79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
справа № 813/3095/18
17 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та довідки від 21.03.2018 № 91-18825 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького та рядового складу ОВС чинними за січень 2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУВС України у Львівській області в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з січня 2016 року без обмеження граничного розміру.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що внесені Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 та Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 зміни до частини другої статті 13 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а пізніше 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації особою права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Вважає, що при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, в тому числі колишніх працівникі органів внутрішніх справ (міліції), прав, свобод, соціальних гарантій
.Ухвалою суду від 20.07.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 14.08.2018 (вх. № 25492), у якому зазначає, що Пенсійним фондом правомірно перераховано пенсію ОСОБА_1, виходячи з 70 % розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача прав на перерахунок пенсії 01.01.2016 встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 31.12.2005 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує довічну щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
ОСОБА_1 03.04.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з запитом, у якому зокрема просив повідомити у якому відсотковому розмірі від грошового забезпечення проведено перерахунок і встановлено пенсію за нормами чинними на 01.01.2016 на підставі довідки виготовленої у 2018 році Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області та направленої до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Листом від 10.04.2018 № 6805/02.02-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що при проведенні перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, як звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» розмір пенсії обчислений за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, в редакції чинній на момент проведення перерахунку пенсії, тобто максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 ст. 13 зазначеного закону становить 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
ОСОБА_1 07.05.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою у якій просив здійнити перерахунок та виплачувати з 01.01.2018 пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, як звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» виходячи з 90 % грошового забезпечення, а також виплатити недоотриману різницю, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2018.
Листом від 04.06.2018 № 2340/М-20/07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, як звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено з 01.01.2016 за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку, виходячи із 70% суми грошового забезпечення.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.
Пунктом а) статті 12 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
Відповідно до п.а ч. 1 ст. 13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 13 Закону № 226 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за п. 65 «а» за віком у званні «майор міліції» з вислугою у календарному обчисленні 26 років 05 місяці 22 дні, а у пільговому обчисленні - 35 років 07 місяців 17 днів.
Позивачу з 31.12.2005 відповідачем була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.201, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р. № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2 ст.22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Проте, зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70 % грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст.ст. 22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08.01.2018 у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 523/4930/15-а та від 27.02.2018 року у справі № 642/3284/17.
Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” та довідки від 21.03.2018 № 91-18825 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького та рядового складу ОВС чинними за січень 2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУВС України у Львівській області в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи 01.01.2016 без обмеження граничного розміру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Костецький Н.В.