ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 серпня 2018 року справа №826/8197/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні питання закриття провадження в адміністративній справі
за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
простягнення коштів
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва в інтересах держави (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 5 643,53 грн., що еквівалентно 162,00 євро.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8197/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина п'ята статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Необхідність звернення до суду у статусі позивача Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва обґрунтовує наступним: плата за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу є обов'язковим платежем, який стягується в примусовому порядку у разі несплати його автомобільним перевізником; оскільки чинним законодавством не передбачено права Державної служби України з безпеки на транспорті на звернення із позовами про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу, в даному випадку із такими вимогами має право звернутися прокурор.
Частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №820/1203/17 (провадження №11-491апп18) висловлено правову позицію про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: "Адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Укртрансбезпеки до про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів".
У частині п'ятій статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) також встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Таким чином, спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів у вигляді завданих державі матеріальних збитків.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, оскільки, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №826/8197/18 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі №826/8197/18 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" про стягнення коштів.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко