07 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/859/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Кукульник Я.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2.,
представника відповідача - Чумаченка М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування Наказу від 12 березня 2018 року № 145-о та поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністратвним позовом до Херсонської митниці ДФС України, у якому просить:
- поновити строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі;
- визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської митниці ДФС України від 12 березня 2018 року № 145-о "Про звільнення з роботи";
- поновити позивача на роботі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Херсон-порт" Херсонської митниці Державної фіскальної служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника Херсонської митниці ДФС України № 145-о від 12 березня 2018 року позивача звільнено із займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Херсон-порт» Херсонської митниці ДФС України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, п. 3 ч. ч. 1, 2 ст.84 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з набранням законної сили рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2018 року по справі № 766/22205/17 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення. Позивач посилаючись на ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» переконаний в тому, що вказаний закон зобов'язує звільнити співробітника з державної служби не просто у зв'язку з притягненням державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, а у зв'язку із втратою на підставі такого судового рішення права на державну службу або його обмеженням. Оскільки позивач не втрачав права на державну службу та не був обмежений в цьому праві, вважає звільнення протиправним, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді, займаній до незаконного звільнення.
11 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
29 травня 2018 року судом прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, з урахуванням зміни первинної дати його проведення, на 27 червня 2018 року.
18 червня 2018 року до суду подано відзив на позовну заяву.
Відповідач не погоджується з твердженнями позивача наведеними у позові, з огляду на наступні обставини та норми чинного законодавства. Так, на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2018 року по справі №766/22205/17, яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення), ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення. За таких підстав, на виконання приписів п. 3 ч. 1 ст. 84, ч. 2 цієї ж статті Закону України «Про державну службу» та згідно листа Національного агенства України з питань державної служби від 26 лютого 2018 року № 79/02-02, 12 березня 2018 року наказом Херсонської митниці ДФС № 145-о ОСОБА_1 звільнено з займаної ним на той час посади. Відтак, відповідач наголошує на правомірності оскаржуваного рішення та на безпідставності позовних вимог, просить залишити їх без задоволення.
26 червня 2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив.
З відповіді на відзив вбачається, що позивач вказуючи на побудову ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» зазначає для того, щоб державна служба припинилась, потрібні певні умови: особу має бути позбавлено чи обмежено в праві на державну службу і відповідне судове рішення повинно набрати законної сили. Таким чином, сам по собі факт притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення не є підставою для висновку про припинення державної служби. Стверджує, що позивача було притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не було застосовано покарання та не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати відповідні посади або займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, тому згідно ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», позивача мало б бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Зауважує на тому, що до дисциплінарних стягнень належить також звільнення з посади державного службовця, однак припинення державної служби у даному випадку не може бути застосовано, так як такий вид стягнення не передбачений пунктами 1,3,7,9-11,13,14 ч. 2 ст. 65 Закону «Про державну службу» (підстави для звільнення за дисциплінарними проступками), а також п. 12 ч.2 ст.65 цього Закону (вчинення систематично дисциплінарного проступку).
Ухвалою від 27 червня 2018 року судом прийнято рішення про перехід із спрощеного позовного провадження у загальне провадження. За результатами підготовчого засідання вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду на 07 серпня 2018 року. Протокольною ухвалою суду первинного відповідача, за погодженням сторін, замінено на його правонаступника - Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач, Митниця ДФС).
У судове засідання 07 серпня 2018 року сторони з'явилися.
У ході судового засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просили суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2018 року по справі № 766/22205/17 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Рішення набрало законної сили 23 січня 2018 року.
14 лютого 2018 року Митницею ДФС направлено лист за вих. № 1092/21-70-10 до Національного агентства України з питань державної служби про надання відповідних роз'яснень з метою правомірного прийняття подальших рішень.
05 березня 2018 року Митницею ДФС отримано лист-відповідь від 26 лютого 2018 року № 79/02-02, яким роз'яснено, що за наявності рішення суду про притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити такого службовця.
На підставі наведеного, 12 березня 2018 року наказом Херсонської митниці ДФС №145-о, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, п. 3 ч. ч. 1, 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Херсон-порт» Херсонської митниці ДФС з 12 березня 2018 року.
Позивач вважає такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889).
Державна служба припиняється, зокрема, у разі втрати права на державну службу або його обмеження (п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону № 889).
Підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону № 889).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Закону № 889 у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» на виконання постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2018 року, яка набрала законної сили.
Вказаною постановою по справі № 766/22205/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Згідно змісту постанови суду вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1, працюючи старшим державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Херсон-порт» Херсонської митниці ДФС, тобто суб'єктом декларування та відповідальності відповідно до ст. 1 п. «в» та «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», 01 серпня 2017 року на підставі договору купівлі - продажу № 6541/2017/564975 набув право власності на рухоме майно - транспортний засіб марки «FORD», моделі KUGA, 2010 року випуску, номер шасі - НОМЕР_2 сірого кольору, державний номер НОМЕР_3 (після перереєстрації - НОМЕР_4) вартістю 287 620 гривень, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2017 року (80 000 грн.), та в порушення ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно (03 жовтня 2017 року) повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані).
З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивач на виконання приписів ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язаний був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про зміни у майновому стані у десятиденний строк з моменту придбання транспортного засобу.
Однак, у судовому засіданні встановлено, що позивачем не було повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про зміни у його майновому стані у строки, визначені ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції". При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи із положень ч. 4 ст. 78 КАС України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Вказана обставина є самостійною та безумовною підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою державним службовцем права на державну службу, яке зумовлене вчиненням державним службовцем корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена в листі-відповіді Національного агенства України з питань державної служби від 26 лютого 2018 року № 79/02-02 на лист відповідача від 14 лютого 2018 року № 1092/21-70-10
Оскаржуваним наказом ОСОБА_1 звільнено саме на цій підставі.
Натомість вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Позивач ототожнює поняття «корупційне правопорушення» і «дисциплінарний проступок».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону № 889 дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Отже «корупційне правопорушення» і «дисциплінарний проступок» - це різні поняття і різні підстави для припинення державної служби.
Враховуючи викладене, доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону № 889, які стосуються звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, є безпідставними та судом до уваги не беруться.
Як передбачено ст. 5 Закону № 889, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).
Частиною 3 ст. 5 Закону № 889 визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Таким чином, саме Закон № 889 є спеціальним законом, яким регулюються відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби. Норми законодавства про працю поширюється на державних службовців лише у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Даючи оцінку оскаржуваному наказу, суд дійшов переконання, що він відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, вимогам Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції», тому позовна вимога про визнання протиправним і скасування даного наказу є безпідставною, та задоволенню не підлягає.
Позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді є похідною від першої позовної вимоги і, враховуючи висновок суду про її безпідставність, також є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію обґрунтував. Натомість, позивач не довів протиправність оскаржуваного наказу суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.
Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачу звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, такий фактично не сплачувався, доказів на підтвердження інших судових витрат не надано, тому відсутні підстави для вирішення питання про судові витрати відповідно положень статті 139 КАС України.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) про визнання протиправним та скасування Наказу від 12 березня 2018 року № 145-о та поновлення на роботі, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 серпня 2018 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 12.3