ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 серпня 2018 року № 826/2282/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно невиконання рішень Артемівського міськрайонного суду по цивільним справам №219/3216/2014-ц від 19.09.2014, №219/5036/14-ц від 27.10.2014;
- зобов'язати відповідача виконати вказані вище рішення суду в повному обсязі;
- стягнути з відповідача відсотки, невиплачені банком з 27.10.2014 по 21.11.2014 в сумі 317,75 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 у відкритті провадження в адміністративній справі 826/2282/18 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи зазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2018 відкрито спрощене провадження по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порушення ст. 129-1 Конституції України не виконано в повному обсязі рішення судів щодо стягнення з ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ПАТ «Міський комерційний банк» присуджених на користь позивача коштів.
Відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що всі кошти, які знаходились на рахунках позивача у вказаних установах банків, були виплачені позивачу в процесі ліквідаційної процедури. При цьому, відповідач зазначає, що оскільки Фонд не є правонаступником банків, у нього відсутній обов'язок щодо виплати різниці між коштами, які присуджені позивачу згідно з судовими рішеннями та коштами, що фактично знаходились на рахунках позивача в банках. За таких обставин Фонд просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19.09.2014 № 219/3216/2014-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Актив-Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено.
Стягнуто з ПАТ «КБ «Актив-Банк» на користь позивача суму депозитного вкладу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. та відсотки від цієї суми, починаючи з 07.04.2014 року по 19.09.2014 року з розрахунку 13,69 грн. у сумі 2 258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 85 коп.; суму депозитного вкладу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. та відсотки від цієї суми, починаючи з 03.05.2014 року по 19.09.2014 року з розрахунку 21,37 грн. у сумі 2 906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 32 коп.; залишок по договору на обслуговування поточного рахунку РКО-1721/030314/1 від 03.04.2014 року у сумі 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн., а всього стягнуто 60 865,17 грн.
На виконання вказаного рішення міськрайонним судом видано виконавчий лист.
Крім того, заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.2014 №219/5036/2014-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Актив-Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь позивача суму депозитного вкладу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та невиплачені відсотки від цієї суми з 03.06.2014 року по 27.10.2014 року у розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 08 коп., а також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 300 (триста) грн. 00 копійок.
Всього за даним судовим рішенням на користь позивача стягнуто 22181,08 грн.
Аналогічним чином, на виконання вказаного рішення, міськрайонним судом видано виконавчий лист.
Таким чином, за наслідками розгляду Артемівським міськрайонним судом цивільних справи за позовом ОСОБА_1, останнім отримано два виконавчі листи:
- від 30.10.2014 №219/3216/2014-ц на загальну суму 60 865,17 грн;
- від 27.01.2015 №219/5036/2014-ц на загальну суму 22 181,08 грн.
Позивачем було реалізовано власне право на виконання судових рішень в примусовому порядку, шляхом звернення до органів державної виконавчої служби, втім виконавчі провадження, відкриті на підставі зазначених вище виконавчих листів, в подальшому було завершено на підставі п.31 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - в зв'язку з прийняттям Національним банком України рішень про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банків ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ПАТ «Міський комерційний банк».
Як свідчать матеріали справи, а зворотного позивачем не повідомлено, постанови державних виконавців про закінчення виконавчих проваджень позивачем не оскаржувались.
Разом з цим, як вбачається з листів Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві від 03.04.2015 №З-761,1110/04-31 та від 18.06.2015 №З-1517, що були направлені позивачу, останнього повідомлено про те, що за результатами закінчення виконавчих проваджень, копії постанов про закінчення виконавчого провадження разом з оригіналами виконавчих листів, було направлено Уповноваженій особі Фонду.
02 грудня 2014 року позивачем до ПАТ «АБ «Укргазбанк» (банк-агент) подано заяву на виплату переказу про отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 54 246,96 грн, яка в той же день була реалізована та позивачем отримано 54 246,96 грн по вкладах в ПАТ «КБ «Актив-Банк».
Обставина отримання позивачем коштів в сумі 54 246,96 грн учасниками даного спору не заперечується.
Таким чином, різниця між сумою по вкладу позивача в ПАТ «КБ «Актив-Банк», що присуджена за судовим рішенням від 19.09.2014 № 219/3216/2014-ц та сумою, що фактично отримана позивачем у банка-агента, становить 6618,21 грн (60 865,17 - 54246,96).
Стосовно отримання позивачем коштів від ПАТ «Міський комерційний банк», судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, ним отримано за вкладами в ПАТ «Міський комерційний банк» 20 000 грн, внаслідок чого різниця між сумою коштів, присудженою за рішенням суду, та фактично отриманими коштами, становить 2 181,08 грн.
Втім, суд відхиляє зазначені доводи позивача, як необґрунтовані, адже позивачем до матеріалів справи не надано жодного письмового доказу, який би підтверджував отримання коштів в сумі саме 20 000 грн.
В той же час, відповідачем до матеріалів справи надано до матеріалів справи належним чином засвідчений документ під назвою - Перелік виплачених відшкодувань ПАТ «Міський комерційний банк» станом на 18.06.2018, відповідно до якого позивачем 13.03.2015 через банк-агент ПАТ «ПУМБ» отримано відшкодування за вкладом в ПАТ «Міський комерційний банк» в сумі 21 759,87 грн.
Таким чином, різниця між сумою по вкладу позивача в ПАТ «Міський комерційний банк», що присуджена за судовим рішенням від 27.10.2014 №219/5036/2014-ц та сумою, що фактично отримана позивачем у банка-агента, становить 424,21 грн (22 181,08 - 21 759,87).
01 травня 2017 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з письмовою заявою, в якій просив надати відповідь про те, коли будуть виконані вказані вище рішення суду.
З аналогічними за змістом заявами, як вбачається з матеріалів справи, позивач в подальшому звертався до Фонду неодноразово.
На вказані заяви Фондом позивачу було направлено три аналогічні за змістом листи, відповідно до яких повідомлено, що всі кошти, які обліковувались на рахунках позивача в банках, були виплачені останньому 02.12.2014 та 13.03.2015 відповідно.
За таких обставин, вбачаючи наявність в рамках досліджуваних правовідносин протиправної бездіяльності Фонду відносно невиконання рішень Артемівського міськрайонного суду по цивільним справам №219/3216/2014-ц від 19.09.2014, №219/5036/14-ц від 27.10.2014 в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Посилання позивача на порушення відповідачем вказаної норми, судом відхиляються, адже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був учасником справ №219/3216/2014-ц та №219/5036/14-ц, внаслідок чого не міг допустити порушення вказаної норми Конституції в рамках спірних правовідносин.
До того ж, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачають правонаступництва (перехід майнових прав та обов'язків від банків до фонду) в процесі ліквідації банку.
В той же час, приходячи до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.
Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
За таких обставин, у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч.2 ст.46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент виконання рішень Артемівського міськрайонного суду у ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ПАТ «Міський комерційний банк» вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн.; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як встановлено судом, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» було визначено суму відшкодування коштів за вкладом Позивача у розмірі 54246,96 грн, яка була виплачена позивачу в період тимчасової адміністрації - 02.12.2014 р.
Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» також було визначено суму відшкодування коштів за вкладом Позивача у розмірі 21759,87 грн, яка була виплачена позивачу в період тимчасової адміністрації - 13.03.2015 р.
В той же час, правовий аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що кошти, які були присуджені позивачу за рішеннями судів, не є вкладом в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів в фізичних осіб».
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином три відсотки річних є формою відповідальності банку перед вкладником, а не умовою договору та не є відсотком по вкладу та підлягає відшкодуванню в порядку передбаченому спеціальним Законом шляхом звернення до Уповноваженої особи з кредиторськими вимогами.
Статтею 45 Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. При цьому черговість та порядок задоволення вимог до банку за рахунок коштів, одержаннях в результаті ліквідації та реалізації майна банку, визначені статтею 52 Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону, саме уповноважена особа Фонду на ліквідацію складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Уповноваженої особи з заявами про визнання кредиторських вимог.
За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність в рамках досліджуваних правовідносин правових підстав для зобов'язання відповідача виконати вказані вище рішення судів в повному обсязі та стягнути з відповідача відсотки, невиплачені банком 2 з 27.10.2014 по 21.11.2014 в сумі 317,75 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цілому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович