30 липня 2018 року
м. Рівне
Справа №817/1443/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Лайф"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Рівненське ОВ ФСЗІ) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Лайф" (далі - ТОВ «СВ Лайф») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 39777,63грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2018 відповідачем до Рівненського ОВ ФСЗІ було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому вказана середньооблікова кількість штатних працівників 3 особи, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність. Так, за даним звітом, кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 4 особи, тобто одна особа не працевлаштована. ТОВ «СВ Лайф» формально подало до центру зайнятості вакансії, які не відповідають належним умови для працевлаштування інвалідів, тобто штучно створює несприятливі умови для працевлаштування інвалідів. В результаті недотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) до ТОВ «СВ Лайф» було застосовано адміністративно-господарську санкцію та за порушення терміну сплати даної санкції нараховано пеню. Обов'язок із працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається виключно на суб'єкта господарювання, а служба зайнятості є посередником між роботодавцем та інвалідом, та лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні. У добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не сплачені.
Ухвалою суду від 30.05.2018 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (відзив).
У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що фіксацією вчиненого порушення може бути лише складений позивачем акт за результатами проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, форма якого затверджена наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 за №1338. Проте, до матеріалів адміністративного позову даного акту надано не було, також такий акт не був наданий відповідачу. Позивач не надсилав жодної претензії чи вимоги з метою врегулювання спору, та надання товариству самостійно оплатити адміністративно-господарські санкції. Всі ці обставини свідчать про той факт, що позивачем не було дотримано процедуру щодо звернення до адміністративного суду та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
В ході судового розгляду, судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 27.02.2018 ТОВ «СВ Лайф» до Рівненського ОВ ФСЗІ було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (а.с.8).
Із поданого відповідачем звіту форми №10-ПІ вбачається наступне:
- середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 107 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 3 особи;
- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-XII - 4 особи;
- фонд оплати праці штатних працівників становить - 4228,30 тис.грн.;
- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 39517грн.
За невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом №875-XII в кількості - 1 особа, Рівненським ОВ ФСЗІ до ТОВ «СВ Лайф» було застосовано адміністративно-господарська санкція в сумі 39516грн.
Разом з тим, за порушення ТОВ «СВ Лайф» терміну сплати адміністративно-господарської санкції Рівненським ОВ ФСЗІ нараховано пеню в сумі 260,81грн. (а.с.9).
Оскільки у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не сплачені, то Рівненське ОВ ФСЗІ звернулося до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону №875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Статтею 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1), а також самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2).
Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1). Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2).
За змістом статті 18-1 Закону №875-XII, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення», від 05.07.2012 №5067-VІ, роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно з вимогами Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а встановлено лише, що така звітність подається не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2018 у справі №806/1368/17 (№К/9901/5558/17).
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ, відповідачем створено 4 робочих місця для інвалідів, одне з яких є вакантним.
Як на підставу нарахування адміністративно-господарської санкції та пені позивач посилається на лист Рівненського міського центру зайнятості від 08.05.2018 №02-17/698 (а.с.13), згідно з яким ТОВ «СВ Лайф» протягом 2017 року подало звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на 55 вакансій, але без зазначення кількості осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, в тому числі для осіб з інвалідністю.
Проте, підтвердження того, що вказані робочі місця були створені відповідачем саме у 2017 році в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження. Адже якщо такі робочі місця були створені ним до 2017 року та відповідно було подано до державної служби зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, то він позбавлений обов'язку періодично подавати таку звітність, якщо станом на 2017 рік дані робочі місця жодного разу не були заповнені.
В силу вимог ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень.
Позивач звертається до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «СВ Лайф» адміністративно-господарських санкцій та пені на суму 39777,63грн., позовні вимоги якого ґрунтуються лише на звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ, поданого відповідачем до Рівненського ОВ ФСЗІ 28.02.2018, та листі Рівненського міського центру зайнятості від 08.05.2018 №02-17/698, а тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
31.01.2007 Кабінетом Міністрів України щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), прийнято постанову №70 про затвердження Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, яким визначено механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок таких роботодавців (далі - Порядок №70).
Так, Порядком №70, зокрема, передбачено, що відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки (п.3), предметом яких є (п.2): реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Пунктом 4 Порядку №70 визначено, що на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів проводяться невиїзні перевірки.
Після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках (п.11 Порядку №70). Форму акта за результатами проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за №1500/31368.
Відповідно до п.13 Порядку №70, керівники відділень Фонду на підставі актів перевірок вживають заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку.
Крім того, у разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення (п.10 Порядку №70).
Відповідно до пп.2.3 п.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 (далі - Порядок №223), адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця (пп.3.3 п.3 Порядку №223).
Таким чином, законодавством чітко врегульовано порядок встановлення Фондом соціального захисту інвалідів порушень роботодавцем (у якого за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб) вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті такої перевірки, що підтверджує невиконання роботодавцем нормативу по працевлаштуванню інвалідів та є підставою вжиття Фондом соціального захисту інвалідів заходів для усунення виявлених порушень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу вимог п.13 Порядку №70 підставою для звернення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з позовом про стягнення з роботодавця (у якого за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб) адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів є саме акт перевірки, у якому, власне, і зафіксовано порушення.
Судом встановлено, що ТОВ «СВ Лайф» є роботодавцем у якого за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, проте у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про наявність акта невиїзної перевірки, проведеної Рівненським ОВ ФСЗІ на підставі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ, поданого ТОВ «СВ Лайф» 28.02.2018.
Крім того, відповідно до пп.2.2 п.2 Порядку №223, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Зі змісту відзиву вбачається, що позивач не надсилав жодної претензії чи вимоги з метою досудового врегулювання спору, та надання відповідачу самостійно оплатити адміністративно-господарські санкції без нарахування пені.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що Рівненським ОВ ФСЗІ не було дотримано процедуру щодо звернення до адміністративного суду та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення ст.139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Лайф" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2018 року.
Суддя Щербаков В.В.