Справа № 464/944/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/783/1383/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 27
17 серпня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретар Яремко Е.Р.,
за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2018 року, постановлену у складі судді Крамара О.В., у справі за заявою ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 гривень,-
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні зустрічного забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 гривень.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з'ясовано чи є підстави для забезпечення зустрічного позову і чи не завдасть відсутність зустрічного забезпечення збитків і шкоди відповідачу та іншим особам. Стверджує, що відповідач не поширювала недостовірну інформацію щодо ОСОБА_4, а тільки звернулась до нього із листом-вимогою про повернення суми боргу та в суд із позовом про стягнення заборгованості. Зазначає, що інформація, яка міститься у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі. Звертає увагу на те, що вирішуючи питання вжиття заходів забезпечення позову, суд погодився лише з доводами позивача та не з'ясував, чи дійсно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не встановив реальної необхідності у вибраних видах забезпечення позову. Стверджує, що станом на 30.03.2018 року матеріали справи не містили відомостей про зареєстроване місце проживання в Україні підданого Канади ОСОБА_4 та наявність у нього достатнього майна у розумінні п.1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, а відтак суд розглядаючи 20.02.2018 року заяву про забезпечення позову був зобов'язаний одночасно вирішити питання зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову. Вважає, що суд неправильно надав оцінку доказам належності ОСОБА_4 майна на території України та враховуючи, що ОСОБА_4 є особистим гарантом, іпотекодавцем та поручителем за наданим Європейським банком реконструкції та розвитку кредитом в розмірі 10 000 000,00 доларів США, а корпоративні права в ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» є обтяжені зазначеним кредитором, а тому розцінювати ОСОБА_4 як особу, що володіє достатнім майном для компенсації можливих збитків відповідачу без вжиття заходів зустрічного забезпечення не має можливостей. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким клопотання про зустрічне забезпечення позову задовольнити.
Оскільки судове засідання проводиться без виклику учасників справи, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України слід проводити без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено такі обставини.
В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000000 грн.
20 лютого 2018 року Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку забезпечення позову: накладено арешт на майно, а саме: будівлю виробничого корпусу АДРЕСА_1, загальною площею 4103 кв.м., щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 30 грудня 2004 року , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №7969, та Рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 листопада 2016 року. До набрання чинності рішенням суду у справі № 464/944/17 заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії стосовно вказаного вище майна.
ОСОБА_2 30.03.2018 року подала клопотання про зустрічне забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок Дрогобицького міськрайонного суду грошові кошти в сумі 54307300,00 грн., посилаючись на те що, ухвалою суду від 20.02.2018 р. забезпечено позов позивача шляхом накладення арешту на будівлю виробничого корпусу АДРЕСА_1, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову суттєво обмежує правомочність відповідача, як власника, на розпорядження своїм майном, що може призвести до негативних наслідків, та, ураховуючи конкретні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, підстави і предмет позову та дані про майновий стан позивача, який не надав доказів наявності майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у позові, а також те, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України, просить для застосування зустрічного забезпечення зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок Дрогобицького міськрайонного суду грошові кошти в сумі 54307300,00 грн. Таке зустрічне забезпечення надасть можливість відновлення відповідачем своїх охоронюваних прав або інтересів, порушених внаслідок вжиття відповідних заходів забезпечення позову, шляхом отримання відшкодування збитків, заподіяних таким забезпеченням позову, за рахунок позивача. (а.с.194 виділених матеріалів)
Відмовляючи в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що клопотання про зустрічне забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено, що між сторонами дійсно існує реальний спір, а відповідачем в своєму клопотанні не наведено достатніх доказів, які б слугували підставою для зустрічного забезпечення позову. (а.с.211-зворот виділених матеріалів).
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки його суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до положень ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Згідно зі ст.260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
В рішенні у справі Fomin v. Moldova від 11 жовтня 2011 р. Європейський суд відмітив таке (пар. 31): «…Право бути вислуханим включає не тільки можливість робити подання суду, але також і кореспондуючий обов'язок суду показати в мотивувальній частині причини, чому відповідні подання були прийняті або відхилені…».
Логіка Європейського суду полягає в тому, що мотивація судових рішень має на меті демонструвати сторонам, що їх почули. Мотивоване рішення надає стороні можливість оскарження, а також можливість належного перегляду для судового органу, який розглядатиме апеляцію чи касацію.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які мотиви, з яких суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання, що стверджує підставність покликання в апеляційній скарзі на немотивоване відхилення доводів відповідача. (а.с.217 виділених матеріалів)
В зв»язку з викладеним, ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду клопотання про зустрічне забезпечення.
Керуючись п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду клопотання про зустрічне забезпечення.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 17.08.2018 року.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.