Єдиний унікальний № 500/7010/17
Провадження № 1-кп/500/237/18
про продовження строку тримання під вартою
15 серпня 2018 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїла Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України,
14 грудня 2017 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою від 27 грудня 2017 року було призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України. 14 березня 2018 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області також надійшов обвинувальний акт з додатками. Ухвалою від 21 березня 2018 року було призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та об'єднано в одне провадження кримінальне провадження №500/7010/17 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України та кримінальне провадження №500/1417/18 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. 12 квітня 2018 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками. Ухвалою від 25 червня 2018 року було призначено судовий розгляд по кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та об'єднано в одне провадження кримінальне провадження №500/7010/17 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України та кримінальне провадження №№500/2081/18 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання, яке в судовому засіданні підтримав прокурор ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, в якому посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінальних порушень передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 та ч.1 ст.317 КК України. У разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, останньому загрожує позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Також просив врахувати вік підозрюваного та його стан здоров'я - ОСОБА_4 не хворіє та не потребує стаціонарного лікування. Також відсутні міцні соціальні зв'язки у підозрюваного ОСОБА_4 - не одружений, родини та утриманців не має, не працює, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2017 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та останній умови покладені на нього вказаною ухвалою, не виконав і знову вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 маючи не зняту і не погашену судимість, знову вчинив злочин протягом короткого проміжку часу, перебуваючи на домашньому арешті, та у зв'язку з чим 26.02.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, тобто продовжив злочинну діяльність, в зв'язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 також заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на домашній арешт, чи встановити розмір застави, зі встановленням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, мотивуючи тим, що прокурор вводить в суд в оману, щодо відсутності міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_4 , оскільки він зареєстрований та проживає за адресою місця проживання матері та бабусі, є інвалідом з дитинства та потребує лікування.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 відмовити, і обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою з таких підстав.
Відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2018 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризики вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому відносно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 26 квітня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 22 червня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 17 серпня 2018 року.
Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 1 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти ОСОБА_6», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).
Суд також оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; те, що він не одружений, не має й утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання.
Враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризик, який був підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, не зник, оскільки є підстави вважати, що він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з огляду на те, що він обвинувачується у вчинені злочину в той час коли відносно нього був застосований інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі він може вчинити інші кримінальні правопорушення, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищевикладену ризику, передбаченому п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на строк, що не перевищує 60 днів, до 12 жовтня 2018 року.
Керуючись ст. ст. 199, 334,370, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинувачуваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України, на строк, що не перевищує 60 днів, до 12 жовтня 2018 року.
Строк дії наявної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 12 жовтня 2018 року.
Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , а також направити до Ізмаїльської установи виконання покарань УДПтС України в Одеській області (№ 22) для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1