ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" серпня 2018 р. справа № 809/958/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними щодо неврахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки, нарахування пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6 та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з врахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки, та без обмеження коефіцієнтом 5,6, з 05.12.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, при призначенні у 2014 році пенсії за віком по Списку №2, за наслідками розгляду у лютому 2018 року заяви про її перерахунок, не зараховано суми районного коефіцієнту та північної надбавки за час роботи в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глубинного буріння об'єднання «ЗапУкргеологія» у період з 01.01.1992 року по 01.01.1994 року, а також протиправно враховано для обчислення пенсії заробітну плату з обмеженням коефіцієнту 5,6 у період з 01.11.1988 року по 31.10.1993 р.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.07.2018 року, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для зарахування районного коефіцієнта та північної надбавки за період роботи позивача після 01.01.1992р. по 01.01.1994р. немає, у зв'язку з тим що період про який просить позивач, не відповідає нормам Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», де зазначено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія, з 01.01.1992 року проводиться із виключенням районних коефіцієнтів та північних надбавок, а частина 3 ст.96 цього Закону передбачає при вибутті осіб, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, що пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районним коефіцієнтом, або з заробітку обчисленого відповідно до ст.ст.76,78 цього Закону. Щодо обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 відповідач зазначив, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавцем урегульовано в ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої для обчислення пенсії має враховуватись заробітна плата (дохід), отримана після 1 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень, а обмеження максимальної величини заробітної плати були встановлені постановою КМ України №1064 від 13.07.1998 року.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1, за наслідками заяви про призначення пенсії по Списку №2 від 05.12.2014 року, у 2014 призначена та виплачується пенсія за віком, із зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 р.ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 05.12.2014 року.
Позивач звернувся із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку призначеної у 2014 році пенсії, якою просив врахувати до заробітної плати суми районного коефіцієнту та північної надбавки за період з 01.01.1992 року по 01.01.1994 року за час його роботи в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глубинного буріння об'єднання «ЗапУкргеологія» згідно архівної довідки відділу у справах архіву Адміністрації міста Новий Уренгой №1204-02/1072 від 13.05.2012 року, та просив врахувати для обчислення пенсії заробітну плату без обмеження коефіцієнту 5,6 за період з 01.11.1988 року по 31.10.1993 р.
16.02.2018 року, за заслідками розгляду заяви, Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України позивачу відмовлено.
Позивачу надано відповідь-роз'яснення, що згідно наявної у пенсійні справі архівної довідки про заробітну плату архівного відділу Адміністрації міста Новий Уренгой за період роботи з 26.02.1986 р. по 01.01.1994 р. Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України вибрано оптимальний варіант заробітної плати позивача, який є найбільш вигідним для розрахунку пенсії, а саме враховано період з 01.11.1988 року по 31.10.1993 року та з 06.02.2001 року по 30.11.2014 року. Щодо проведення перерахунку пенсії, не обмежуючи коефіцієнтом 5,6 пенсійний орган послався на вимоги п.2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким до виплат (доходу), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо врахування сум районного коефіцієнту та північної надбавки за період з 01.01.1992 року по 01.01.1994 року пенсійний орган зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» північна надбавка та районний коефіцієнт при обчисленні пенсії зараховується до заробітної плати за періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP до 01.01.1992р., а підстав для зарахування таких до заробітної плати після 1992 р. немає в зв'язку з тим, що період не відповідає нормам передбачених Законом «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» де вказано, що у разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія, з 01.01.1992 р. проводиться із виключенням районних коефіцієнтів та північних надбавок.
Такі дії позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Згідно зі ст. 4 цієї Угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у прирівняних до них місцевостях до 01.01.91 р., на підставі ст. 1 цієї Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється відповідно до її законодавства.
Судом, на підставі записів трудової книжки та архівної довідки відділу у справах архіву Адміністрації міста Новий Уренгой №1204-02/1072 від 13.05.2012 року встановлено, що позивач в період з 26.02.1986 року по 30.04.1987 року працював на посаді моториста цементовочного агрегата 5 розряду в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глубинного буріння об'єднання «ЗапУкргеологія», а з 01.05.1987 року по 01.01.1994 року на посаді моториста ЦА 6 розряду Новоуренгойського автотранспортного підприємства обєднання «ЗапУкргеологія», що знаходились на території Ямало-Ненецького автономного округу (район Крайньої Півночі) (а.с.9-13).
Відповідно, позивач отримував заробітну плату з урахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки.
Статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачений порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, за нормами цієї статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно вимог абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
За правилами абзаців 1, 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі встановлено, окрім Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року, також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС №530/п-28 від 16.12.1967 року.
Згідно п.3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року зараховується за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Відповідно до ст.3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року.
Тобто вказана Тимчасова угода надає громадянам ОСОБА_2 цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 Угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Таким чином, після 01.01.1991 року питання роботи та призначення пенсій в районах Крайньої Півночі регулюються міжнародними угодами між Україною та РФ.
Проте, ні в цій Угоді, ані в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року не передбачено пільг як при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, так і пільг при визначенні середнього заробітку для обчислення пенсії.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Дані угоди між Україною та РФ не регламентують включення до заробітної плати районні коефіцієнти та північну надбавку для врахування в страховий стаж при призначенні пенсії чи її перерахунку. Частина 3 ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 року №1480-І передбачила при вибутті осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів виключення з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами.
З викладеного слідує, що до 01.01.1992 р. до заробітку може враховуватися районний коефіцієнт та північна надбавка, а після 01.01.1992 року в розмір заробітної плати для перерахунку пенсії не підлягає включення районного коефіцієнту та північної надбавки.
Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладених у постановах від 07.06.2018 року (справа №345/3172/17) та від 05.06.2018 року (справа №348/1660/16-а).
Враховуючи наведене вище, підстави для зарахування районного коефіцієнта та північної надбавки до заробітної плати для визначення середньомісячного заробітку при розрахунку пенсії, за період роботи позивача після 01.01.1992 року в районах Крайньої Півночі, відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання дій протиправними із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6 та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 05.12.2014 року суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Як уже вище зазначалось судом, відповідно до частини 1 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.
Виплати, що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії, визначені статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, чинним законодавством встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1064 від 13.07.1998 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії з липня 1998 року враховувалась сума 1000 гривень, а в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.
Однак, суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються призначення та перерахунку пенсії, останні настають в момент виникнення в особи права на призначення пенсії та її перерахунок. У даному випадку позивачу призначено пенсію з 05.12.2014р., а відтак пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин пункт 2 частини 1 статті 41 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми якого чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження "5,6" розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 122, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Шевченка буд. 854а, смт. Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78430)
Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 40386749, м-н Шевченка 3, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405)
Суддя Біньковська Н.В.