справа №813/2109/18
10 серпня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Коморного О.І.
секретар судового засідання Мусій С.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправним дій та бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у нездійсненні нарахування заробітної плати та зобов'язати вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, в якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії і бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у нездійсненні заходів щодо нарахування та виплати заробітку при звільненні з органів внутрішніх справ.
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити заробіток за останні дні перебування на службі та належні розрахункові суми при звільнення з органів внутрішніх справ.
- за наслідками ухвалення судового рішення в частині нарахування та виплати грошового забезпечення встановити судовий контроль за його виконанням, надавши Головному управлінню МВС України у Львівській області 10 днів з дня набрання законної сили рішення суду. За наслідками спливу терміну на виконання рішення зобов'язати відповідачів - суб'єктів владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови суду, наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області №1103 о/с від 12.12.2017 року позивача поновлено на посаді старшого дільничого інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року, 12.12.2017 р. наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області №1104 о/с від 12.12.2017 року, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” у зв'язку із скороченням штатів. Вважає, що день звільнення позивача 12.12.2017 р., є останнім днем, коли працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем. Однак, позивач стверджує, що відповідач не провів нарахування та розрахунок по заробітку.
Ухвалою суду від 25.05.2018 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи, однак клопотань про відкладення розгляду справи, чи відзиву на позов до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та
встановив:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2017 року у справі № 813/2443/17 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 21.06.2017 № 1064 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_2 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10288 (десять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн., 62 коп., за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На виконання вищевказаної постанови суду, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області №1103 о/с від 12.12.2017 року позивача поновлено на посаді старшого дільничого інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року. (а.с.11)
Наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ №1104 о/с від 12.12.2017 р., позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” у зв'язку із скороченням штатів з 07.11.2015 року. (а.с.11)
На звернення позивача про нарахування та виплату грошового забезпечення за 12.12.2017р., відповідач надіслав лист від 24.04.2018 року № оп-79/гр./38/01-18. У вказаному листі відповідач зазначив, що на виконання постанови суду від 24.10.2017 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді наказом від 12.12.2017 року №1103 о/с з 07.11.2015 року, а не з 12.12.2017 року, тому для нарахування та виплати грошового забезпечення за 12.12.2017 року немає підстав.(а.с.12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2017 року у справі № 813/2443/17 адміністративний позов задоволено частково, яка набрала законної сили 17.01.2018 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді та стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.
На виконання постанови суду, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області №1103 о/с від 12.12.2017 року позивача поновлено на посаді старшого дільничого інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015 року. Наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ №1104 о/с від 12.12.2017 р., позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 “г” у зв'язку із скороченням штатів з 07.11.2015 року.
Відповідно до вимог частини 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом частини 1 статті 3 Кодексу законів про працю України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої і належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Відповідно до частини 1 стаття 40 Кодексу законів про працю України (надалі- КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 р. № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини 1, 5 ст. 241-1 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до п. 2.27 якої днем звільнення вважається останній день роботи.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ наказом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ №1104 о/с від 12.12.2017 р., за п.64 “г” у зв'язку із скороченням штатів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що якщо наказ про звільнення видано 12 грудня 2017 року, то працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Виходячи з цього, працівник вважається звільненим з 13 грудня 2017 року, а 12 грудня 2017 року вважається останнім робочим днем.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не дотримані. З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд вважає, що позивачем не наведено належних доказів необхідності такого контролю.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії і бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген.Григоренка,3, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 08592247 ) у нездійсненні заходів щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 105, м. Радехів, Львівська область, 80200; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітку при звільненні з органів внутрішніх справ.
3. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген.Григоренка,3, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 08592247 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 105, м.Радехів, Львівська область,80200; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробіток за останні дні перебування на службі та належні розрахункові суми при звільнення з органів внутрішніх справ.
4. Судові витрати з сторін не стягуються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.08.2018р.
Суддя Коморний О.І.