вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"17" липня 2018 р. Справа№ 922/3712/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Куксова В.В.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 (повний текст складено 10.05.2018)
у справі № 922/3712/17 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго"
до публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Кросс - П/Ф "Зоря" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення 155 816,19 грн.
Представники сторін у судове засідання не викликались
Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Кросс - П/Ф "Зоря" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" суми заборгованості за Договором №КЕ-114/07/15 про надання послуг з питного водопостачання та відведення стоків від 01.08.2015 в розмірі 155 816,19 грн., з яких 144 914,21 грн. суми основного боргу, 7 146,13 грн. пені, 2 898,28 грн. інфляційних втрат та 857,57 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором в частині оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за липень 2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції, передбачені умовами договору, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - інфляційні втрати та 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2017 справу № 922/3712/17 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 922/3712/17 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Кросс - П/Ф "Зоря" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" 144 914,21 грн. суми основного боргу, 7 146,13 грн. пені, 2 898,28 грн. інфляційних втрат, 857,57 грн. 3% річних та 2 337,24 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" у справі № 922/3712/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 155 816,19 грн. та вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою апеляційного господарського суду від 23.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 922/3712/17, справу призначено до розгляду на 17.07.2018 без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 13.07.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає подану апеляційну скаргу позивача безпідставною та необґрунтованою. Відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не викликались. Про відкриття провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 922/3712/17 сторони повідомлялися належним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.10, 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу на те, що учасники справи не зверталися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про розгляд апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з викликом представників сторін, як того вимагає абзац 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 01.08.2015 між позивачем (виробник послуг) та Публічним акціонерним товариством "Птахогосподарство "Червоний Прапор" (споживач) в особі Філії "Кросс - П/Ф "Зоря" Публічного акціонерного товариства Птахогосподарство "Червоний Прапор", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" укладено Договір № КЕ-114/07/15 про надання послуг з питного водопостачання та відведення стоків (надалі - Договір), предметом якого згідно п. 1.1. є відпуск і споживання води із централізованого питного водопостачання та прийом і скид стічних вод в мережу водовідведення.
Відповідно до п. 2.1. Договору виробник послуг відпускає питну воду споживачеві на об'єкти, що знаходяться на балансі, в експлуатації, обслуговуванні споживача і приймає стічні води від них відповідно до Додатку 1 "Перелік об'єктів водоспоживання і водовідведення" у межах дозволеного обсягу (норм водоспоживання) згідно Додатку 3 "Тарифи, обсяги водоспоживання і водовідведення та розрахунковий тиск питної води", встановленого відповідно до виконаних технічних умов.
Згідно п. 3.2.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання в строки, передбачені п. 4.5. Договору та в повному обсязі проводити сплату за питну воду та скид стічних вод відповідно до затверджених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення та оплату пені та інших передбачених чинним законодавством штрафних санкцій у встановленому порядку, а в п. п. 3.4.1., 3.4.2. Договору позивач зобов'язувався здійснювати водопостачання і відвід стічних вод згідно з Додатком 1 відповідно до умов даного Договору і забезпечувати якість питної води відповідно до вимог державних стандартів на питну воду. Відпускати воду та приймати стічні води споживачеві в межах дозволеного обсягу, встановленого на підставі виконаних технічних умов.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що всі розрахунки за спожиту питну воду і скид стічних вод здійснюються споживачем щомісяця на підставі рахунків виробника послуг і затверджених тарифів за обсяги спожитої води і скинутих стоків, що визначені за показниками засобів обліку або нормами водоспоживання.
Як передбачено в п. 4.4. Договору рахунки виробника послуг за водоспоживання і скид стоків є обов'язковими до прийняття споживачем. Порядок доставки рахунків узгоджуються сторонами і може здійснюватися у такий спосіб: нарочним від представника виробника послуг, одержанням представником споживача безпосередньо у виробника послуг або іншими способами. Рахунок на оплату послуг виробника повинен бути надано споживачеві не пізніше 10 числа місяця, що наступає за розрахунковим з відміткою про дату вручення.
Відповідно до п. 4.5. Договору розрахунковим періодом є місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим.
Факт отримання послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який виробник послуг до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з Актом звіряння взаємних розрахунків. Споживач зобов'язаний підписати Акти та повернути виробнику послуг протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку Акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті виробнику послуг, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг (4.8. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами до укладення Договору. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору не буде заяви однієї зі сторін про відмовлення від нього, Договір вважається щороку пролонгованим (продовженим) без підписання Додаткової угоди (п. п. 8.1., 8.2. Договору).
В Додатках № № 1 - 3, копії яких долучені до матеріалів справи, сторони погодили Перелік об'єктів водоспоживання та водовідведення (Додаток № 1), Акт межа розподілу балансової приналежності водопровідних і водовідвідних мереж споруд і пристроїв та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 2), Тарифи, обсяги водоспоживання і водовідведення та розрахунковий тиск питної води (Додаток № 3).
Додатковою угодою від 20.05.2016 до Договору у зв'язку зі зміною назви споживача у преамбулі Договору та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною Договору найменування споживача замінено на Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Кросс - П/Ф "Зоря" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард".
Позивач на виконання умов договору в період дії Договору надав відповідачу передбачені договором послуги з питного водопостачання на суму 138 663,00 грн. та послуги з водовідведення на суму 6 251,21 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт ЛС: 3114 від 31.07.2017.
Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без взаємних претензій щодо виконання своїх зобов'язань за договором.
01.08.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди вважати Договір № КЕ-114/07/15 від 01.08.2015 розірваним з 01.08.2017р. в частині надання послуг з питного водопостачання та відведення стоків. В частині взаємних розрахунків договір діє до їх повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих за договором послуг, а саме рахунок № 3114/072017 від 04.08.2017 на суму 138 663,00 грн. та рахунок № 3114/072017 від 04.08.2017 на суму 6 251,21 грн.
В листі вих. № 48-Е від 10.08.2017 відповідач гарантував сплату заборгованості в розмірі 144 914,21 грн. відповідно до наведеного графіку.
У зв'язку з невиконанням обов'язків по оплаті за надані послуги, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 1049/17 від 19.10.2017 щодо сплати заборгованості. Докази направлення та отримання претензії наявні в матеріалах справи. Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначає Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.
Ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що актами виконаних робіт підтверджується надання позивачем передбачених договором послуг на загальну суму 144 914,21 грн. та прийняття їх відповідачем без будь-яких претензій, а також визнання останнім зазначеної заборгованості та гарантування її погашення відповідно до наведеного у Листі вих. № 48-Е від 10.08.2017 графіку.
Проте, відповідач свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 144 914,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 7 146,13 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 4.5. Договору при несплаті або часткової несплаті рахунка споживачеві нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми несплати за кожний прострочений день до повного погашення заборгованості, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 146,13 грн. пені підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 2 898,28 грн. інфляційних втрат та 857,57 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.
При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 898,28 грн. інфляційних втрат та 857,57 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Доводи скаржника, що копії актів виконаних робіт не можуть бути доказом надання послуг оскільки затверджені директором філії, а не директором ПАТ "Агрохолдинг Авангард" і посвідчені печаткою філії "Кросс-П/Ф "Зоря" ПАТ "Агрохолдинг Авангард", колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні оскільки відповідно до абз.1 п.3.1 Положення про Філію "Кросс-П/Ф "Зоря" ПАТ "Агрохолдинг Авангард", затвердженого протоколом №2 засідання Наглядової ради ПАТ "Агрохолдинг Авангард" від 12.05.2016 - Філія в межах наданих повноважень, в порядку передбаченому внутрішніми розпорядчими документами товариства, за погодженням та/або відповідно до довіреності товариства має право укладати та виконувати господарські договори зокрема послуг.
Доводи скаржника, що у жодному з актів надання послуг не зазначено прізвища, ініціалів та посади особи, яка підписала акт від імені ПАТ "Агрохолдинг Авангард" та на підставі якого документу діяв останній (довіреності, статуту тощо), колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявна довіреність від 03.07.2018 № 1, відповідно до якої ПАТ "Агрохолдинг Авангард" уповноважує директора філії "Кросс-П/Ф "Зоря" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" Грибовод Юлію Володимирівну представляти інтереси товариства в усіх державних та недержавних органах, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності з питань, які стосуються діяльності філії. Також, Грибовод Юлії Володимирівні надано право укладати, змінювати, розривати договори та інші правочини шляхом їх підписання, в тому числі надання послуг, а також підписувати акти (протоколи, заяви, листи тощо).
Крім того, відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Грибовод Юлія Володимирівна є керівником філії "Кросс-П/Ф "Зоря" ПАТ "Агрохолдинг Авангард".
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті та лише 24.04.2018 відповідачем було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів по справі.
Оскільки, відповідачем було подано додаткові докази після закриття підготовчого засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду зазначеного клопотання відповідача у зв'язку з закінченням строків на їх подання. Клопотання про поновлення пропущеного строку відповідачем не заявлялось.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 922/3712/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 922/3712/17 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард".
4. Матеріали справи № 922/3712/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді В.В. Куксов
К.В. Тарасенко
Дата складання повного тексту постанови 09.08.2018 року