м. Чернівці
"16" серпня 2018 р. № 926/1425/18
Суддя Марущак Ілля Васильович, розглянувши матеріали
за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави
в особі Чернівецької обласної державної адміністрації
до відкритого акціонерного товариства «Глибоцьке ремонтно-транспортне підприємство», смт. Глибока Чернівецької області
про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, припинення права постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки державі
14 серпня 2018 року керівник Сторожинецької місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації, звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Глибоцьке ремонтно-транспортне підприємство», в якому просить:
- визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ №000285, виданий Глибоцькою районною радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 10.08.1995 року за №3;
- припинити право постійного користування відповідачем земельною ділянкою площею 7,85 га;
- зобов'язати відповідача повернути за актом прийому-передачі державі в особі позивача земельну ділянку площею 7,85 га, розташовану в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, користування якої здійснювалось на підставі Державного акту на право постійно користування землею серії І-ЧВ №000285.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Аналогічно у пункті 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - постанова) зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 2.10 постанови).
Разом з тим, відповідно до пункту 2.11 постанови, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2018 року один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.
З огляду на зазначене, суд констатує, що прокурором заявлено 3 позовні вимоги, з яких 2 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним державного акту та припинення права постійного користування) та 1 вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки).
Згідно із платіжним дорученням від 05.06.2018 року №582, яке додано до позову, прокурором сплачено 3524,00 грн. судового збору, тобто як за 2 вимоги немайнового характеру.
Отже, прокурором не сплачено судовий збір за третю позовну вимогу, що свідчить про недотримання п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.
У світлі зазначеного суд констатує, що вимога про повернення земельної ділянки обґрунтовується положеннями ст.1212 ЦК України, відтак судовий збір за її розгляд судом слід розраховувати як з вимоги майнового характеру.
Так, п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.
Відповідно до п. 2.7 постанови одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
Однак, у порушення вимог ГПК України, прокурором не визначено дійсну вартість спірної земельної ділянки та не подано доказів в обґрунтування її вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором також не дотримано вимоги п.3 ч.3 ст.162 ГПК України.
Для усунення недоліків позову прокурору належить:
1) визначити дійсну вартість спірної земельної ділянки та надати докази в обґрунтування цієї вартості;
2) надати суду докази сплати судового збору за розгляд господарським судом вимоги про повернення спірної земельної ділянки як з вимоги майнового характеру у встановленому порядку і розмірі.
При цьому суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, № 28249/95 від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не визнається абсолютним, оскільки можуть існувати правомірні обмеження: справа ОСОБА_1 проти України № 49069/11 від 30.05.2013р., справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03 від 12.03.2009р., справа Мала проти України №4436/07 від 03.07.2014р., справа Стебицький і Комфорт проти України № 10687/02 від 03.02.2011р., справа Мусієнко проти України, № 26976/06 від 20.01.2011р., справа Шульги проти України, № 16652/04 від 02.12.2010р.
Водночас суд вважає за належне роз'яснити, що якщо усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Для усунення зазначених недоліків прокурору належить:
2.1 визначити дійсну вартість спірної земельної ділянки та надати докази в обґрунтування цієї вартості;
2.2 надати суду докази сплати судового збору за розгляд господарським судом вимоги про повернення спірної земельної ділянки (як з вимоги майнового характеру) у встановленому порядку і розмірі.
3. Встановити строк для виправлення недоліків позовної заяви - до 03.09.2018 року, але не пізніше десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.В. Марущак