іменем України
Справа № 285/1567/18
провадження у справі № 2/0285/818/18
16 серпня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі : головуючої - судді Заполовської Т.Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,
за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новограді-Волинському
за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсною відмови від спадщини,
03.05.2018 року позивач звернувся до суду та просив визнати недійсною його відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, викладену у заяві від 16.09.2002 року, посвідчену секретарем Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстровану в реєстрі за № 170.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у серпні 2000 року померла його мати ОСОБА_5 Після її смерті відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 та інше майно. Як спадкоємець за законом першої черги він прийняв спадщину, оскільки на момент її відкриття він був зареєстрований та постійно проживав разом з нею однією сім'єю, вели спільне господарство. Іншим спадкоємцем є його брат - відповідач ОСОБА_4 У квітні 2018 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, проте отримав відмову нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії, оскільки відповідач ще у 2002 році оформив свідоцтво про право на спадщину на земельні паї. Крім того, в матеріалах спадкової справи наявна заява позивача від 16.09.2002 року про відмову від спадщини. Зазначає, що вказана заява є недійсною, оскільки він не міг відмовитись від спадщини поза межами 6-ти місячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини. В добровільному порядку вирішити спір немає можливості, тому просить позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 добровільно погодився, щоб ОСОБА_4 оформив спадщину на земельні паї. А з будинку його ніхто не виганяв. Крім того, покійну свекруху доглядала саме вона, а ОСОБА_3 і собі не міг дати ради. Також просить застосувати наслідки спливу позовної давності по вимозі позивача.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пилиповичі Новоград-Волинського району (а.с. 5).
Згідно копії актового запису про смерть та довідки Пилиповицької сільської ради покійна ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_2; свідоцтво про смерть отримала дружина відповідача ОСОБА_2 (а.с. 6, 14, 38).
Також на момент смерті матері за вказаною адресою разом з матір'ю був зареєстрований та проживав позивач ОСОБА_3
Однак спадщину за законом після смерті прийняв відповідач ОСОБА_4 Спадкова справа № 675 заведена за його заявою у Новоград-Волинській державній нотаріальній конторі, який 17.09.2002 року, зокрема, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий внесок та земельний пай (а.с. 42).
Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 27.04.2018 року і отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус у постанові посилається на наявність заяви від імені позивача про пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
До матеріалів справи долучена копія цієї заяви (а.с. 15) від 16.09.2002 року, згідно якої ОСОБА_3 повідомляє до нотаріальної контори, що йому відомо про відкриття спадщини після смерті матері. Встановлений законом строк для прийняття спадщини ним пропущено, звертатися в народний суд за продовженням цього строку не буде і на спадщину не претендує.
Позивач посилається на положення ст.ст. 548, 549, 553 ЦК УРСР.
Відповідно до положень ст. 548 ЦК УРСР 1960 року Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Суд погоджується з позицією позивача, що відмова від спадщини можлива лише в межах 6-ти місячного строку з дня відкриття спадщини, проте позивач невірно дає оцінку своїй заяві від 16.09.2002 року.
Зі змісту зазначеної заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 лише констатує той факт, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а не заявляє про свою відмову від неї. Він наголошує, що не претендує на спадщину після смерті матері.
Таким чином у оспорюваному документі відсутні посилання на відмову позивача від спадщини, тому об'єктивно не можуть бути задоволені вимоги про визнання недійсною такої відмови.
Також недоречними суд вважає посилання позивача на ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК України, оскільки в позовній заяві позивач не заявляв ні про те, що на момент складення заяви він не усвідомлював значення своїх дій, ні про помилку чи обман, насильство чи наявність тяжкої обставини.
Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову, тому не підлягає задоволенню і заява представника позивача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним документу від 2002 року.
Відтак встановлені підстави для відмови у задоволенні позову за безпідставністю у повному обсязі.
Так як судом відмовлено у задоволенні позову, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 258-261, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсною відмови ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, викладену в заяві від 16.09.2002 року, посвідчену секретарем Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області - відмовити повністю.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складення повного судового рішення 17.08.2018 року.
Головуюча Т.Г. Заполовська