15 серпня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 752/21222/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5586/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я.В., Білич І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Мирошниченко О. В., 12 березня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4, про визнання спільним сумісним боргом,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2; третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 легкового автомобіля «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 100 212 грн., грошових коштів на загальну суму 935 312 грн., які були заощаджені спільно та сплачені ПАТ «УкрСиббанк» на погашення кредиту та відсотків за Кредитним договором №10113808000 від 14 липня 2006 року, грошові кошти, визнання за нею, ОСОБА_3, право власності на ? частину грошових коштів та вартості зазначеного автомобіля на загальну суму 517 762 грн., стягнення з ОСОБА_2 на її користь ? частину грошових коштів та вартості зазначеного автомобіля в розмірі 517 762 грн., а також понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 5 177 грн. 62 коп.
22 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ «УкрСиббанк» про визнання спільним сумісним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 40 299 доларів США 18 центів, що за курсом НБУ на 21 березня 2016 року становить 1 057 450 грн. 48 коп., поділивши його в рівних частинах, стягнення з ОСОБА_3 ? спільного боргу подружжя на його користь у розмірі 20 149 доларів США 59 центів, що за курсом НБУ на 21 березня 2016 року становить 528 725 грн. 24 коп., визнання легкового автомобіля «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, стягнення з ОСОБА_3 на його користь ? вартості зазначеного автомобіля в розмірі 2 100 доларів США, що за курсом НБУ на 21 березня 2016 року становить 55 104 грн. 00 коп., а також стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат у розмірі 5 828 грн. 29 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_4.
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог про визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 легкового автомобіля «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 114 500 грн., грошових коштів на загальну суму 1 565 634 грн. 34 коп., які були сплачені ПАТ «УкрСиббанк» в погашення кредиту та відсотків у виконання Договору про надання споживчого кредиту №31-8Е8/07-2006И від 06 липня 2006 року, визнання за нею, ОСОБА_3, право власності на ? частину грошових коштів, сплачених ПАТ «УкрСиббанк» в погашення кредиту та відсотків у виконання Договору про надання споживчого кредиту №31-8Е8/07-2006И від 06 липня 2006 року, в розмірі 782 817 грн., ? частину вартості зазначеного автомобіля в розмірі 57 250 грн., стягнення з ОСОБА_2 на її користь ? частини вказаних грошових коштів та вартості автомобіля, що становить 840 067 грн., а також судового збору в розмірі 7 784 грн. 97 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року (том ІІ а.с.139-140) зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4, про визнання спільним сумісним боргом - залишено без розгляду.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «УкрСиббанк», задоволено, визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_7 легковий автомобіль марки «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 114 500 грн., грошові кошти на загальну суму 1 565 634 грн. 34 коп., які були заощаджені та спільно сплачені сторонами АТ «УкрСиббанк» в погашення кредиту та відсотків по Кредитному договору №31-8Е8/07-2006И від 14 липня 2006 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину грошових коштів, сплачених АТ «УкрСиббанк» в погашення кредиту та відсотків за виконання договору про надання споживчого кредиту №31-8Е8/07-2006И від 14 липня 2006 року, в розмірі 782 817 грн., визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину легкового автомобіля марки «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 114 500 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ? частину вартості зазначеного транспортного засобу та ? частину зазначених грошових коштів, в загальному розмірі 840 067 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 7 784 грн. 97 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2018 року (том ІІІ а.с.30-31) задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - скасовано та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
Не погоджуючись з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року про залишення зустрічного позову без розгляду, 27 квітня 2018 року ОСОБА_2 надіслав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, так як викладені у ній висновки є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду про те, що зустрічний позов заявлений саме з підстав отримання у позику грошових коштів у розмірі 40 299 доларів США 18 центів, визнання їх спільним боргом між сторонами та здійсненні їх розподілу, разом з тим, ним, ОСОБА_2 станом на 12 березня 2018 року на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року не надано в розпорядження суду оригіналу розписки від 06 липня 2006 року, також не надано жодного обґрунтування причин неподання такого доказу. Предметом зустрічного позову є виконані ОСОБА_2 боргові зобов'язання, що виникли у період шлюбу з придбанням майна, які складаються з боргових зобов'язань перед ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 23 299 доларів США 18 центів, і боргові зобов'язання перед ОСОБА_4 у розмірі 17 000 доларів США. Також, предметом зустрічного позову є легковий автомобіль, придбаний у період шлюбу. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що предметом зустрічного позову є визнання грошових коштів у розмірі 40 299 доларів США 18 центів, які він отримав у позику від ОСОБА_4 06 липня 2006 року, є невірним.
Крім того, зобов'язання за борговою розпискою було виконано, оригінал розписки знаходився у позикодавця - ОСОБА_4, а тому відповідач не мав можливості надати суду оригінал вказаної розписки. З матеріалів справи вбачається, що розписки від 06 липня 2006 року та 10 вересня 2015 року були надані суду. Тобто, висновок суду про те, що оригінали розписки у розпорядження суду не надходили є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Також, оскаржуваною ухвалою зустрічний позов залишено без розгляду в повному обсязі, в тому числі в частині позовних вимог, до яких розписка від 06 липня 2006 року не має жодного відношення, а саме в частині боргових зобов'язань перед банківською установою в розмірі 23 299 доларів США 18 центів та поділу автомобіля, разом з тим, будь-яке обґрунтування щодо наведених позовних вимог та підстав для залишення їх без розгляду оскаржувана ухвала не містить.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.
ОСОБА_3, а також представник ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.
ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_8, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду зустрічний позов на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов заявлено ОСОБА_2 саме щодо обставин отримання у позику грошових коштів у розмірі 40 299 доларів США 18 центів, визнання їх спільним боргом між сторонами спору та здійснення їх розподілу, разом з тим, позивачем не подано суду без поважних причин витребуваного судом доказу - оригіналу розписки, необхідного для вирішення спору.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Виходячи зі змісту п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є визнання спільним сумісним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми грошових коштів у розмірі 40 299 доларів США 18 центів, поділивши його в рівних частинах, стягнення з ОСОБА_3 ? спільного боргу подружжя на його користь у розмірі 20 149 доларів США 59 центів, а також визнання легкового автомобіля «Lincoln Continental», 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, стягнення з ОСОБА_3 на його користь ? вартості зазначеного автомобіля в розмірі 2 100 доларів США.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції зобов'язано ОСОБА_2 надати в розпорядження суду оригінал розписки від 06 липня 2006 року про надання у позику ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 40 299 доларів США 18 центів. Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, оригінал вказаної розписки у розпорядження суду станом на день постановлення оскаржуваної ухвали надано не було.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оригінал розписки від 06 липня 2006 року подано 16 січня 2017 року через канцелярію Голосіївського районного суду міста Києва, із заявою про приєднання даної розписки до матеріалів справи (том І а.с.205).
Також, з ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2017 року про призначення судової технічної експертизи (том І а.с.212-214) вбачається, що в розпорядження експертів направляються матеріали справи та оригінали розписок від 06 липня 2006 року, складеної ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4, а також розписки від 10 вересня 2015 року, складеної ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, що підлягають дослідженню.
Крім того, у листі КНДІСЕ від 11 квітня 2017 року (том І а.с.222) також йдеться про те, що до експертної установи надійшли, зокрема, матеріали цивільної справи, а також оригінали розписок від 06 липня 2006 року та 10 вересня 2015 року на 2 арк., у конверті в кінці матеріалів справи.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не подано суду без поважних причин витребуваного судом доказу - оригіналу розписки, необхідного для вирішення спору, не відповідають обставинам справи.
Також, слід зауважити, що зустрічний позов залишено без розгляду у повному обсязі, тобто і в частині позовних вимог, до яких розписка від 06 липня 2006 року не має відношення, а саме в частині боргових зобов'язань перед банківською установою в розмірі 23 299 доларів США 18 центів та щодо поділу автомобіля. Будь-яке обґрунтування стосовно наведених позовних вимог та підстав залишення їх без розгляду, судом першої інстанції не наведено.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи зі змісту статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за необхідне скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Я.В. Головачов
І.М.Білич