вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"10" липня 2018 р. Справа№ 910/2225/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст складено 03.05.2018)
у справі № 910/2225/18 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Допропільська ЦЗФ"
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
про стягнення 22 764,05 грн.
Представники сторін у судове засідання не викликались.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Допропільська ЦЗФ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 22 764,05 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх обов'язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу.
Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення вантажу, позивач звернувся з даним позовом про стягнення збитків з останнього у розмірі 22 764,05 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про здійснення позивачем невірного розрахунку норми природної втрати у вагонах, а також відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, зокрема, позивачем не доведено наявність реальної шкоди, причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу і вини перевізника, оскільки відсутні докази на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, відсутні відомості у комерційних актах щодо опису обставин про незбережене перевезення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18 позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" збитки у розмірі 22 764 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у справі № 910/2225/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 залишено без руху та надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником надано докази усунення недоліків, а саме - платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2 643,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 22 764,05 грн. та вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою апеляційного господарського суду від 20.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18, справу призначено до розгляду на 10.07.2018 без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 06.07.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).
Представники сторін у судове засідання не викликались. Про відкриття провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18 сторони повідомлялися належним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.10, 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу на те, що учасники справи не зверталися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про розгляд апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з викликом представників сторін, як того вимагає абзац 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 24.08.2017 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" як вантажовідправник по залізничним накладним № 51618940 від 24.08.2017, № 51618973 від 24.08.2017, № 51619104 від 24.08.2017 здійснило відправлення вагонів, зокрема, вагони з вугіллям кам'яним марки г-газовий № 60633682, № 55074827, № 62111489 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці одержувачу ПАТ "ДТЕК Західенерго" Бурштинська ТЕС.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні № 60633682 не відповідає масі, вказаній у накладній, про що складено комерційний акт №45003/294/323 від 26.08.2017.
У розділі Д Комерційного акту №45003/294/323 від 26.08.2017 зазначено, що при переваженні вагону у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Плітченко, представників: ВП Верлатий, ВОХР Бігун, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодністровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 13.01.2017 виявилось: вага брутто - 8100 кг, тара за документом - 23400 кг, маса нетто - 57700 кг, що менше ваги вказаної в документі на 9100 кг. Навантаження нижче бортів на 20-30 см, марковано з застосуванням катку. Мається поглиблення за рухом поїзду над 1-7 люками по довжині вагону, по ширині вагону, глибиною 0,2-0,4 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Торцеві та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
При надходженні вагонів № 55074827 та № 62111489 на станцію Бурштин Львівської залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах № 55074827 та № 62111489 не відповідає масі, вказаній у накладних. Про даний факт складено комерційні акти № 388103/324 від 29.08.2017 та № 388103/325 від 29.08.2017 відповідно.
У розділі Д Комерційного акту № 388103/324 від 29.08.2017 зазначено, що при повторному переважуванні виявлено різницю маси вантажу проти документа, а саме: по документу значиться вантаж вугілля, брутто - не вказано, тара - 23300 кг, нетто - 67300 кг, при переважуванні виявлено: брутто - 87950 кг, тара з документа - 23300 кг, нетто - 64650 кг, різниця проти документа в сторону зменшення - 2650 кг. При огляді вагона виявилось навантаження нижче бортів 20-30 см, маркування одною поздовжньою полосою, над 6-7 люками, заглиблення 300 см*ширина вагона*50 см. В місці заглиблення маркування відсутнє. Люка закриті. При видачі вантажу просипання не було. В технічному та комерційному відношенні вагон справний. Недостаючий вантаж міг би поміститись у вагоні. Переважування провели пр.зд. Бурштинської ТЕС ОСОБА_2 в присутності ком/агента станції Бурштин ОСОБА_3 на справній 150т. тензометричній вазі вантажоодержувача, заводський номер 87 (повірка проведена 19.04.2017).
У розділі Д Комерційного акту № 388103/325 віл 29.08.2017 зазначено, що при повторному переважуванні виявлено різницю маси вантажу проти документа, а саме: по документу брутто - не вказано, тара - 23500 кг, нетто - 40000 кг, в дійсності при переважуванні виявлено: брутто - 90050 кг, тара з документа - 23500 кг, нетто - 66500 кг, різниця проти документа в сторону зменшення - 3450 кг. При огляді вагона виявилось навантаження нижче бортів 20-30 см, маркування одною поздовжньою бороздою. Над 6-7 люками заглиблення 300 см*ширина вагона*100 см. В місці заглиблення маркування відсутнє. Люка закриті. При видачі вантажу просипання не було. Вагон в технічному та комерційному відношенні справний. Недостаючий вантаж міг би поміститись у вагоні. Переважування провели пр.зд. БуТЕС ОСОБА_2 в присутності ком/агента станції Бурштин ОСОБА_3 на справних 150т тензометричних вагах вантажоодержувача, заводський номер 87 (повірка проведена 19.04.2017).
В матеріалах справи наявна довідка, підписана генеральним директором та начальником відділу економіки та фінансів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", про те, що вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на адресу ВП "Бурштинська ТЕС" ПАТ "Західенерго" у вагоні № 60633682 по накладній № 51618940, у вагоні № 55074827 по накладній № 51618973, у вагоні № 62111489 по накладній № 51619104, становить 2 222,40 грн. з ПДВ.
Таким чином, заперечення Відповідача про ненадання Позивачем доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи наявна довідка про вартість відвантаженого вугілля, яка в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, та ст.ст. 114, 115 Статуту є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості про зафіксовану сторонами недостачу вантажу у вагонах № 60633682, № 55074827, № 62111489 внесені до комерційних актів №45003/294/323 від 26.08.2017, № 388103/324 від 29.08.2017 та № 388103/325 від 29.08.2017 відповідно.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються колегією суддів апеляційної інстанції в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних № 51618940 від 24.08.2017, № 51618973 від 24.08.2017, № 51619104 від 24.08.2017, фактичній масі вантажу.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність у зазначених комерційних актах відомостей щодо опису обставин про незбережене перевезення не відповідають дійсності та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене.
Щодо доводів відповідача про здійснення позивачем невірного розрахунку норми природної втрати у вагонах, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вартість 1 тони вантажу у вагонах № 60633682, № 55074827, № 62111489 відповідно до довідки вантажовідправника складає 2 222,40 грн. з ПДВ.
Позивачем здійснено розрахунок вартості втраченого вантажу у вагоні №60633682 на суму 17 165,82 грн., а у вагоні №62111489 - на суму 2 700,22 грн.
Згідно з Комерційним актом №450003/294/323 від 26.08.2017 нестача склала 9100 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 66800 кг) складає: 66800 кг * 2% = 1336 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 9100 кг - 1336 кг = 7764 кг. (7,764т).
Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №60633682 складає: 7,764 т * 2222,40 грн = 17 254,71 грн
Згідно з Комерційним актом №388103/324 від 29.08.2017 нестача склала 2650 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 67300 кг) складає: 67300 кг * 2% = 1346 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 2650 кг - 1346 кг = 1304 кг. (1,304т).
Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №55074827 складає: 1,304 т * 2222,40 грн. = 2 898,01 грн.
Згідно з Комерційним актом №388103/325 від 29.08.2017 нестача склала 3450 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 70000 кг) складає: 70000 кг * 2% = 1400 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 3450 кг - 1400 кг = 2050 кг. (2,050т).
Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №62111489 складає: 2,050 т * 2222,40 грн. = 4 555,92 грн.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.
Щодо доводів відповідача про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, зокрема, позивачем не доведено наявність реальної шкоди, причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу і вини перевізника, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Колегія суддів зазначає, що позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Отже саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 60633682, № 55074827, № 62111489, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача збитків у розмірі 22 764,05 грн. оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 60633682, № 55074827, № 62111489 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/2225/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".
4. Матеріали справи № 910/2225/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 09.08.2018 року