15 серпня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 752/15007/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5157/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди, укладеної 07 серпня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО» про звернення стягнення на заставлене майно (грошові кошти),
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3; треті особи: ОСОБА_4, ПАТ «БАНК КАМБІО», про визнання за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 705 378 доларів США, що належать ОСОБА_3 та знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «БАНК КАМБІО» на ім'я ОСОБА_3 Крім того, порушила питання про покладення на відповідача витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 15 травня 2012 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено Договір позики грошових коштів у розмірі 4 000 000 доларів США, відповідно п.1 якого позичальник зобов'язувався повернути суму грошових коштів, одержаних у позику, до 31 травня 2016 року.
22 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір застави валютних цінностей, відповідно до якого для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів ОСОБА_4, ОСОБА_2 передано у заставу 705 378 доларів США. Пунктом 4.2. Договору застави валютних цінностей визначено, що валютні цінності належать на праві власності заставодавцю та знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «БАНК КАМБІО».
Згідно Додаткового Договору від 22 жовтня 2014 року до Договору застави валютних цінностей від 22 серпня 2013 року, сторонами було змінено п.4.2 Договору, а саме в тому, що валютні цінності знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «БАНК КАМБІО».
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 не було повернуто позику в строк до 31 травня 2016 року, позивач звернулась до суду з даним позовом, який просила задовольнити на підставі ст.ст.589, 590 ЦК України.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року (а.с.46-51) позов задоволено, звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 705 378 доларів США, що є предметом застави за договором застави валютних цінностей від 22 серпня 2013 року, укладеним між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та належать ОСОБА_3 і знаходяться на рахунку НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «БАНК КАМБІО» на ім'я ОСОБА_3, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на предмет застави. Крім того, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 890 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ПАТ «БАНК КАМБІО» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали справи та не взято до уваги спеціальне законодавство щодо регламентації виведення неплатоспроможного банку з ринку. В даному випадку, ОСОБА_3 не звертався до ПАТ «БАНК КАМБІО» з кредиторськими вимогами до Банку, що не спростовано позивачем, а у зв'язку із закінченням строку приймання вимог кредиторів 06 квітня 2015 року включно, вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «БАНК КАМБІО» в силу ч.1 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважаються погашеними. Тобто, предмет застави є втраченим.
Більше того, в ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_3 закрито депозитний рахунок НОМЕР_1.840 в іноземній валюті (в доларах США). Таким чином, виходячи з вимог ст.ст.587 ч.2, 593 ч.1 п.2 ЦК України, предмет застави є втраченим, застава є припиненою.
10 серпня 2018 року до Апеляційного суду міста надійшла заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди, укладеної 07 серпня 2018 року, яка була досягнута між ними з метою врегулювання спору та за якою сторони домовилися про наступне:
1. Мирова угода укладена в межах предмету позову, пред'явленого позивачем до відповідача.
2. ОСОБА_3 повністю визнає усі пред'явлені позовні вимоги по справі №752/15007/16-ц - ОСОБА_2
3. ОСОБА_3 відступає усі свої права по депозитним угодам №20-375 від 19 серпня 2013 року, №20-936 від 20 серпня 2014 року, в тому числі права на вклад в сумі 705 378 доларів США, що належить йому на праві власності та знаходяться на зберіганні у ПАТ «БАНК КАМБІО», а ОСОБА_2 приймає усі відступлені права по депозитним угодам №20-375 від 19 серпня 2013 року, №20-936 від 20 серпня 2014 року.
4. Після підписання мирової угоди та затвердження її Апеляційним судом міста Києва, позивач ОСОБА_2 не має жодних претензій до ОСОБА_3 по договору застави валютних цінностей від 22 серпня 2013 року та додаткового договору від 22 грудня 2014 року, і останні є припиненими (виконаними).
5. Укладена мирова угода не суперечить ст.36 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2, та не порушує права третіх осіб: ПАТ «БАНК КАМБІО», ОСОБА_4
6. Мирова угода укладена в трьох автентичних примірниках, один з яких для позивача, другий для відповідача, третій для Апеляційного суду міста Києва до матеріалів справи №752/15007/16-ц.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримав заяву про затвердження мирової угоди та пояснив, що зміст мирової угоди погоджено між позивачем та відповідачем. Крім того, пояснив, що заставлене майно знаходиться на рухну відповідача, який відкрито у ПАТ «БАНК КАМБІО».
Відповідач ОСОБА_3 у повному обсязі підтримав мирову угоду та просив суд її затвердити.
Представник ПАТ «БАНК КАМБІО» - Звєрєва О.В. заперечувала проти затвердження мирової угоди та пояснила, що її умови зачіпають права та інтереси ПАТ «БАНК КАМБІО» та провокують подальші вимоги до Банку.
Третя особа, ОСОБА_4, підтримав заяву про затвердження мирової угоди.
Розглянувши подану заяву, вислухавши думку (доводи) учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для затвердження мирової угоди, з огляду на наступне.
Виходячи зі змісту частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставах взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.
Згідно п.2 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
З поданої сторонами мирової угоди вбачається, що умови, викладені у ній, порушують права третьої особи - ПАТ «БАНК КАМБІО», у зв'язку з чим у затвердженні мирової угоди слід відмовити та продовжити судовий розгляд справи.
Керуючись ст.207 ч.5 п.1 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
У затвердженні мирової угоди, укладеної 07 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Я.В. Головачов
В.В.Соколова