29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"16" серпня 2018 р. Справа № 924/285/18
Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів
до Сільськогосподарського національного виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка
про стягнення 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55 грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені
та зустрічним позовом (вх. № 05-08/777/18 від 15.05.2018р.) сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший Національний виробничий кооператив" м. Шепетівка
до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" м.Старокостянтинів
про визнання недійсними окремих частин договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р., зокрема визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2017р. до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями
відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю
Рішення постановляється 16.08.2018р., оскільки в судових засіданнях 31.07.2018р., 07.08.2018р., 08.082018р. та 09.08.2018р. оголошувались перерви.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 6 605 560,55 грн., з яких 5501446,55 грн. заборгованості за договором про надання послуг №3 ТЗР від 01.01.2017р., 72615,00 грн. 3% річних, 743036,00 грн. пені.
У письмовому відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у позові у повному обсязі. Звертає увагу на те, що виконавець в одноосібному порядку складає акти виконаних робіт з фіксуванням у них вартості таких послуг на власний розсуд. Як доказ їх надання, надає на затвердження замовнику спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини. Стверджує, що тому відповідач відмовився від підписання, складеним позивачем в односторонньому порядку актів приймання - передачі виконаних робіт, а саме акту №СК-065072 від 30.09.2017р., акту №065073 від 30.09.2017р., акту №071875 від 31.10.2017р. та акту №СК078534 від 30.11.2017р. Вважає, що дані акти не відображають природу їх ціноутворення та складені позивачем в односторонньому порядку без договірного погодження ціни таких послуг.
У відповіді на відзив позивач просить суд заперечення викладені у відзиві відповідача відхилити повністю, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стверджує, що оскільки відповідач як замовник не довів про наявність обгрунтованої та своєчасної відмови від прийняття послуг (заявлення про незгоду на підписання у зв'язку з відсутністю обгрунтованості формування ціни наданих послуг) згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №СК-065072 від 30.09.2017р., №СК-065073 від 30.09.2017р., №СК-071875 від 31.10.2017р., №СК-078534 від 30.11.2017р., а тому не звільняється від обов'язку оплатити надані послуги.
15.05.2018р. сільськогосподарський національний виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка подав зустрічний позов (вх.№05-08/777/18 від 15.05.2018р.) про визнання пункту 1 додаткової угоди №1 від 30.01.2017р. від 30.01.2017р. до договору про надання послуг №3 ТЗР від 01.01.2017р. недійсним.
В обгрунтування свої позовних вимог посилається на договір від 01 квітня 2017 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Перший Національний ОСОБА_5” (Замовник) та Дочірнім підприємством “Староконстянтинівський молочний завод” (ОСОБА_6) №3 ТЗР.
30.01.2017р. між сторонами буда укладена додаткова угода №1, якою змінено п.3.1. та п.3.2. Договору шляхом викладення їх у наступній редакції:
“п.3.1. За надані послуги Замовник виплачує ОСОБА_6 винагороду, розмір якої визначається сторонами ОСОБА_6 виконаних робіт, що є невід 'ємною частиною даного договору”.
“п.3.2. Винагорода виплачується ОСОБА_6 після приймання-передачі результатів робіт і згідно ОСОБА_6 виконаних протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання ОСОБА_6 виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6”.
Посилається на ст.ст. 3, 6, 217, 626-628, 903, 908, 916 ЦК, ст.ст. 81, 179, 180, 189, 638 ГК України.
Звертає увагу на те, що п.1. додаткової угоди №1 від 30 січня 2017р. до договору про надання послуг № 3 ТЗР сторони Договору не передбачили вартість послуг, які будуть надаватись (надавались) на його виконання. Тобто, з огляду на положення п.1 додаткової угоди, що змінює положення п.3.1. Договору, ОСОБА_6 в одноосібному порядку складає ОСОБА_6 виконаних робіт з фіксуванням у них вартості таких послуг на власний розсуд. А як доказ їх надання, надає на затвердження Замовнику спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини.
Однак, як вбачається із Інструкції, що встановлює порядок заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма N 1-ТН (МС)), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою N 1-ТН, встановленою додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб'єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством, але не фіксує, як і сама товаро-траспортна накладна, калькуляцію собівартості перевезення, у відповідності до Наказу Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001р. - це виражені в грошовій формі поточні витрати ОСОБА_6, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажу, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
Під калькулюванням собівартості, з тексту даного Наказу, розуміють визначення розміру витрат в грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) за окремими видами витрат. З його допомогою визначають собівартість: одиниці робіт (послуг); всього їх обсягу; виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому по підприємству.
Вважає, що є несправедливим формування ціни наданих послуг з перевезення ОСОБА_6 на підставі одноосібно складених зі сторони ОСОБА_6 наданих послуг, які (вартості) не підтверджуються жодним первинно-обліковим документом та створює умови для ОСОБА_6 змінювати вартість витрат по перевезенню без погодження із Замовником.
Вважає, що положення п.1. додаткової угоди №1 від 30 січня 2017р. до Договору №3 ТЗР від 01.01.2017р. є недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, спірний договір не відповідає принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, а умови договору містять дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду Замовнику.
У відзиві на зустрічний позов Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" просить суд у задоволенні вимог Сільськогосподарського національного виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" про визнання недійсним п.1 додаткової угоди №1 від 30.01.2017р. до договору про надання послуг №3 ТЗР від 01.01.2017р. відмовити повністю. Стверджує, що позивачем за зустрічним позовом вчинялись дії на виконання умов договору та п.1 додаткової угоди №1 від 30.01.2017р., що свідчить про волевиявлення особи на укладення правочину та настання відповідних правових наслідків. Звертає увагу на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено підстав зміни взятих на себе зобов'язань по договору шляхом визнання недійсними його окремих умов, з якими сторона не погоджується саме внаслідок того, що це впливає на обсяг її зобов'язань по договору перед контрагентом.
Посилається на ст. ст. 3, 203, 204, 215, 626, 627, 632 ЦК України, ст.179,180 ГК України.
У запереченні на відповідь позивача (вх. № 05-22/4853/18 від 14.06.2018р.) відповідач позовні вимоги не визнав та відхилив.
На підтвердження своїх вимог, Позивач посилається на ОСОБА_6 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № СК-065072 від 30.09.2017 року, № СК-065073 від 30.09.2017 року, № СК-071875 від 31.10.2017 року та № СК-078534 від 30.11.2017 року, які підписані в односторонньому порядку лише Позивачем, та при цьому зазначає, що “у Відповідача після отримання від Позивача ОСОБА_7 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) були не тільки можливість, а й зобов'язання негайно заявити мотивовану відмову від його підписання. Проте Відповідач всупереч умовам Договору та приписам діючого законодавства безпідставно ухилився від приймання виконаних робіт та їх оплати”.
У відповіді на відзив, Позивач також зазначає, що “висновок про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови від причин неприйняття робіт у строк, визначений договір...” та вказує: “Факт укладення між сторонами Договору та реальність надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи товарними транспортними накладними та подорожніми листами”.
Відповідач пояснює, що отримавши раніше згадані акти, не мав можливості надати мотивованої відмови від підписання даних актів, у зв'язку з наступним:
По-перше, до надісланих актів Позивачем не додавались товарно-транспортні накладні та подорожні листи, які, як це зазначає сам Позивач, підтверджують реальність надання послуг та їх обсяг. Без товарно-транспортних накладних та подорожніх листів неможливо визначити обсяг наданих послуг.
По-друге, відповідно до Договору та додаткової угоди до Договору вартість послуг фіксується в ОСОБА_6 виконаних робіт та визначається по факту їх надання за фактичними витратами, але Відповідач не мав можливості перевірити вартість послуг, яка зазначена в односторонньо складених актах, оскільки до надісланих актів не додано ні розрахунку фактичних витрат, ні документів які ці витрати підтверджують. Самостійно здійснити розрахунок фактичних витрат Відповідач здійснити не міг, оскільки витрати на перевезення включають в себе : заробітну плату працівників, ремонт та технічне обслуговування обладнання, використані паливно-мастильні матеріали, амортизацію, затрати на електроенергію, витрати по страхуванню, охорона та інші витрати. Позивачем не надано Відповідачу ні розрахунку даних витрат, ні доступу до документів, за допомогою аналізу яких, можливо було здійснити власні розрахунки.
Вважає, що предметом доказування в даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обсяг наданих послуг та їх вартість, за допомогою яких можна встановити загальну вартість наданих послуг.
Згідно наданих позивачем актів, загальна вартість наданих послуг розраховується шляхом множення обсягу наданих послуг на їхню вартість.
За положеннями ст. 853 ЦК України, при прийомі-передачі робіт, виконаних за договором підряду, передачі та прийому робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту можливо виникнення прав та обов'язків по такому односторонньому акту за наявності реального виконання робіт та за цінами погодженими сторонами Договору.
Проаналізувавши додані позивачем докази до позову, відповідач вважає, що у останнього відсутнє розуміння алгоритму формування розцінок на перевезення молока Позивачем та неможливо оцінити її відповідність ринковим умовам.
На ринку, перевізники надають послуги перевезення молока використовуючи калькуляційну одиницю “кілометр”, яка є об'єктивною і підлягає перевірці за допомогою систем супутникового нагляду; легко калькулюється і аналізується лінійними економічними методами.
Позивач використовує калькуляційну одиницю “кілограм”, тобто Відповідач об'єктивно розуміє, що дана категорія не використовується на ринку як одиниця надання транспортних послуг і розраховується контрагентом за незрозумілим алгоритмом, а головне - за алгоритмом, який неможливо перевірити і контролювати обсяги надання послуг. За результатами оцінки вище зазначених факторів Відповідач дійшов до висновку, що Позивач зловживав своїм монополістичним становищем в регіоні і нав'язував Відповідачу послуги за завищеними тарифами.
Тому, оскільки сторонами вартість послуг не погоджувалась, а Позивачем не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують вартість послуг, вважають за необхідне, у відповідності з ст.ст. 69, 99 ГПК України, призначити судову експертизу, про що до суду подано відповідне клопотання.
Вважає, що подані Позивачем акти не є належними та допустимими доказами, які підтверджують обсяг наданих послуг, що підтверджується наступним.
За приписами ст.ст. 1, 3, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти надання послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень.
Зазначені акти не підписанні Відповідачем з мотивів, які зазначені вище.
У відповідності із висновком Верховного Суду України, викладений в постанові від 29 квітня 2015 року по справі № 903/679/14, для підтвердження здійснення господарської операції необхідна наявність інших первинних документів, крім непідписаних актів, зокрема, як це і зазначає Позивач “реальність надання послуг та їх обсяг, підтверджується наявними в матеріалах справи товарними транспортними накладними та подорожніми листами”.
Проаналізувавши подані Позивачем документи відповідач вважає, що наданих товарно-транспортних накладних та подорожніх листів недостатньо для підтвердження обсягу послуг, які нібито надавались Позивачем, оскільки:
- по акту № СК-065073 від 30.09.2017 року вказано кількість послуг: 15 443 кілометрів вартістю 15,00 грн. з ПДВ за 1 км. на суму 231 645 грн., а згідно поданих подорожніх листів за серпень-вересень 2017 року, Позивачем здійснено перевезення вантажу в кількості 2 251 км. Тобто, якщо брати до уваги ціну зазначену в даному акті, Позивачем надано послуг з перевезення на суму 33 765 грн. [2251 км. х 15,00 грн.]. Крім того, додані Позивачем подорожні листи містять ряд суттєвих недоліків, зокрема: відсутні відмітки замовника (Відповідача) послуг, в багатьох подорожніх листах зазначена відстань відрізняється від різниці показників спідометра, а в деяких подорожніх листа взагалі відсутні показники спідометра.
- по акту № СК-065072 від 30.09.2017 року вказано кількість послуг: 3 167 850 кілограм вартістю 1,20 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 3 801 420 грн., але у відповідності до поданих товарно-транспортних накладних за серпень-вересень 2017 року, Позивачем здійснено перевезення вантажу в кількості 22 323 кг. Отже, розраховуючи загальну вартість наданих послуг по ціні, яка вказана в даному акті, Позивачем надано послуг з перевезення на суму 26 787,60 грн. [22 323,00 кг. х 1,20 грн.]. Також, в даних товарно-транспортних накладних не зрозуміло, яку масу брати до уваги, оскільки в багатьох з них маса відправленого вантажу відрізняється від маси прийнятого вантажу.
- по акту № СК-071875 від 31.10.2017 року вказано кількість послуг: 726 571 кілограм вартістю 1,86 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 1 351 422,06 грн., а згідно поданих товарно-транспортних накладних за жовтень 2017 року, Позивачем здійснено перевезення вантажу в кількості 14 860 кг. Тобто, якщо брати до уваги ціну зазначену в даному акті, Позивачем надано послуг з перевезення на суму 27 639 грн. [14 860 кг. х 1,86 грн.]. Крім того, в деяких товарно-транспортних накладних за 23.10.2017 року, взагалі вказано, що Замовник “Старокостянтинівський МЗ”, а в багатьох ттн маса відправленого вантажу відрізняється від маси прийнятого вантажу.
- по акту № СК-078534 від 30.11.2017 року вказано кількість послуг: 72 736 кілограм вартістю 1,34 грн. без ПДВ за 1 кг. на суму 116 959,49 грн. з ПДВ, проте у відповідності до поданих товарно-транспортних накладних за листопад 2017 року, Позивачем здійснено перевезення вантажу в кількості 12 420 кг. Отже, розраховуючи загальну вартість наданих послуг по ціні, яка вказана в даному акті, Позивачем надано послуг з перевезення на суму 19 971,36 грн. з ПДВ [12 420 кг. х 1,34 грн. + ПДВ]. Також, в даних ттн не зрозуміло, яку масу брати до уваги, оскільки в багатьох з них маса відправленого вантажу відрізняється від маси прийнятого вантажу. Крім того, в ттн від 19.11.2017 року Замовником вказано “Старокостянтинівський МЗ”. Таким чином, якщо не брати до уваги всі вищевказані недоліки, які містяться в товарно-транспортних накладних та в подорожніх листах, не зазначення Позивачем в позові та у відповіді на відзив, про наявність у нього оригіналів даних доказів, Позивачем подано докази, які підтверджують надання послуг з перевезення загальною вартістю 108 162,96 грн. [33 765,00 + 26 787,60 + 27 639,00 + 19 971,36].
Просить суд відмовити у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Старокостянтинівський молочний завод” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Перший національний виробничий кооператив” про стягнення 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55 грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені.
Відповідач по зустрічному позову просить суд у задоволені позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю. Звертає увагу суду на те, що позивачем за зустрічним позовом вчинялись дії на виконання умов договору та п.1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2017р., що свідчить про волевиявлення особи на укладення правочину та настання відповідних правових наслідків та підтверджується його схваленням. Стверджує, що вимогами чинного законодавства не передбачено підстав зміни взятих на себе зобов'язань по договору шляхом визнання недійсними його окремих умов, з якими сторона не погоджується саме внаслідок того, що це впливає на обсяг її зобов'язань по договору перед контрагентом. Вважає, що відсутність ціни у спірному договорі не тягне визнання окремих частин договору недійсним.
Позивач по зустрічному позову у відповіді на відзив відповідача на зустрічний позов (вх. № 05-22/4851/18 від 14.06.2018р.) повідомив, що у поданому відзиві, Відповідач зазначає, що визначення вартості (ціни) послуг по факту їх надання не суперечить чинному законодавству.
Посилається на ст. 853 ЦК України.
Звертає увагу на те, що відповідно до умов спірної додаткової угоди відсутній алгоритм формування ціни на перевезення молока та неможливо оцінити її відповідність ринковим умовам.
Вважає, що положення п.1. додаткової угоди №1 від 30 січня 2017р. до Договору №3 ТЗР від 01.01.2017р. є недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, спірний договір не відповідає принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, а умови договору містять суттєвий дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду Замовнику, а згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Просить суд, наведені відповідачем у відзиві заперечення - відхилити, а зустрічну позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Перший національний виробничий кооператив” задовольнити повністю.
Також, 30.05.2018р. представниками відповідача за первісним позовом надано клопотання (вх. № 05-22/4443/18 від 30.05.2018р.) про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.
Клопотання про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів відповідач обґрунтував тим, що справа належить до складної категорії у зв'язку з тим, що потрібно встановити безліч обставин, які будуть впливати на рішення суду, міститься великий об'єм документів для дослідження, тоді як спір характеризується неоднаковістю застосування судами правових норм та судової практики, зокрема постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” {Із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду № 13 від 17.12.2013 № 6 від 10.07.2014 № 2 від 24.11.2014}.
Натомість представники позивача за первісним позовом надано пояснення на клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи у складі трьох суддів в якому позивач просять суд відмовити в його задоволенні, оскільки на їх переконання відносини, що стали причиною даного спору виникли на підставі договору про надання послуг, тобто за своєю суттю такі відносини не є складними та не характеризуються неоднаковістю застосування судами правових норм. Відповідачем не було надано належного обґрунтування та відповідних доказів, які б свідчили про необхідність колегіального розгляду справи.
У підготовчому засіданні представники відповідача наполягали на задоволенні даного клопотання, а представники позивача проти задоволення клопотання заперечували.
Окремою ухвалою від 30 травня 2018р. суд відмовив в задоволенні клопотання сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка (вх. № 05-22/4443/18 від 30.05.2018р.) про призначення колегіального розгляду справи № 924/285/18 у складі трьох суддів, прийнявши до спільного розгляду з первісним позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів до Сільськогосподарського національного виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка про стягнення 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені в справі № 924/285/18 зустрічний позов (вх. № 05-08/777/18 від 15.05.2018р.) сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший Національний виробничий кооператив" м. Шепетівка до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсними окремих частин договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р., зокрема визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2017р. до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р.
Окрім того Відповідач по первісному позову подав клопотання (вх. № 05-08/1030/18 від 14.06.2018р.) про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої доручити експертам ТОВ „Незалежний інститут судових експертиз” м. Київ. Оплату за проведення експертизи покласти на позивача по справі.
Позивач по первісному позову у письмових поясненнях (вх. № 05-22/5588/18 від 16.07.2018р.) щодо призначення експертизи проти даного клопотання заперечує, клопотання вважає безпідставним. Посилається на ст.ст. 98, 99, 104 ГПК України, Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав, п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.
Вважає, що поданим клопотанням про призначення судової експертизи, відповідач фактично ухиляється від розгляду справи по суті й таким чином затягує судовий процес.
З приводу клопотання відповідача про призначення експертизи, суд зазначив, що призначення у справі експертизи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України здійснюється за наявності, зокрема, такої умови: коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Згідно з ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За приписами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Тобто висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Беручи до уваги вищенаведене, положення ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, зміст наявних матеріалів справи, предмет та підставу позову, обставини, які входять до предмета доказування, доводи сторін, суд встановив відсутність необхідності у роз'ясненні експертом питань, що виникають при вирішенні цього господарського спору. Тому в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи суд аз ухвалою від 20 липня 2018р. відмовив, а також враховуючи належність повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також відсутність будь - яких клопотань з приводу обставин, визначених ст. 182 ГПК з боку позивача, констатував досягнення завдань підготовчого провадження.
За результатами проведення підготовчого засідання суд вирішив закрити підготовче провадження та призначивши справу до судового розгляду по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.01.2017р. між Сільськогосподарським національним виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив", (замовник) та Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (виконавець) було укладено договір про наданню послуг № 3 ТЗР, згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з завантаження та перевезення молока спеціалізованим автомобільним транспортом від асоційованих членів замовника, які в рамках господарської діяльності замовника на договірних засадах прийматимуть участь у виробництві молока, до місць поставки, визначених замовником.
У п. 2.1 договору сторони узгодили, що загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості всіх послуг наданих виконавцем та прийнятих замовником згідно актів виконаних робіт в межах дії даного договору.
У відповідності до п.п.3.1,3.2 договору за надані послуги замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої залежить від кількості та якості зібраного та доставленого в пункт поставки молока та визначається сторонами протоколом погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору. Винагорода виплачується виконавцю після приймання передачі результатів виконаних робіт згідно актів виконаних робіт за першу половину місяця (з 1-ого по 15-е число включно) та другу половину місяця (з 16 - ого по 30 (31) число включно) протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в 11 розділі даного договору.
Згідно п. п. 4.1,4.2,4.3 договору останнього робочого дня першої половини та другої половини календарного місяця виконавець надає замовнику акт виконаних робіт за поточний місяць. Замовник протягом двох днів з дня отримання акта виконаних робіт зобов'язаний підписати акт або направити виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг. Якщо замовник не надасть виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг, виконані послуги вважаються прийнятими замовником з виконанням усіх умов цього договору.
Згідно п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діялау період за який вона нараховується, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. (п.9.1 договору).
30.01.2017р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 30.01.2017р., відповідно до якого сторони виклали пункти 3.1, 3.2 договору в такій редакції: "За надані послуги замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається сторонами ОСОБА_6 виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Винагорода виплачується виконавцю після приймання-передачі результатів робіт згідно актів виконаних протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 11 даного договору."
У відповідності до актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № СК-009304 від 31.01.2017р. на суму 454 200,96 грн., № СК-014068 від 28.02.2017р. на суму 1 565 173,50 грн., № СК-022270 від 31.03.2017р. на суму 1 625 691,75 грн., № СК-028473 від 30.04.2017р. на суму 1 441 011,60 грн. позивачем були проведені роботи на загальну суму 5 086 077,81 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 30.04.2017р., підписаного та скріпленого печатками сторін, які оплачені відповідачем.
Крім того, у відповідності до актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № СК-065072 від 30.09.2017р. на суму 3 801 420 грн., № СК-065073 від 30.09.2017р. на суму 231 645 грн., № СК-071875 від 31.10.2017р. на суму 1 351 422,06 грн., № СК-078534 від 30.11.2017р. на суму 116 959,49 грн. позивачем були проведені роботи на загальну суму 5 501 446,55 грн., що додатково підтверджується отриманими відповідачем податковими накладними №№ 4410 та 4411 від 30.09.2017р., № 5796 від 31.10.2017р., та № 4017 від 30.11.2017р.
Дані акти відповідачем не підписані.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник протягом двох днів з дня отримання акта виконаних робіт зобов'язаний підписати акт або направити виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг.
ОСОБА_7 № СК-065072 від 30.09.2017р. на суму 3 801 420 грн. з ПДВ та № СК-065073 від 30.09.2017р. на суму 231 645 грн.з ПДВ був направлений на адресу замовника листом з описом та повідомленням про вручення, трек-код відправлення 3110400425605, дата відправлення19.10.2017р. Згідно поштового повідомлення про вручення, відправлення отримав представник відповідача/замовника Швець 25.10.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017р. по договору надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. Відповіді по даним документа відповідач не надав. Відмова від підписання відповідачем акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 04.11.2017р. в акті про відмову від підписання актів виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
ОСОБА_7 № СК-071875 від 31.10.2017р. на суму 1 351 422,06 грн. з ПДВ листом з описом та повідомленням про вручення трек-код відправлення 3110400419583, дата відправлення 20.11.2017р., відправлення отримано представником відповідача ОСОБА_8 22.11.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання ОСОБА_6 звірки розрахунків станом на 31.10.2017р. по договору надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. Відповіді по даним документа відповідач не надав. Відмова від писання акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 30.11.2017р. в акті про відмову від підписання акту виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
ОСОБА_7 № СК-078534 від 30.11.2017р. на суму 116 959,49 грн. з ПДВ відправлено цінним листом з описом вкладення, трек-код відправлення 3110400431923, дата відправлення27.12.2017. Згідно даних Укрпошти статусу відстеження, відправлення отримано 28.12.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання ОСОБА_6 звірки розрахунків станом на 30.11.2017р. по договору надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. Відмова від писання акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 11.01.2018р. в акті про відмову від підписання акту виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
При цьому згідно п.4.3 вищезгаданого правочину сторони погодили, що якщо замовник не надасть виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг, виконані послуги вважаються прийнятими замовником з виконанням усіх умов цього договору.
У відповідності до актів від 04.11.2017р., від 30.11.2017р., від 11.01.2018р. про відмову від підписання актів виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. зазначено, що замовником не надано підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання. Строк отримання документів з врахуванням пробігу поштового відправлення закінчився 11.01.2018р., що свідчить про безпідставне ухилення замовника від приймання наданих послуг та підписання актів виконаних робіт.
У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих послуг за договором по наданню послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені.
Відповідач за первісним позовом, вважаючи, що винагорода на отримані послуги нарахована неправомірно в силу недійсності окремих частин договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р., а саме визнання пункту 1 додаткової угоди №1 від 30.01.2017р. до договору про надання послуг №3 ТЗР від 01.01.2017р. недійсним, звернувся з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом.
Щодо вимог за зустрічним позовом.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2017р. між Сільськогосподарським національним виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив", (замовник) та Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (виконавець) було укладено договір про наданню послуг № 3 ТЗР, згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з завантаження та перевезення молока спеціалізованим автомобільним транспортом від асоційованих членів замовника, які в рамках господарської діяльності замовника на договірних засадах прийматимуть участь у виробництві молока, до місць поставки, визначених замовником.
30.01.2017р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 30.01.2017р., відповідно до якого сторони виклали пункти 3.1, 3.2 договору в такій редакції: "За надані послуги замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається сторонами ОСОБА_6 виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Винагорода виплачується виконавцю після приймання-передачі результатів робіт згідно актів виконаних протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 11 даного договору."
Договір та додаткова угода підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без зауважень.
Так, обґрунтовуючи недійсність оскаржуваного пункту додаткової угоди, позивач за зустрічним позовом наголошує, що в порушення ст.ст. 903, 916 ЦК України виконавець в одноосібному порядку складає акти виконаних робіт з фіксуванням у них вартості таких послуг на власний розсуд. А як доказ їх надання, надає на затвердження замовнику спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини. Посилається на Інструкцію, що встановлює порядок заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної вировини (форма №1-ТН (МС)), яка є первинним документом та є підставою для списання молочної сировини суб'єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокопереробним підприємством, Але не фіксує, як і сама товаро-транспортна накладна калькуляцію собівартості перевезення.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, за змістом п. 3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У сенсі положень статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Одночасно суд зауважує, що питання дійсності договору або певної його частини підлягає встановленню на момент укладення такого договору.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у відповідності до актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № СК-009304 від 31.01.2017р. на суму 454 200,96 грн., № СК-014068 від 28.02.2017р. на суму 1 565 173,50 грн., № СК-022270 від 31.03.2017р. на суму 1 625 691,75 грн., № СК-028473 від 30.04.2017р. на суму 1 441 011,60 грн. позивачем були проведені роботи (по завантаженню та перевезенню власними молоковозами молока від пунктів заготівлі відповідача до місця його поставки) на загальну суму 5 086 077,81 грн. та оплачені відповідачем, що підтверджує на момент виконання дійсність усіх умов договору та умов додаткової угоди до договору, підтверджує їх схвалення.
Щодо вимог за первісним позовом.
У відповідності до актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № СК-065072 від 30.09.2017р. на суму 3 801 420 грн., № СК-065073 від 30.09.2017р. на суму 231 645 грн., № СК-071875 від 31.10.2017р. на суму 1 351 422,06 грн., № СК-078534 від 30.11.2017р. на суму 116 959,49 грн. позивачем були проведені роботи на загальну суму 5 501 446,55 грн. Дані акти відповідачем не підписані.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник протягом двох днів з дня отримання акта виконаних робіт зобов'язаний підписати акт або направити виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг.
ОСОБА_7 № СК-065072 від 30.09.2017р. на суму 3 801 420 грн. з ПДВ та № СК-065073 від 30.09.2017р. на суму 231 645 грн.з ПДВ був направлений на адресу замовника листом з описом та повідомленням про вручення, трек-код відправлення 3110400425605, дата відправлення19.10.2017р. Згідно поштового повідомлення про вручення, відправлення отримав представник відповідача/замовника Швець 25.10.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017р. по договору надання послуг № ТЗР від 01.01.2017р. Відповіді по даним документа відповідач не надав. Відмова від підписання відповідачем акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 04.11.2017р. в акті про відмову від підписання актів виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
ОСОБА_7 № СК-071875 від 31.10.2017р. на суму 1 351 422,06 грн. з ПДВ листом з описом та повідомленням про вручення трек-код відправлення 3110400419583, дата відправлення 20.11.2017р., відправлення отримано представником відповідача ОСОБА_8 22.11.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання ОСОБА_6 звірки розрахунків станом на 31.10.2017р. по договору надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. Відповіді по даним документа відповідач не надав. Відмова від писання акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 30.11.2017р. в акті про відмову від підписання акту виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
ОСОБА_7 № СК-078534 від 30.11.2017р. на суму 116 959,49 грн. з ПДВ відправлено цінним листом з описом вкладення, трек-код відправлення 3110400431923, дата відправлення 27.12.2017. Згідно даних Укрпошти статусу відстеження, відправлення отримано 28.12.2017р. Цим відправленням відповідачу був направлений для підписання ОСОБА_6 звірки розрахунків станом на 30.11.2017р. по договору надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. Відмова від писання акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) зафіксована 11.01.2018р. в акті про відмову від підписання акту виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивачем.
В актах позивача про відмову від підписання актів виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. зазначено, що відповідачем не передано позивачу у визначений договором строк, який закінчився з врахуванням строку проходження поштового відправлення, підписані з його сторони екземпляри актів виконаних робіт або мотивовані відмови від їх підписання, що на думку позивача свідчить про безпідставне ухилення замовника від приймання наданих послуг та підписання акту виконаних робіт.
У відповідності до п.4.3 сторони погодили, що якщо замовник не надасть виконавцю мотивовану відмову від приймання послуг, виконані послуги вважаються прийнятими замовником з виконанням усіх умов цього договору.
У відповідності до актів позивача по первісному позову від 04.11.2017р., від 30.11.2017р., від 11.01.2018р. про відмову від підписання відповідачем актів виконаних робіт до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. зазначено, що замовником не надано підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання. Строк отримання документів з врахуванням пробігу поштового відправлення закінчився 01.11.2017р., 29.11.2017р., 11.01.2018р., що свідчить про безпідставне ухилення замовника від приймання наданих послуг та підписання актів виконаних робіт.
У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих послуг за договором по наданню послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55 грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами 01.01.2017р. укладено договір по наданню послуг № 3 ТЗР.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В частині 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з завантаження та перевезення молока спеціалізованим автомобільним транспортом від асоційованих членів замовника, які в рамках господарської діяльності замовника на договірних засадах прийматимуть участь у виробництві молока, до місць поставки, визначених замовником за договором від 01.01.2017р. загалом на суму 5 501 446,55 грн. Факт надання послуг підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними (у матеріалах справи, оригінали були надані у судовому засіданні), які підписані представниками сторін, скріплені відтисками печаток без зауважень та застережень, а також отриманими відповідачем податковими накладними №№ 4410 та 4411 від 30.09.2017р., № 5796 від 31.10.2017р., та № 4017 від 30.11.2017р. Крім того, в матеріали справи надано розрахунок транспортних послуг, наданих відповідачу за серпень-листопад 2017р., реєстр використання палива автотранспортом по наданню послуг для відповідача за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., розрахунково-платіжна відомість нарахування заробітної плати працівникам позивача за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., відомість нарахування амортизації, основні засоби молоковози за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., відрахування в фонди Старокостянтинівського молокозавода за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., відомість нарахування амортизації основних засобів, транспортного цеху за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., розрахунково-платіжна відомість нарахування заробітної плати позивача, підрозділ адміністрації транспортного цеху з додатком відрахування в фонди Старокостянтинівський молзавод за серпень 2017р., вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р. та ін.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; { Абзац одинадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1724-VIII ( 1724-19 ) від 03.11.2016 }.
Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. {Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2164-VIII ( 2164-19 ) від 05.10.2017 } Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Абзац перший пункту 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 372 від 07.06.2010, № 427 від 11.04.2017}.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на час надання послуг з перевезення, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. {Частина перша статті 9 в редакції Закону N 1724-VIII ( 1724-19 ) від 03.11.2016}.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Наявність заборгованості в сумі 5 501 446,55 грн. за договором по наданню послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. додатково підтверджується отриманими відповідачем податковими накладними №№ 4410 та 4411 від 30.09.2017р., № 5796 від 31.10.2017р., та № 4017 від 30.11.2017р., відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості суду не подано.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 743 036 грн. пені.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою ( штрафом, пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову щодо стягенння пені в сумі 743 036 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перерахунку інфляційних втрат судом приймається до уваги п.п. 3.1, 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 відповідно до яких інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 288 463 грн. інфляційних нарахувань та 72 615 грн. 3% річних.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача - Сільськогосподарський національний виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів до Сільськогосподарського національного виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка про стягнення 6 605 560,55 грн., з яких 5 501 446,55 грн. основного боргу, 288 463 грн. інфляційних нарахувань, 72 615 грн. 3% річних, 743 036 грн. пені задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського національного виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", (м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шоссе, буд.31, ідентифікаційний код 40108269) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, буд.47, ідентифікаційний код 31952591) 5 501 446,55 (п'ять мільйонів п'ятсот одна тисяча чотириста сорок шість гривень 55 коп.) основного боргу, 288 463 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні) інфляційних нарахувань, 72 615 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень) 3% річних, 743 036 грн. (сімсот сорок три тисячі тридцять шість гривень) пені та 99 083,41 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімдесят три гривні 41 коп.) витрат по оплаті судового збору. Видати наказ.
У позові сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший Національний виробничий кооператив" м. Шепетівка до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсними окремих частин договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р., зокрема визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди № 1 від 30.01.2017р. до договору про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017р. відмовити.
Повне рішення складено 16.08.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу(31104, м.Старокостянтинів, вул. Івана Франка, буд.47),
3 - відповідачу (30403, м.Шепетівка, вул.Старокостянтинівське шосе, буд.31).
Всім рек. з повід. про вруч.