06 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 186/1366/17
провадження № 61-41278ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк &q?іч;Траст&q?іо; на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк &q? п;Траст&q? ; до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про захист прав споживачів,
встановив:
У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство Банк &qu";;Траст&quck; (далі - ПАТ Банк &qu:1;Траст&qut-;) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просило стягнути з останнього на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість за кредитним договором № R111.004-TEK.0045645 від 15 грудня 2014 року у розмірі 17 309, 17 грн.
13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ Банк «Траст» про визнання кредитного договору недійсним.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 рокуу задоволені позову ПАТ Банк «Траст» відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано умову договору споживчого кредиту № R111.004-TEK.0045645 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Траст», щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію недійсною з моменту укладення договору.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ПАТ Банк «Траст» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ Банк &quух;Траст&quці; задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість за кредитним договором № R111.004-TEK.0045645 від 15 грудня 2014 року у розмірі 2 544, 11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. В решті рішення залишено без змін.
18 липня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ПАТ Банк &qusp;Траст&quK ;направлено касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ Банк &qusp;Траст&quK ;, стягнути із ОСОБА_1 судові витрати, сплачені за розгляд справи судами попередніх інстанцій, і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, окрім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становив 1 762 грн.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 17 309, 17 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100 = 176200).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга ПАТ Банк «ТРАСТ» подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк &q? у;Траст&q?і ; на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк &q?у ;Траст&q?ро; до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Лесько