Справа № 510/1479/18
15.08.18 року м. Рені
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, -
Слідчий СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про накладення арешту на мопед марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , який згідно акту №521 від 22.07.2018р. знаходиться на спецмайданчику Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.
Як виходить з наданого суду клопотання, 22.07.2018р. із заявою звернувся мешканець м.Рені, що мешкає по АДРЕСА_1 , - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлена особа в період часу з 19.00 год. 21.07.2018р. до 11.00 год. 22.07.2018р. з подвір'я п'ятиповерхового будинку за місцем його мешкання, незаконно заволоділа належним йому мопедом марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , червоно-чорного кольору, чим спричинила збиток, який він оцінює в 10000 грн.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018р. за № 12018160400000324 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
22.07.2018р. працівниками відділу ПП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області був складений рапорт про те, що в ході несення добового наряду ними був зупинений громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець м.Рені, у якого був вилучений мопед марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , червоно-чорного кольору, який згодом був доставлений на спецмайданчик Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області згідно акту №521 від 22.07.2018р.
В ході досудового розслідування було встановлено, що мопед марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , червоно-чорного кольору, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 - є власністю ОСОБА_7 , що мешкає в м.Кременчук Полтавської області, але перебуває у користуванні у гр-на ОСОБА_5 .
Беручи до уваги все вищевикладене, слідчий зазначає, що вищевказаний об'єкт по даному кримінальному провадженню має значення речового доказу, підлягає огляду, як речовий доказ, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, враховуючі реальну можливість зацікавлених осіб знищити його, сховати, просить суд накласти арешт на вищевказане майно.
Слідчий у судове засідання не явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу по кримінальному провадженню №12018160400000324 від 23.07.2018р., до ЄРДР внесені данні про злочин з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 289 КК України.
З матеріалів, які надані слідчим в обґрунтування клопотання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя вбачає наявність вчинення суспільно небезпечного діяння, а щодо речового доказу -мопеду марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , червоно-чорного кольору - реальну можливість зацікавлених осіб знищити, приховати його. Тому, з метою запобігання вищевказаних можливостей щодо речового доказу, з метою його збереження доцільно накласти на нього арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 132, 170 - 173, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити.
З метою збереження речових доказів - накласти арешт на майно, яке постановою слідчого визнане речовим доказом по кримінальному провадженню №12018160400000324 від 23.07.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а саме на:
мопед марки «VIPER» MX 1500, д/з НОМЕР_1 , червоно-чорного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 є власністю ОСОБА_7 , але знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_5 , та перебуває на спецмайданчику Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Одеської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1