Ухвала
15 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 201/7073/17
провадження № 61-42253ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про відшкодування шкоди, страхового відшкодування,
18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі ? ПрАТ «СК «Інгосстрах»), в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача 49 800,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від
01 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в наслідок пошкодження здоров'я 49 800,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «СК «Інгосстрах» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Д Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Ск «Інгосстрах» задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від
01 листопада 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
09 серпня 2018 року через засоби поштового зв'язку представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від
01 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 49 800,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 176 200,00 грн (1762,00 грн х 100).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,
№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі.
Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від
17 липня 2018 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про відшкодування шкоди, страхового відшкодування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило