вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"09" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/19537/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Гончарова С.А.
Куксова В.В.
За участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.
за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 09.08.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави
до Житомирської обласної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт",
про визнання незаконним, скасування та зобов'язання внести зміни у розпорядження,
Керівник Коростенської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації,в якому просив:
- визнати незаконним, скасувати п. 5 розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, погодження проектів землеустрою, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, погодження технічної документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, у постійне користування, припинення користування земельною ділянкою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, продаж земельних ділянок" в частині передачі в оренду ТОВ "Валки - Ільменіт" відповідно до п. 3 додатку №5 до цього розпорядження, земельної ділянки площею 82,5 кв.м. (кадастровий номер 1822382800:09:000:0004);
- зобов'язати голову Житомирської обласної державної адміністрації доповнити розпорядження від 07.09.2017 №353 пунктом 5.1 який викласти у наступній редакції: "поновити договір оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Валки - Ільменіт" від 30.08.2007 на термін дії чинної нормативно - грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1822382800:09:000:0004, визначивши розмір орендної плати -9% НГО, з метою проведення рекультивації порушених земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншог7о призначення на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району площею 82,500 га.;
- зобов'язати голову Житомирської обласної державної адміністрації п.12 розпорядження від 07.09.2017р. №353 викласти в наступній редакції: "Доручити головам райдержадміністрацій укладати, розривати, поновлювати, продовжувати в інтересах держави в осіб облдержадмін6істрації договори оренди землі з підприємствами, фізичними особами - підприємцями за переліком згідно з додатком 5 та пунктом 5.1 розпорядження ".
Позов мотивований тим, що в порушення ст. 122, п. 10 ст. 123, п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в розпорядженні голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 відсутнє визначення потреби, мети або цілі, з якою передається земельна ділянка площею 82,5 га в оренду ТОВ "Вальки-Ільменіт". Крім того, прокурор у позові наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стало клопотання ТОВ "Валки - Ільменіт" про продовження терміну дії договору оренди землі, який закінчувався 30.08.2017, а тому голова Житомирської обласної державної адміністрації зобов'язаний був прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі із визначенням умов такого поновлення і строками укладення додаткової угоди, а не приймати розпорядження про фактичну повторну передачу в оренду земель площею 82,5 га. Таким чином, пункт 5 оскаржуваного розпорядження не відповідає не тільки вимогам закону в частині відсутності визначення потреби або мети передачі такої ділянки (під розробку кар'єру, подальшу рекультивацію, тощо), а і вимогам щодо форми самого розпорядження. Додатково прокурор зазначав, що за умовами договору оренди земельна ділянка була передана в оренду для розміщення кар'єру по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища, проте, третьою особою земельна ділянка використовується для рекультивації порушених земель. Але у оспорюваному розпорядженні не міститься відомостей про зміну умов договору оренди щодо мети використання земельної ділянки, у зв'язку з чим прийняття оспорюваного розпорядження № 353 у спірній формі і з не визначенням формулюванням щодо мети отримання такої земельної ділянки в оренду порушує інтереси держави через свою невідповідність вимогам земельного законодавства.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що 30.08.2017 закінчувався строк дії договору оренди, укладений між відповідачем та третьою особою. 24.07.2017 третя особа звернулась до Житомирської обласної державної адміністрації з заявою про продовження дії договору оренди. Оспорюване розпорядження прийнято 07.09.2017, а тому сторонами дотримано усі визначені законом строки. Крім того, відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що законом та умовами укладеного між сторонами договору передбачено проведення рекультивації переданої в оренду земельної ділянки. Також, прокурор не обгрунтував наявність підстав для представництва, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру".
Третя особа проти заявлених вимог заперечувала, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження прийнято в межах повноважень та згідно визначеної законом компетенції, відповідає ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 122 Земельного кодексу України. Крім того третя особа зазначала, що рекультивація є складовою (завершальною) частиною добування корисних копалин, а не окремою діяльністю, проводиться в межах робочого проекту, у зв'язку з чим повинна виконуватися в межах цільового призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яке і вказано в оспорюваному розпорядженні. При цьому, класифікацією видів цільового призначення не передбаченого такого виду цільового призначення як рекультивація.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у задоволенні позову керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт", про визнання незаконним, скасування та зобов'язання внести зміни у розпорядження - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що при прийнятті оспорюваного розпорядження (зокрема, в частині пункту 5) Житомирською обласною державною адміністрацією визначено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822382800:09:000:0004, а саме: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що включає в себе підрозділ 11.01.розділу 11 секції J - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами. Оспорюване розпорядження прийнято відповідачем в межах наділених законом повноважень та згідно визначеної законом компетенції, а тому обумовлені законом підстави для визнання незаконним та скасування пункту 5 розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 - у суду відсутні, у зв'язку з чим позов прокурора в цій частині задоволенню не підлягає. Крім того, суд першої інстанції відмовив і у задоволенні вимоги прокурора щодо зобов'язання голови Житомирської обласної державної адміністрації доповнити розпорядження та викласти в визначеній прокурором редакції з посиланням на те, що задоволення вимогу у наведеній частині стосується втручання суду в дискреційні повноваження органу державної влади при реалізації ним повноважень, передбачених ст. 122 123, 124 Земельного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Житомирської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі наголошував на тому, що судом першої інстанції не враховано при вирішенні спору, що в порушення ст. 122, п. 10 ст. 123, п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в розпорядженні голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 відсутнє визначення потреби, мети або цілі, з якою передається земельна ділянка площею 82,5 га в оренду ТОВ "Вальки-Ільменіт". Крім того, голова Житомирської обласної державної адміністрації зобов'язаний був прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі із визначенням умов такого поновлення і строками укладення додаткової угоди, а не приймати розпорядження про фактичну повторну передачу в оренду земель площею 82,5 га.. Також, поза увагою суду залишились приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі», факт скасування дії спеціального дозволу на користування надрами № 2578, що фактично унеможливлює використання земельної ділянки третьою особою.
15.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване удове рішення - без змін, як таке. що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач посилався на те, що 30.08.2017 закінчувався строк дії договору оренди, укладений між відповідачем та третьою особою. 24.07.2017 третя особа звернулась до Житомирської обласної державної адміністрації з заявою про продовження дії договору оренди. Оспорюване розпорядження прийнято 07.09.2017, а тому сторонами дотримано усі визначені законом строки. Крім того, законом та умовами укладеного між сторонами договору передбачено проведення рекультивації переданої в оренду земельної ділянки. Також, прокурор не обгрунтував наявність підстав для представництва, як того вимагає стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", а дозвіл на користування надрами № 2578 є дійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 залишено без руху, а також надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору в сумі 2400,00 грн.) у строк не більше 10 днів з дня отримання ухвали, яка отримана скаржником згідно поштового повідомлення про вручення, - 18.06.2018.
02.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Житомирської області надійшли скеровані поштою платіжні доручення про сплату судового збору у розмірі, визначеному ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, а саме в розмірі 2 400,00 грн. Таким чином, скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 заяву про самовідвід судді Іоннікової І.А. від розгляду справи №910/19537/17 за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) - задоволено, матеріали справи №910/19537/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018, справу № 910/19537/17 за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018), розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19537/17 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018), розгляд справи призначено на 09.08.2018.
06.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Валки-Ільменіт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа вказував, що судом першої інстанції вірно вирішено спір, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, третя особа посилалась на те, що згідно приписів ст. 122 Земельного кодексу України наведені прокурором в позові кваліфікуючі обставини як потреба, мета, цілі в даній статті не наведені. При цьому, в розпорядженні, в яке прокурор просить внести зміни, визначено цільове призначення земельної ділянки, яке відповідає класифікатору видів цільового призначення земель.
Прокурор в судовому засіданні 09.08.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2018 надав пояснення по суті спору та заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Представник третьої особи в судовому засіданні 09.07.2018 надав пояснення по суті спору та заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Положеннями 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, прокурор звернувся з відповідним позовом до суду 01.11.2017 (про що свідчить відбиток поштового штампу на конверті, в якому позовна заява скерована до суду першої інстанції).
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом) визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частино 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор у позові зазначав, що безпосереднім порушенням інтересів держави у даному спорі є недотримання законодавчої процедури поновлення права оренди (неправильне застосування закону). При цьому, прокурор звернувся в інтересах держави в якості позивача, оскільки в системі органів державної влади відсутній відповідний орган, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави шляхом звернення до суду із позовами про визнання незаконним та скасування розпоряджень органів виконавчої влади, а також внесення до них змін.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор у позові в обгрунтування підстав звернення до суду за захистом інтересів держави посилався на те, що природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Згідно ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор у відповідності до приписів процесуального закону та вимог Закону України "Пр прокуратуру" звернувся з відповідним позовом та обгрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до частини першої та п'ятої статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньо-організаційних актів.
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною 10 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 30.08.2007 між Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області, як орендодавцем, та ТОВ "Валки-Ільменіт". як орендарем укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Коростенському реєстраційному офісі Житомирської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2007 за № 040721000001, і відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського та лісогосподарського призначення, яка знаходиться на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району Житомирської області (п. 1), в оренду передається земельна ділянка загальною площею 82,5 га у т.ч. із земель запасу Лісівщинської сільської ради площею 75,7 га і із земель Коростенського державного лісгоспу агропромислового комплексу площею 6,8 га (п. 2), договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8).
Крім того, умови договору оренди землі від 30.08.2007 містять умови, згідно яких земельна ділянка передається в оренду під розміщення кар'єру по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища (п.15), цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості (п. 16), умови збереження стану об'єкта оренди використання ділянки у відповідності до проекту розробки з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 17), передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення; проект відведення земельної ділянки вже розроблений (п. 18), договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43).
Відповідно до акту приймання - передачі в оренду земельної ділянки від 02.10.2007, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято земельну ділянку загальною площею 82,5 га у т.ч. із земель запасу Лісівщинської сільської ради площею 75,7 га і із земель Коростенського державного лісгоспу агропромислового комплексу площею 6,8 га.
07.09.2017 головою Житомирської обласної державної адміністрації видано розпорядження № 353 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, погодження проектів землеустрою, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою, погодження технічної документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, у постійне користування, припинення користування земельною ділянкою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, продаж земельних ділянок" (далі - розпорядження № 353 від 0709.2017), пунктом 5 якого було передано в оренду земельні ділянки підприємствам, фізичним особам-підприємцям за переліком згідно з додатком № 5.
Згідно з витягом з додатку № 5 до розпорядження № 353 від 07.09.2017, ТОВ "Валки-Ільменіт" вирішено передати в оренду земельну ділянку площею 82.5 га з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району, умови передачі земельної ділянки - на термін дії чинної нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати 9% НГО; кадастровий номер - 1822382800:09:000:0004.
Прокурор зазначав у позові, що в порушення ст. 122, п. 10 ст. 123, п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в розпорядженні голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 відсутнє визначення потреби, мети або цілі, з якою передається земельна ділянка площею 82,5 га в оренду ТОВ "Вальки-Ільменіт". Крім того, прокурор у позові наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стало клопотання ТОВ "Валки - Ільменіт" про продовження терміну дії договору оренди землі, який закінчувався 30.08.2017, а тому голова Житомирської обласної державної адміністрації зобов'язаний був прийняти розпорядження про поновлення договору оренди землі із визначенням умов такого поновлення і строками укладення додаткової угоди, а не приймати розпорядження про фактичну повторну передачу в оренду земель площею 82,5 га. Таким чином, пункт 5 оскаржуваного розпорядження не відповідає не тільки вимогам закону в частині відсутності визначення потреби або мети передачі такої ділянки (під розробку кар'єру, подальшу рекультивацію, тощо), а і вимогам щодо форми самого розпорядження. Додатково прокурор зазначав, що за умовами договору оренди земельна ділянка була передана в оренду для розміщення кар'єру по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища, проте, третьою особою земельна ділянка використовується для рекультивації порушених земель. Але у оспорюваному розпорядженні не міститься відомостей про зміну умов договору оренди щодо мети використання земельної ділянки, у зв'язку з чим прийняття оспорюваного розпорядження № 353 у спірній формі і з не визначенням формулюванням щодо мети отримання такої земельної ділянки в оренду порушує інтереси держави через свою невідповідність вимогам земельного законодавства.
Прокурором до матеріалів позову також долучено наступні документи:
- спеціальний дозвіл на користування надрами № 2578 від 19.10.2001, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Валки-Ільменіт" на видобування розсипних титанових руд з отриманням ільменітового та кварц-цирконового концентратів у Валки-Гацківському родовищі Володарсько-Волинського району Житомирської області, з терміном дії до 19.10.2031;
- лист ТОВ "Валки-Ільменіт" № 436 від 24.07.2017 "Про продовження терміну дії договору оренди землі", адресований Житомирській обласній державній адміністрації, в якому ТОВ "Валки-Ільменіт" просив продовжити термін дії договору оренди землі; вказаний лист містить відбиток вхідного штампу Житомирської обласної державної адміністрації про реєстрацію вказаної заяви 24.07.2017 за № 5766/41/1-17;
- технічну документацію з нормативно грошової оціки земельної ділянки, яка надана в оренду ТОВ Валки-Ільменіт" загальною площею 82,5000 га ід розміщення кар'єру по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району Житомирської області (поза межами населеного пункту).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1801047992014, який наявний у технічній документації, земельна ділянка з кадастровим номером 1822382800:09:000:0004 площею 82.5 га має категорію - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; мета використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Згідно з ч. 1 статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
П. ж) ч. 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються певні категорії, до якої віднесено землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822382800:09:000:0004 площею 82.5 га має категорію - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та надана ТОВ "Валки-Ільменіт" для використання на підставі договору оренди землі від 30.08.2007 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Валки-Ільменіт" здійснювало відповідну діяльність на орендованій земельній ділянці на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 257 від 19.10.2001, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Валки-Ільменіт" на видобування розсипних титанових руд з отриманням ільменітового та кварц-цирконового концентратів у Валки-Гацківському родовищі Володарсько-Волинського району Житомирської області, з терміном дії до 19.10.2031
Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі № 826/10404/17 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2017, якою зупинено дію пункту 2 наказу Державної служби геології та надр України № 197 від 28.032017 в частині зупинення дії дозволу з реєстраційним № 2578 від 19.10.2001 до набрання рішенням у справі законної сили.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.012018 у справі № 826/10404/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, частково задоволено позов ТОВ "Валки-Ільменіт" та скасовано пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України № 197 від 28.032017 в частині зупинення дії дозволу з реєстраційним № 2578 від 19.10.2001 .
Крім того, пунктом 17 договору оренди землі від 30.08.2007 сторонами було погоджено умови збереження стану об'єкта оренди використання ділянки у відповідності до проекту розробки з дотриманням вимог чинного законодавства.
При цьому, третьою особою - ТОВ "Валки-Ільменіт" до матеріалів справи було подано Проект відведення земель 82,5 га земель в тимчасове довгострокове користування строком на 10 років ТОВ "Валки -Ільменіт" під кар'єр по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища із землекористувань господарств Коростенського району Житомирської області, який містить зокрема рішення Лісівщинскої сільської ради Коростенського району Житомирської області від 21.08.2001, яким погоджено відведення в тимчасове користування строком на 10 років ТОВ "Вальки-Ільменіт" вищенаведеної земельної ділянки, а також рішення Коростенської районної ради від 26.09.2001, згідно якого надано згоду на вилучення земель та передачу їх в користування ТОВ "Валки-Ільменіт" під кар'єр по видобутку запасів ільменітових пісків.
Згідно з документами які наявні в Проекті відведення земель 82,5 га земель в тимчасове довгострокове користування строком на 10 років ТОВ "Валки -Ільменіт" під кар'єр по видобутку ільменітових пісків Валки-Гацьківського родовища із землекористувань господарств Коростенського району Житомирської області, на ТОВ "Валки-Ільменіт" покладено обов'язок на час закінчення розробки родовища земельну ділянку рекультивувати згідно розробленого проекту рекультивації і передати землекористувачам в стані, придатному для господарського використання (висновок відділу земельних ресурсів від 21.08.2001, п. 3 рішення Коростенської районної ради від 26.09.2001, п. 2 розпорядження Голови районної державної адміністрації № 294, акт про надання гірничого відводу від 16.11.2001, виданий Департаментом з нагляду за охороною праці від 16.11.2001 за № 444).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні договору оренди від 30.08.2007 на ТОВ "Валки-Ільменіт" покладено обов'язок на час закінчення розробки родовища земельну ділянку рекультивувати згідно розробленого проекту рекультивації і передати землекористувачам в стані, придатному для господарського використання (висновок відділу земельних ресурсів від 21.08.2001, п. 3 рішення Коростенської районної ради від 26.09.2001, п. 2 розпорядження Голови районної державної адміністрації № 294, акт про надання гірничого відводу від 16.11.2001, виданий Департаментом з нагляду за охороною праці від 16.11.2001 за № 444).
Статтею 166 Земельного кодексу України визначено, що рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.
Частиною 3 статті 168 Земельного кодексу України встановлено, що при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.
Згідно з п. д) ч. 1 статті 183 Земельного кодексу України, до основних завдань землеустрою віднесено, зокрема, розробку системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ.
Статтею 15-2 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою.
Відповідно до п. ж) ч. 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, як не проведення рекультивації порушених земель.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згідно оспорюваного пункту 5 розпорядження № 353 від 07.09.2017 було передано в оренду земельні ділянки підприємствам, фізичним особам-підприємцям за переліком згідно з додатком № 5, а згідно з витягом з додатку № 5 до розпорядження № 353 від 07.09.2017, ТОВ "Валки-Ільменіт" вирішено передати в оренду земельну ділянку площею 82.5 га з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району, умови передачі земельної ділянки - на термін дії чинної нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. розмір орендної плати 9% НГО; кадастровий номер - 1822382800:09:000:0004.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний пункт розпорядження містить визначення цільового призначення земельної ділянки у відповідності до категорії земель згідно з ж) ч. 1 статті 19, статті 65 Земельного кодексу України, і відомості про що відображені у Державному земельному кадастрі (витяг НВ-1801047992014).
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рекультивація земель, у відповідності до приписів статті 166 Земельного кодексу України, відноситься саме до умов виконання договору оренди, і відповідно, стосується виконання сторонами договірних зобов'язань, а отже і їх порушення тягне наслідки, передбачені законом щодо невиконання відповідних зобов'язань, що узгоджується і з приписами статті 211 Земельного кодексу України.
В свою чергу, ні умовами укладеного договору, ні приписами чинного земельного законодавства не передбачено підстав для визнання недійсним розпорядчого акту органу державної влади внаслідок невиконання та/або можливості невиконання особою умов надання земельної ділянки в оренду , зокрема щодо рекультивації земель, оскільки, як зазначалось судом, законом передбачено інші наслідки невиконання обумовлених законом і договором зобов'язань.
Крім того, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, такий вид цільового призначення "з метою проведення рекультивації порушених земель" - відсутній.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваного розпорядження (в частині пункту 5) Житомирською обласною державною адміністрацією визначено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822382800:09:000:0004, а саме: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що включає в себе підрозділ 11.01.розділу 11 секції J - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами.
Таким чином, рекультивація порушених земель є складовою (завершальною) частиною добування корисних копалин, проводиться в межах робочого проекту, у зв'язку з чим повинна виконуватися в межах первинного цільового призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яке і вказане в оспорюваному розпорядженні (в частині пункту 5 та відповідного додатку № 5).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що прокурор в обгрунтування підстав недійсності розпорядження (в частині пункту 5) посилався, зокрема, і на те, що при укладенні договору оренди від 30.08.2007 на ТОВ "Валки-Ільменіт" покладено обов'язок на час закінчення розробки родовища земельну ділянку рекультивувати згідно розробленого проекту рекультивації і передати землекористувачам в стані, придатному для господарського використання, проте, при прийнятті оспорюваного розпорядження у ньому не наведено потреба, мета або ціль з якою передається земельна ділянка.
Проте вказаний довод обгрунтовано відхилено судом першої інстанції саме як підстава для визнання недійсним та скасування розпорядження (в частині пункту 5), оскільки ч. 10 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а згідно з витягом з додатку № 5 до розпорядження № 353 від 07.09.2017, наведено відповідні відомості, а саме: вирішено передати в оренду земельну ділянку площею 82.5 га з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району, умови передачі земельної ділянки - на термін дії чинної нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати 9% НГО; кадастровий номер - 1822382800:09:000:0004.
Доводи прокурора у позові про те, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стало клопотання ТОВ "Валки - Ільменіт" про продовження терміну дії договору оренди землі, який закінчувався 30.08.2017, проте, вказана заява будь-яких відміток, даних про реєстрацію зазначеної заяви відповідно до вимог типових інструкцій з діловодства не зазначено на відповідній заяві - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на те, що наведені обставини не є підставами для визнання незаконним та скасування пункту 5 оспорюваного розпорядження, оскільки вказані доводи стосуються продовження умов укладеного між відповідачем та третьою особою договору оренди та порядку застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", що не є предметом спору у даній справі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що оспорюване розпорядження прийнято відповідачем в межах наділених законом повноважень та згідно визначеної законом компетенції, а тому обумовлені законом підстави для визнання незаконним та скасування пункту 5 розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 07.09.2017 №353 - відсутні, у зв'язку з чим позов прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
Також розглянувши вимоги прокурора про зобов'язання голови Житомирської обласної державної адміністрації доповнити розпорядження від 07.09.2017 №353 пунктом 5.1 який викласти у редакції: "поновити договір оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Валки - Ільменіт" від 30.08.2007 на термін дії чинної нормативно - грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1822382800:09:000:0004, визначивши розмір орендної плати -9% НГО, з метою проведення рекультивації порушених земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району площею 82,500 га., та зобов'язаання голови Житомирської обласної державної адміністрації п.12 розпорядження від 07.09.2017р. №353 викласти в наступній редакції: "Доручити головам райдержадміністрацій укладати, розривати, поновлювати, продовжувати в інтересах держави в осіб облдержадмін6істрації договори оренди землі з підприємствами, фізичними особами - підприємцями за переліком згідно з додатком 5 та пунктом 5.1 розпорядження " - суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав для їх задоволення з огляду на те, що їх задоволення стосується втручання суду в дискреційні повноваження органу державної влади при реалізації ним повноважень, передбачених ст. 122 123, 124 Земельного кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також, що з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Крім того, пунктом 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, роз'яснено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Відповідно до ч. 7 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні приписів процесуального закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 - відсутні.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на прокурора. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на керівника Коростенської місцевої прокуратури судового збору за подачу позову.
Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі №910/19537/17 - залишити без змін.
3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Заступника прокурора Житомирської області.
4. Матеріали справи №910/19537/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 10.08.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.А. Гончаров
В.В. Куксов