Ухвала
Іменем України
13 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 331/2030/17
провадження № 61-41362ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року в складі суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Саламатова Марина Володимирівна, про поділ майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Саламатова М. В., про поділ спільного майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 06 жовтня 2001 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. За цей час вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. З метою покращення житлово-побутових умов восени 2016 року подружжя вирішило продати вищезазначену квартиру та за отримані від продажу кошти і спільні грошові заощадження, що є об'єктом спільної сумісної власності, придбати трикімнатну квартиру.
22 грудня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали квартиру АДРЕСА_1 за 20 500,00 доларів США, що на момент продажу еквівалентно 524 800,00 грн. Того ж дня вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 32 500,00 доларів США, що еквівалентно на момент купівлі 860 000,00 грн. Під час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_5, діючи за довіреністю від своєї матері ОСОБА_6, за гроші, що є спільною сумісною власністю подружжя, придбала спірне нерухоме майно, зареєструвавши право власності за ОСОБА_6 Згідно з договором дарування від 12 січня 2017 року ОСОБА_6 подарувала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5
Вважав, що ОСОБА_5 таємно діяла не в інтересах сім'ї, плануючи припинити з ним шлюбні відносини та позбавити його права власності на квартиру, навмисно вчинила вищезазначені правочини.
Просив суд поділити спільне майно подружжя, а саме: грошові кошти у розмірі 860 000 грн, визнавши за ним право власності на 50 % від цих коштів, та стягнути з ОСОБА_5 на його користь 430 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: грошові кошти у розмірі 860 000,00 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку вказаної суми. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 430 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 30 квітня 2003 року ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільного майна подружжя. З метою поліпшення житлових умов ОСОБА_4 звернувся до агентства нерухомості «Купидом» для пошуку покупця на вказане нерухоме майно та трикімнатної квартири для придбання. 30 листопада 2016 року, отримавши від покупця їх двокімнатної квартири ОСОБА_9 25 600 грн, ОСОБА_4 на підтвердження наміру придбання подружжям квартири АДРЕСА_2, діючи від імені та в інтересах сім'ї, уклав попередній договір із продавцем ОСОБА_10 та передав їй завдаток у розмірі 25 600 грн.
Оскільки обидва договори укладалися в одному місці у той же день із невеликим проміжком часу, що свідчить про те, що придбання спірної трикімнатної квартири було можливе лише після продажу квартири, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважав також доведеним, що на купівлю квартира АДРЕСА_2 витрачені спільні кошти подружжя, які підлягають поділу.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року змінено в частині визначення розміру стягнутих із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів. Зменшено розмір стягнутих грошових коштів із 430 000,00 грн до 74 500,00 грн. Рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_4 щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, від 22 грудня 2016 року вартість квартири становить 149 000 грн. Цей договір у частині визначення розміру вартості придбання трикімнатної квартири оспореним не був, недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому в розумінні вимог статті 77 ЦПК України є належним доказом того, що трикімнатна квартира була придбана саме за 149 000 грн. Також апеляційний суд вважав, що не містять правового обґрунтування посилання ОСОБА_4 на визначену ціну квартири у попередньому договорі від 30 листопада 2016 року, оскільки у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, від 22 грудня 2016 року сторонами є інші особи, ніж у попередньому договорі від 30 листопада 2016 року.
24 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував обставини, що мають значення для справи та ухвалив по суті неправильне рішення. Зокрема, суд проігнорував той факт, що ОСОБА_5 діяла навмисно, шляхом обману, з метою позбавлення його права на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, використавши спільні грошові кошти не в інтересах сім'ї, а для придбання нерухомого майна для своєї матері, виступивши стороною в договорі не як покупець, а від імені та в інтересах ОСОБА_6 Перебуваючи у змові із приватним нотаріусом Саламатовою М. В. відповідач вказала у договорі купівлі-продажу вказаної квартири не реальну вартість, за яку її було придбано, а 149 000,00 грн, щоб обійти чинне законодавство України щодо обмежень по готівковим операціям сумою вище 150 000,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок про те, що не містять правового обґрунтування посилання ОСОБА_4 на визначену ціну квартири у попередньому договорі від 30 листопада 2016 року, оскільки у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, від 22 грудня 2016 року сторонами є інші особи, ніж у попередньому договорі від 30 листопада 2016 року, оскільки продавець зазначеної квартири, маючи намір продати її за 860 000,00 грн, не могла зменшити суму до 149 000,00 грн.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Встановивши, що ОСОБА_4 не було доведено належними і допустимими доказами того факту, що на придбання квартири АДРЕСА_2, подружжя витратили 860 000 грн, суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Саламатова Марина Володимирівна, про поділ майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н.О. Антоненко
В.І. Журавель