15 серпня 2018 року справа №805/3757/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представників відповідача Карацюби В.Л., Зінов'єва І.Г.,, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представників позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року (повний текст складено 22 червня 2018 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/3757/18-а (суддя І інстанції - Христофоров А.Б.) за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Маріупольської міської ради про забезпечення позову,-
18.05.2018 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 направили позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 24.05.2018 року з позовними вимогами до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.05.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів,необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр.Миру від вул.Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста".
20.06.2018 року на адресу суду надійшла письмова заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр.Миру від вул.Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста" до розгляду справи та набрання рішенням законної сили. Заборонити Маріупольській міській раді, її структурним підрозділам (відділам, департаментам, управлінням тощо) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання пунктів 2, 4, 5 рішення від 25.04.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в районі міста".
В обґрунтування зазначив, що рішення Маріупольської міської ради містить ознаки протиправності, оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх обставин та невжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням може призвести до наслідків, а саме втрата права користування земельними ділянками, яке неможливо буде відновити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 805/3757/18-а у задоволенні заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Маріупольської міської ради про забезпечення позову - відмовлено.
Представники позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Маріупольської міської ради шляхом зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр.Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста" до розгляду справи та набрання рішенням законної сили. Заборонити Маріупольській міській раді, її структурним підрозділам (відділам, департаментам, управлінням тощо) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання пунктів 2, 4, 5 рішення від 25.04.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в районі міста".
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що якщо дію оскаржуваного рішення від 25.04.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста" не буде зупинено до вирішення адміністративної справи по суті, Відповідач - Маріупольська міська рада зможе за власною заявою шляхом звернення до власного підрозділу - Центру надання адміністративних послуг або до державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Маріупольської міської ради (також власного структурного підрозділу) розірвати або внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, користувачами яких є Позивачі.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Позивачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте своїм правом бути присутніми в судовому засіданні не скористалися.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування такого інституту як забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначений зазначеною статтею шляхом.
Позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 року №7/30-2782.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позивачі просять зупинити дію рішення Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2782 та заборонити Маріупольській міській раді, її структурним підрозділам (відділам, департаментам, управлінням тощо) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання пунктів 2, 4, 5 рішення від 25.04.2018 №7/30-2782.
Також, зазначають, що про протиправність рішення від 24.05.2018 №7/30-2782 "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об'єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по пр. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста" свідчать наступні порушення:
-в порушення вимог ст. 7 Закону №1559 та ст. 151 Земельного кодексу України ані КП "Міське управління капітального будівництва", ані інші юридичні особи не звертались до Маріупольської міської ради із клопотаннями щодо вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні Позивачів, та об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності Позивачів 1,2, 3, для суспільних потреб.
-в порушення вимог ст. 8-9 Закону №1559, ст. 17 Закону №5496 Маріупольською міською радою та її виконавчими органами не було розроблено, винесено на розгляд міської ради, не було прийнято та пройдено експертизу рішення про внесення змін до Генерального плану міста Маріуполь та Плану зонування території м. Маріуполь.
-пунктом 2 оскаржуваного рішення Маріупольська міська рада визнала такими, що втратили чинність: " 2.3. підпункти 1.1.1, 1.1.3, 1.1.5, 1.1.6 пункту І рішення Маріупольської міської ради від 26.11.2013 №6/31-3945 "О возобновлении сроков аренды земельных участков для эксплуатации объектов бытового обслуживания населения в Жовтневом, Ильичевском, Приморском районах города физическому лицу-предпринимателю ОСОБА_8"; " 2-5. пункти 4, 5, підпункт 7.2., пункту 7 рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 №6/42-4930 "О прекращении права аренды земельного участка гражданину ОСОБА_10 и предоставлении земельного участка по АДРЕСА_1 города гражданам ОСОБА_11, ОСОБА_12"; " 2.7. пункти 4-6, 8 рішення Маріупольської міської ради від 18.06.2013 №6/28-3376 "О прекращении права аренды земельного участка физическому лицу-предпринимателю ОСОБА_13 и предоставлении земельного участка по АДРЕСА_2 города гражданке ОСОБА_7", пункт 13 рішення Маріупольської міської ради від 10.07.2014 №6/40-4673 "О внесений изменений в решения Мариупольского городского совета". Однак, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
- відповідно до підпунктів 4.4., 4.6., 4.8 пункту 4 оскаржуваного рішення Маріупольської міської ради, рада вирішила розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачами та відповідачем. Проте договір оренди землі може бути розірваний лише за згодою сторін або за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
- пунктом 5 оскаржуваного рішення Маріупольської міської ради, рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Позивачами та Відповідачем. Проте в договір оренди землі можуть бути внесені зміни лише за згодою сторін або за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Внесення змін в договір оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
- оскаржуване рішення Маріупольської міської ради, прийнято з порушенням вимог Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 року в частині визначення суспільних потреб для вилучення земельних ділянок, що перебувають в користування позивачів та визначення викупної вартості об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності Позивачів 1, 2, 3.
Суд першої інстанції зазначив, що оцінка на предмет законності спірного рішення буде надана судом за результатами розгляду справи по суті, та вжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання окремих пунктів оскаржуваного рішення практично є вирішенням питання щодо правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення.
Зупинення дії спірного рішення у даному випадку є фактично вирішенням спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, до того ж висновок суду про відповідність або невідповідність оскаржуваного рішення нормам законодавства, про які зазначають позивачі, може бути викладено тільки у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду справи.
З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, з огляду на що відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представників позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 805/3757/18-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 805/3757/18-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок