 червня 2016 року, 04 липня 2017 року, від 08 серпня 2017 року, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26 березня 2018 року.
З приводу наявності у позивача права на проведення індексації його грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону).
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного суд відмічає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Суд наголошує на тому, що вказані у відзиві листи та роз'яснення не є нормативно-правовими актами, тому судом до уваги не приймаються.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01 січня 2018 року по 09 листопада 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить не про неправомірність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, ним не вчинялися.
За таких підстав, не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2017 року є протиправною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2018 року по 09 листопада 2017 року.
Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру - у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону № 2050 визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З аналізу вказаних норм права суд робить висновок, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.
З огляду на те, що нарахування спірної суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2017 року не проводилося, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів.
Вирішуючи питання щодо суми виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Отже, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Варто зазначити, що суд уповноважений лише встановити наявність або відсутність у позивача права на виплату індексації грошового забезпечення за відповідний період, тим самим встановити правомірність або протиправність дій та/або бездіяльності державного органу, при цьому розрахунок, нарахування та виплата ОСОБА_1 належної йому до виплати суми має здійснюватися виключно Військовою частиною НОМЕР_1 .
Суд не може підміняти суб'єкт владних повноважень рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відтак, позовна вимога, якою позивач просить суд зобов'язати суб'єкт владних повноважень нарахувати та виплатити належні йому до виплати суми у конкретному розмірі, є формою втручання в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність оскаржуваної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на встановлений судом факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2017 року належної йому суми індексації грошового забезпечення, яка продовжується станом на дату розгляду справи, суд задовольняє вимогу позивача щодо встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним частково.
Втупна та резолютивна частини рішення проголошено судом 08 серпня 2018 року.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати пртиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 лисопада 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) у десятиденний строк з дня набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 серпня 2018 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 12.3