16 серпня 2018 року м. Рівне №1740/1882/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №1700/07 від 12 квітня 2018 року та зобов'язання відповідача призначити позивачу з 24 січня 2018 року пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 14.02.1987 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який з 13.05.1986 по 19.07.1986 у складі військової частини НОМЕР_1 брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та з 21.06.2000 отримував пенсію по інвалідності II групи, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно з експертним заключенням Рівненської обласної спеціалізованої ЛКК №103 від 30.01.2002 смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, позивач вказує, що після смерті чоловіка повторного шлюбу не брав. Станом на лютий 2018 року позивачу виповнилося повних 50 років та у нього був наявний загальний страховий стаж більше 27 років, а тому 09.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове призначення пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як дружині військовослужбовця, який загинув після звільнення зі служби внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Проте відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи це тим, що померлий ОСОБА_2 брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, призваний на військові збори, а не військовослужбовець. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки у примітці до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що до військовослужбовців, які можуть вважатися учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, належать, зокрема військовозобов'язані, призвані на військові збори. З огляду на наведене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення достроково пенсії за віком мають, зокрема дружини військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, якщо вони не взяли повторний шлюб, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. При цьому, за визначеннями, які містяться в статтях 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, передбачених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Разом з тим, згідно з матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 , останній брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період проходження військових зборів, що, на думку відповідача, виключає можливість дострокового призначення позивачу пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З наведених підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 з 13.05.1986 по 19.07.1986 був призваний на військові збори та в складі військової частини НОМЕР_1 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Вказане не заперечується учасниками справи, згідно із змістом позовної заяви та відзиву.
В подальшому ОСОБА_2 набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інваліда 2 групи. Причиною його інвалідності стало захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК №016906 від 18.06.2001.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до експертного заключення Рівненської обласної спеціалізованої ЛКК по встановленню причинного зв'язку захворювання та інвалідності у потерпілих від Чорнобильської катастрофи №103 від 30.01.2002, смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
23.01.2018 позивачу виповнилось 50 років.
Загальний страховий стаж позивача складає більше 27 років, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Повторного шлюбу позивач не брав.
09.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове призначення йому пенсії за віком підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 12.04.2018 за №1700/07 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи це тим, що згідно з матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 , останній брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період проходження військових зборів, тобто не був військовослужбовцем, тому положення п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не поширюють свою дію на позивача.
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №796).
За правилами статті 10 Закону №796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому згідно з приміткою до вказаної статті до військовослужбовців належать, зокрема військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку, що можливість отримання пільги, передбаченої п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058, зокрема для дружини, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, законодавець не пов'язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №527/1063/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов'язковим для застосування судом при вирішенні даної справи.
Тому, з урахуванням вказаного висновку, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 у зв'язку з тим, що його чоловік брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, призваний на військові збори, а не як військовослужбовець.
В ході судового розгляду судом встановлено, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком позивачу виповнилося 50 років, його страховий стаж становив понад 27 років та він не взяв шлюб повторно.
Вказані обставини не заперечувалися відповідачем, згідно із змістом листа від 12.04.2018 за №1700/07 та відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент звернення до відповідача позивачем були дотримані усі вимоги, передбачені п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 для призначення дострокової пенсії за віком, а тому відмовляючи останньому в її призначенні відповідач діяв протиправно, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки 50 років позивачу виповнилося 23.01.2018 та з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 09.02.2018, то пенсія повинна бути призначена йому з 24.01.2018.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
При цьому, відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору у розмірі 704,80грн. відповідно до квитанції №0.0.1077082354.1 від 05.07.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оформлене листом від 12 квітня 2018 року за №1700/07, в повному обсязі.
Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 з 24 січня 2018 року дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 704,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
2) відповідач - Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 34, код ЄДРПОУ 40373305).
Суддя Комшелюк Т.О.