Справа № 500/3209/18
Провадження № 2-а/500/88/18
14 серпня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Петрової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гутнік Сергія Миколайовича та Управління Департаменту патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року,-
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року, якою на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП до позивача застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, а також про закриття адміністративної справи відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що особою, якою винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення не досліджено всі обставини справи, висновок про притягнення його до відповідальності є однобічним та необ'єктивним. Позивач, не оспорюючи проїзд ним по дорозі в зоні дії дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», зазначає, що у відповідності до п. 3.1 Розділу 33 Дорожні знаки Правил дорожнього руху, зазначений знак забороняє рух лише у випадках обов'язкового встановлення дорожніх знаків 5.33 та 3.43. Оскільки дорога, по якій він рухався по пр. Суворова, 2 не була облаштована додатковими знаками 5.33 чи 3.43, то рух не був заборонений чи обмежений у встановленому Правилами дорожнього руху порядку.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотанням про розгляд справи за його відсутності, яким позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач поліцейський роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гутнік С.М. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також надав суду письмові заперечення проти позову, якими просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджене відеозаписом.
Разом з тим, всупереч зазначенню у запереченнях про те, що відеозапис додається, відеозапис не був доданий відповідачем та не був наданий суду.
В судове засідання відповідач управління Департаменту патрульної поліції в Миколаївській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, якою просив справу розглянути за його відсутності. Також надав суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова була винесена поліцейським у відповідності до вимог КУпАП, а зникнення додаткових знаків 5.33 та 3.43 не відміняє дію дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» на відповідній ділянці дороги, тому позивачем були порушені вимоги заборонного знаку 3.1 «Рух заборонено» незважаючи на відсутність додаткових знаків.
Дослідивши надані докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачами, які є суб'єктами владних повноважень, навпаки - не доведена правомірність прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «VOLKWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_1, 15 травня 2018 року о 19:50 годині в м. Ізмаїлі по пр. Суворова, 2, в'їхав в зону дорожнього знаку 3.1 (Рух заборонено), чим порушив п.п. 8.4. «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень. Зазначена постанова винесена поліцейським роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гутніком С.М.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, «Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено … в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.»
Відповідно до завдання адміністративного судочинства, визначеного у ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із завдань поліції, визначеним у п. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», є надання поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку.
Згідно з положеннями п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частиною 1 ст. 222 КУпАП передбачене повноваження органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачені в тому числі ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Положення ч. 2 ст. 222 КУпАП уповноважують працівників органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції…», у такому випадку уповноваженими посадовими особами «… на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.».
Наведені положення законодавства, якими врегульований порядок розгляду поліцейськими Національної поліції справ про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, дають змогу суду дійти висновку про те, що оскаржувана постанова була винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Тобто судом встановлена відповідність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, передбаченим п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 КАС України.
Разом з тим оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, винесена відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог (відсутність на місці події додаткових знаків 5.33 та 3.43), підтверджуються даними оскаржуваної постанови, які свідчать про те, що підставою для її винесення було невиконання позивачем вимог лише одного дорожнього знаку - 3.1 «Рух заборонено».
Зазначені обставини в повному обсязі співвідносяться з даними рапорту поліцейського 3 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області сержанта поліції Гутніка С.М., згідно з якими позивач в'їхав в зону дії дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», однак не згоден з порушенням у зв'язку з відсутністю додаткової «таблички».
Про відсутність на місці події додаткових дорожніх знаків поряд з дорожнім знаком 3.1 «Рух заборонено» свідчать також дані фотокартки, наданої позивачем, на якій зображений лише один дорожній знак 3.1 «Рух заборонено».
Вимоги заборонних дорожніх знаків викладені у Правилах дорожнього руху у підрозділі 3 «Заборонні знаки» Розділу 33 «Дорожні знаки».
Відповідно до вимог дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», «Забороняється рух усіх транспортних засобів у випадках, коли:
початок пішохідної зони позначено знаком 5.33;
дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43».
Зазначення абсолютно визначених випадків, коли саме забороняється рух транспортних засобів без зазначення про імовірність існування інших випадків або ж виключень у формі заборони руху транспортних засобів без наявності таких випадків, свідчить про те, що перелік випадків, коли забороняється рух усіх транспортних засобів відповідно до дорожнього знаку 3.1, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Таких випадків нормотворчим органом визначено два:
1) коли початок пішохідної зони позначено знаком 5.33.
2) коли дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43.
Обидва зазначені випадки передбачають обов'язкове встановлення відповідного додаткового дорожнього знаку, у зв'язку з чим відсутність передбачених додаткових дорожніх знаків (5.33 або 3.43) свідчить про відсутність передбаченого ним випадку, коли застосовується заборона руху.
Аналіз наведених положень Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку про те, що дорожній знак 3.1 «Рух заборонено» без позначення додатковими дорожніми знаками (5.33 або 3.43) конкретного випадку застосування, не містить заборони руху транспортних засобів, обов'язкової для виконання водіями транспортних засобів.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає за порушення вимог дорожніх знаків, однак з огляду на відсутність вимоги дорожнього знаку виключається будь-яка можливість її невиконання, а тому у діях позивача ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що рішення суб'єкта владних повноважень (оскаржувана постанова) хоча і було прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, однак постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена необґрунтовано, оскільки не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а саме не була врахована відсутність додаткових дорожніх знаків, без яких дорожній знак 3.1 не містить заборону руху.
Застосовуючи спосіб захисту порушеного права, суд керується вимогам п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, які кореспондують з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, якими передбачене право суду захистити порушені права шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суд позбавлений можливості застосувати зазначений позивачем спосіб захисту в частині визнання постанови незаконною, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 5, 245, 286 КАС України та ст. 293 КУпАП, якими не передбачена можливість визнати постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Суд переконаний, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення забезпечить ефективний захист прав позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд відкидає посилання відповідача на можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності правопорушення, оскільки відсутність події і складу адміністративного правопорушення виключає відповідальність притягуваного, а тому його не можна звільнити від такої відповідальності.
Керуючись ст. ст. 5, 242 -246, 286 КАС України, ст. ст. 247, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до поліцейського роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Гутнік Сергія Миколайовича (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-б/1) та Управління Департаменту патрульної поліції в Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-б/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В частині вимоги про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 238089 від 15 травня 2018 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Текст рішення складено 14.08.2018 року.
Суддя: О.О.Бурнусус