Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 370/999/16-ц
провадження № 61-759св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Капмані буд»,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт», товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс ЛТД»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Мазки Н. Б. та рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Капмані буд» (далі - ТОВ «Капмані буд»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (далі - ТОВ «БВС Контакт»), товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс ЛТД» (далі - ТОВ «Віннер Імпортс ЛТД») про стягнення заборгованості за договором підряду.
Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промет» (далі - ТОВ «Промет»), правонаступником якого є ТОВ «Капмані буд», укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт. Замовником виконано умови договору та перераховано відповідачу 1 275 677 грн, проте останній свої зобов'язання за договором не виконав. 28 квітня 2016 року між ТОВ «БВС Контакт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за умовами якого ТОВ «БВС Контакт» передало, а ОСОБА_1 прийняв усі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за вищевказаним договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року та договору про внесення змін до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Капмані буд» заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613,50 грн, пеню - 393 061,68 грн, три проценти річних - 188 310,90 грн.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Капмані буд» на користь ОСОБА_1 загальну заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613,50 грн, пеню - 279 565,49 грн, три проценти річних - 188 310,90 грн, разом - 3 244 986,06 грн; 6 890 грн судового збору, 44 525 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач в односторонньому порядку порушив взяті на себе зобов'язання, не виконав роботи, передбачені договором, тобто прострочив виконання грошового зобов'язання. Позивач направляв відповідачу претензію з вимогою про повернення коштів. Відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 1 275 677 грн, тому в силу вимог статті 1212 ЦК України зобов'язаний їх повернути позивачу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню і три проценти річних.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного мотивоване тим, що передплата за договором підряду не є заборгованістю у розумінні статті 852 ЦК України. Позивачем не доведено, що внесена ним передплата за договором підряду, має ознаки збитків, які визначені у статті 22 ЦК України. Суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин сторін норми статей 625 та 1212 ЦК України. Спірні кошти не можуть бути повернуті позивачу на підставі норми статті 1212 ЦК України.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши, що підставою вирішення спору є не стаття 1212 ЦК України, а частина друга статті 849 та частина друга статті 852 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором підряду на підставі статей 849, 852 ЦК України та не послався на статтю 1212 ЦК України і не просив стягнути кошти з указаних цією нормою підстав. Суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та помилково застосував до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України, апеляційний суд, виявивши неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, не виправив указаних помилок та фактично усунувся від вирішення справи по суті, відповідно, не ухвалив нового рішення у межах заявлених вимог. Відповідач визнав заборгованість за договором підряду, що підтверджується актом взаємозвірки, проте кошти не повернув.
У лютому 2018 року ТОВ «Капмані буд» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що апеляційним судом було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов договору підряду, зокрема, невиконання, неповного або неякісного виконання своєї роботи. Також у матеріалах справи відсутні докази виконання замовником умов за договором підряду.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Встановлено, що 23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт» і ТОВ «Промет», правонаступником якого є ТОВ «Капмані буд», укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до пункту 1.1 договору підряду замовник доручає, а підрядник виконує будівельно-монтажні роботи з реконструкції ПС 110/10кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області, для забезпечення приєднання замовника до електричних мереж відповідно до вимог публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго», що визначені договорами про надання послуг з приєднання до електричних мереж (надалі - договори про приєднання до електромереж).
Згідно з пунктом 1.2 договору підряду підрядник виконує всі роботи своїми ресурсами, матеріалами, засобами і устаткуванням, на свій ризик та за рахунок замовника.
Загальна вартість (договірна ціна) робіт, які підлягають виконанню підрядником складає 1 442 708,33 грн, крім того ПДВ - 288 541,67 грн, а всього - 1 731 250 грн з ПДВ. (пункт 2.1 договору підряду).
Пунктом 4.1 договору підряду визначено, що приймання-передача закінчених робіт проводиться згідно з діючими нормами та правилами відповідно до умов цього договору. Будівельно-монтажні роботи за пунктом 1.1 договору вважаються виконаними з моменту підписання відповідного акта державною або технічною комісією про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів електричних мереж, про що невідкладно повідомляються замовники підрядником.
Передача закінчених будівельно-монтажних робіт за пунктом 1.1 договору підрядником та приймання їх замовником оформлюється між сторонами актом приймання-передачі робіт на підставі акту державної або технічної комісії про прийняття в експлуатацію завершених закінчених будівництвом об'єктів електричних мереж (пункт 4.4.2 договору підряду).
Пунктом 9.1 договору підряду визначено, що строк виконання будівельно-монтажних робіт за пунктом 1.1 договору становить 60 календарних днів.
На виконання умов договору підряду ТОВ «БВС Контакт» здійснило оплату в розмірі 410 052 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 травня 2012 року, у розмірі 94 625 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15 травня 2012 року, у розмірі 771 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 березня 2012 року.
Взяті на себе зобов'язання, передбачені пунктом 1.1 договору підряду відповідач не виконав.
09 квітня 2014 року ТОВ «БВС Контакт» на адресу ТОВ «ПРОМЕТ» засобами поштового зв'язку направлено претензію про погашення заборгованості у розмірі 1 789 056,51 грн.
22 квітня 2015 року між ТОВ «БВС Контакт» та ТОВ «ПРОМЕТ» укладено договір про внесення змін до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року, яким сторони дійшли згоди доповнити розділ 10 «Термін дії Договору» пунктом 10.3 наступного змісту, зокрема, встановили строк позовної давності за цим договором у шість років.
28 квітня 2016 року між ТОВ «БВС Контакт» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, за змістом якого останній прийняв права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року та договору про внесення змін до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, укладеним 22 квітня 2015 року.
Відповідно до вимог пункту 2.2 вказаного вище договору на момент укладення відступлення права вимоги, основна сума заборгованості ТОВ «Промет» складає 1 275 677 гривень не включаючи всі можливі донарахування згідно з договором та ЦК України (штрафні санкції, пеня, три відсотки річних, індекс інфляції, подвійна облікова ставка Національного банку України тощо), відповідно до платіжних доручень від 28 березня 2012 року, від 17 травня 2012 року, від 15 травня 2012 року.
28 квітня 2016 року ТОВ «БВС Контакт» направлено на адресу ТОВ «Промет» повідомлення про відступлення права вимоги за договором підряду.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 839 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно з частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частини друга та третя статті 849 ЦК України).
Відповідно до статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Капмані буд» заборгованість за договором підряду на підставі статей 849, 852 ЦК України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2 - 4, 14, 215 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права.
Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами, та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно з частиною першою статті 304 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Отже, суд апеляційної інстанції зобов'язаний був перевірити рішення суду першої інстанції, усунути у межах своїх повноважень допущені місцевим судом недоліки, сприяти всебічному та повному дослідженню доказів і вирішити спір по суті в межах заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на норми статей 849, 852 ЦК України, проте вказані доводи апеляційним судом залишено поза увагою.
У зв'язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, а судом першої інстанції вирішено спір на підставі статті 1212 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не можна визнати обґрунтованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право кожному на справедливий розгляд його справи судом.
Апеляційний суд не забезпечив у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист порушеного права особи, не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, та не вирішив спір по суті в межах заявлених позовних вимог.
Оскільки судом апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська