30 липня 2018 року м. Ужгород№ 807/140/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,
відповідача: Міністерство юстиції України, представник - ОСОБА_3,
третьої особи: ОСОБА_4, представник - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 09 серпня 2018 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст України), яким просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 399/5 від 16.02.2018р., зобов'язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані Наказом Міністерства юстиції України № 399/5 від 16.02.2018 року щодо ОСОБА_1.
В подальшому позивачем подано заяву до якої було додано позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту України № 399/5 від 16.02.2018р., зобов'язати Мін'юст України скасувати запис про скасування реєстраційних дій та поновити реєстраційні дії, які скасовані наказом відповідача, щодо ОСОБА_1, а саме: запис про право власності №22153485 від 04.09.2017р. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36895349 від 04.09.2017р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2018р. Мін'юстом України винесено наказ за № 399/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесеного на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 26.01.2018р. Позивач стверджує, що зазначений наказ винесений із порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України за № 1128 від 25.12.2015р. "Про затвердження порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації", адже ОСОБА_4 пропущено строк для подання скарги. Крім того, Мін'юстом України не дотримано вимоги ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якого - Мін'юст України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги якщо: на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; державним реєстратором, територіальним органом Мін'юсту України прийнято таке рішення відповідно до законодавства. Тому, Мін'юст України зобов'язаний був відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 на підставі п.п. 2, 8, 10 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає поданий позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача стосовно проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок на законних підставах за гр. ОСОБА_6 є безпідставними, так як при розгляді скарги та проведенні перевірки відомостей в Державному реєстрі прав Комісією встановлено, що під час державної реєстрації прав на житловий будинок приватним нотаріусом ОСОБА_7А допущено багато порушень законодавства у сфері державної реєстрації що призвело до порушення прав скаржника ОСОБА_4, Комісією було прийнято висновок про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. № 36808054, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_7 Після прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_8 прийнято незаконне рішення від 04.09.2017р. №36895348, відповідно до якого зареєстровано у Державному реєстрі прав перехід права власності на житловий будинок до ОСОБА_1 без переходу права власності на земельну ділянку.
Прийняте ОСОБА_8 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017 № 36895348 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушеннями та випливає з факту скасування прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_7 з порушенням законодавства рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017 № 36808054.
Мін'юстом України правомірно прийнято оскаржений наказ за № 399/5, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Третьої особою у справі ОСОБА_4 було подано до суду письмові пояснення щодо позову, згідно яких, вважає вимоги позову необґрунтованими, оскільки під час проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 04 вересня 2017 року, за реєстраційним № 421, не дотримано вимог ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Вважає, що з урахуванням умисної недбалості, приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, не дотримано вимоги ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, оскільки під час здійснення реєстраційних дій не перевірено належність земельної ділянки відчужувачу, а саме колишньому чоловіку ОСОБА_9, що підтверджується відомостями, які містяться в Державному реєстрі прав, оскільки відомості щодо здійснення пошуків за кадастровим номером земельної ділянки - відсутні. Відтак, приватний нотаріус міг встановити, що земельна ділянка, посилання на яку є в договорі належить третій особі по справі, ОСОБА_4, (а перед тим належала її сину) що слугувало б підставою для відмови в посвідченні договору купівлі продажу і не призвело би до порушень законодавства.
В судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти задоволення вимог, додатково пояснивши обставини що склалися між колишнім подружжям, в т.ч. домовленостей відносно поділу набутого раніше майна.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (із змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1952).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (пункти 1 та 4 ч. 1 ст. 3 Закону 1952).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 29.08.2017р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 прийнято рішення за № 36808054 про державну реєстрацію права власності - нерухомого майна, що розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Лісарня, буд. 27 "а", та внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на вказаний житловий будинок, без зміни власника земельної ділянки.
Надалі, на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 04.09.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, рішенням від 04.09.2017р. № 36895348, прийнятим приватним нотаріусом ОСОБА_8, припинено право власності ОСОБА_9 на житловий будинок та зареєстровано право власності на житловий будинок за ОСОБА_1 також без зміни власника земельної ділянки (власником якої і надалі залишається третя особа по справі ОСОБА_4П.).
26.01.2018р. ОСОБА_4 було подано до Міністерства юстиції України скаргу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. № 36808054, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017р. № 36895348, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, площею 145,4 кв.м. за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Лісарня, буд. 27 "а".
За результатами розгляду скарги гр. ОСОБА_4, Комісією встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав від 29.08.2017р. № 36808054 порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації, а саме: всупереч п. 12 Порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок 1127) проведено державну реєстрацію житлового будинку за відсутності перевірки у Єдиному реєстрі документів поданої декларації. Так, відповідно до офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України під номером декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЗК142130990679 у графі "Об'єкт" не зазначено номер будинку, а також у графі "Інформація про земельну ділянку" вказано державний акт від 28.10.2008р. № ЯЕ № 456740. Однак у поданій приватному нотаріусу декларації у пункті 11-1 "Інформація про документ, що посвідчує права власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію" зазначено державний акт про право власності на земельну ділянку від 20.05.2005р. серії ЗК № 010843. Таким чином, встановлено суперечності відомостей у поданій декларації із інформацією, яка міститься у Єдиному реєстрі документів, оскільки декларація № ЗК 142130990679 видавалася іншій особі, а не ОСОБА_9 Таким чином, під час державної реєстрації прав на житловий будинок приватним нотаріусом ОСОБА_7, в порушення вимог п. 12 Порядку 1127 та вимог п. 1, 2 та 4 ч. 1 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 18 та п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону 1952 - не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, зокрема: під час проведення реєстраційних дій не перевірено відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, у зв'язку з чим не встановлено відповідність відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не перевірено відповідність та розбіжність поданої декларації відомостям, які містяться у Єдиному реєстрі документів.
На підставі висновків Комісії прийнято рішення про задоволення скарги гр. ОСОБА_4, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. № 36808054, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017р. № 36895348, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_8, як таке, що випливає з факту скасування прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_7 з порушенням законодавства рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. № 36808054.
Щодо твердження позивача про те, що гр. ОСОБА_4 пропущено строк на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Комісії з питань акредитації суб'єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (далі - Положення № 37/5), Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128) та до повноважень якої відноситься - забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Так, ч.5 ст. 37 Закону визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності).
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Згідно п.5 Порядку 1128 , перед розглядом скарги по суті Комісія також вивчає скаргу для встановлення - чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
У поданій скарзі гр. ОСОБА_4 зазначила, що вона дізналася про порушення її права тільки 26.01.2018 року, отримавши інформаційну довідку з реєстру.
Так, при оскарженні рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017 №36808054, прийнятого приватними нотаріусом ОСОБА_7А, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017 №36895348, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_8, щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 (далі - земельна ділянка), площею 145,4 кв.м. за адресою - Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Лісарня, буд. 27 А (далі - житловий будинок) до скарги гр. ОСОБА_4 було додано сформовану Інформацію з Державного реєстру прав від 26.01.2018, номер інформаційної довідки 111852512, чим було підтверджено день, коли гр. ОСОБА_4 дізналася про факт порушення її майнових прав у результаті прийняття приватними нотаріусами рішень про державну реєстрацію прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності за гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_1
Так як, інших документів щодо підтвердження факту порушення майнових прав та відомостей в скарзі не було відображено, тому при розгляді скарги по суті Комісією було взято до уваги саме дату вказану скаржником у скарзі та доданій Інформаційній довідці - 26 січня 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст.37 Закону, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Скарга від 26.01.2018, була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.01.2018 за вхідним номером Д-1546, а оскільки, як вже було зазначено вище, скаржниця дізналася щодо проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок на власній земельній ділянці саме 26.01.2018, то для подання скарги скаржницею був термін оскарження до 26.03.2018, тобто скаржниця не порушила строк встановлений Законом.
Таким чином, твердження Позивача щодо недотримання Міністерством юстиції України вимог Закону в частині строку оскарження є безпідставним, так як гр. ОСОБА_4 в скарзі було чітко викладено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги щодо порушення її майнових прав. А в частині дотримання вимог ч. 3 ст. 37 Закону щодо строків оскарження рішень, то Комісією перед розглядом скарги по суті було вивчено скаргу гр. ОСОБА_4
Щодо твердження Позивача про не порушення законодавства в діях державного реєстратора ОСОБА_7 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36808054 від 29.08.2017, суд зазначає наступне.
Ст.5 Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяжень на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремих частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Крім того, даною нормою Закону визначено - якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав та таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Крім цього, ч.2 ст.18 Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
П.40 Порядку 1127 зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст.27 Закону та цим Порядком.
Так, ч.1 ст.27 Закону встановлено підстави державної реєстрації прав та передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться також на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Такі документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.22 Закону).
Пунктом 41 Порядку №1127 встановлено перелік документів для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, а саме:
- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
- письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
- договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Єдиний реєстр документів). У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Виходячи із цього суд зазначає, що Законом та Порядком №1127 дійсно передбачено перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок, однак Законом визначена норма (ч.4 ст.18 Закону), однією із вимог якої передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Тобто в даному випадку, в разі встановлення державним реєстратором невідповідності поданих документів, встановлених Законом (ч.3 ст.24 Закону), то у державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно бути відмовлено. Так, при розгляді скарги гр. ОСОБА_4 та при перевірці відомостей в Державному реєстрі прав, Міністерством юстиції України було виявлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації, проведеної приватним нотаріусом ОСОБА_7 в частині невідповідності поданих документів для державної реєстрації права власності на житловий будинок про які буде згадано нижче.
Щодо твердження позивача, що при здійсненні реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна Порядком 1127 не вимагається подання документів про право власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне.
П. 41 Порядку 1127 чітко встановлено вимогу про те в якому випадку не вимагається документ на земельну ділянку, а саме - документ, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, якщо державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про Кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Тобто в даному випадку законодавцем чітко передбачено вимогу при якій подання документу щодо права власності на земельну ділянку не вимагається.
Так, згідно відомостей Державного реєстру прав було встановлено, що при прийнятті рішення від 29.08.2017 №36808054 приватним нотаріусом ОСОБА_7 було відкрито розділ у Державному реєстрі прав за номером 1337438221227 та внесено запис про державну реєстрацію права власності за гр. ОСОБА_9 на житловий будинок, номер запису права власності 22066373. Вказане рішення приватного нотаріуса ОСОБА_7 та відповідна державної реєстрації права власності були проведені за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_9 від 23.08.2017, зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав за №23851776 (далі - заява), та поданих разом із заявою документів: довідки про присвоєння поштової адреси від 10.08.2017 №655, виданої Верхньовизницькою сільської радою Мукачівського району Закарпатської області; технічного паспорта на житловий будинок від 25.04.2017, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10Ю; декларації від 19.04.2013 №ЗК142130990679, замовник - ОСОБА_9
Приватним нотаріусом ОСОБА_7 при реєстрації заяви №23851776 та прийняття рішення від 29.08.2017 №36808054 було прийнято зазначені документи від гр. ОСОБА_9, однак ним не було встановлено відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, чим порушено ч.3 ст.10 Закону та п.12 Порядку 1127. З цього приводу зазначаємо, що п.10 та 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок 1141) передбачено, що під час розгляду заяви державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: 1)нерухоме майно; 2)право власності та суб'єкта цього права; 3)інші речові права та суб'єкта цих прав; 4)іпотеку та суб'єкта цих прав; 5)обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав. Пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:
1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер; для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України; для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер;
2) за адресою об'єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (ОСОБА_11 Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради;
3) за кадастровим номером земельної ділянки;
4) за номером запису.
Пошук у Державному реєстрі прав відомостей для цілей отримання інформації з цього Реєстру здійснюється за принципом повного збігу зазначеного ідентифікатора пошуку або повного збігу усіх чи одного з ідентифікаторів пошуку у разі здійснення пошуку за декількома ідентифікаторами.
Однак, за результатами перевірки відомостей в ІС ДП «НАІС» встановлено, що при формуванні відомостей з Державного реєстру прав при розгляді заяви №23851776, приватним нотаріусом ОСОБА_7 за параметрами пошуку здійснювалося лише щодо наявності «іпотеки, обтяження» за адресою нерухомого майна «Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Лісарня, буд. 27а», що підтверджується доданими скрін-шотами, а інших пошуків у Державному реєстрі прав приватним нотаріусом ОСОБА_7 не здійснювалося, а саме: щодо «права власності та суб'єкта цього права; інших речових прав та суб'єкта цих прав - за адресою об'єкту; за кадастровим номером земельної ділянки», що є недотриманням вимог п.10 та 11 Порядку 1127. З чого слід зробити висновок, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 не в повній мірі було здійснено пошук в Державному реєстрі прав чим не дотримано вимоги ст.10 Закону.
Крім цього встановлено, що згідно сформованої заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) заявником гр. ОСОБА_9 було зазначено кадастровий номер земельної ділянки - «2781403:01:001:0271» (по факту належить іншій особі і знаходится в іншому місті), а в поданій декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 19.04.2013 №ЗК142130990679 в розділі - «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» кадастровий номер земельної ділянки зазначено кадастровий номер -«2122781403:01:001:0271», що є невідповідністю поданим/отриманих документів вимогам законодавства, та приватним нотаріусом ОСОБА_7 при отриманні заяви та доданих до неї документів повинно бути встановлено таку не відповідність.
Так, згідно пункту 12 Порядку №1127 визначено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Згідно даних Державного реєстру прав на дату прийняття рішення від 29.08.2017 №36808054, в Державному реєстрі прав було відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастр, номером 2122781403:01:001:0271 та зареєстровано право власності на цей об'єкт за гр. ОСОБА_4 - дата державної реєстрації 04.07.2017, про що свідчать додані скрін-шоти з Державного реєстру прав.
Таким чином, виходячи із необґрунтованих тверджень позивача про те, документ на землю не вимагається, звертаємо увагу про те, що при державній реєстрації права власності на житловий будинок, документ на земельну ділянку не вимагається в разі наявності зареєстрованого права власності на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав на якій збудований житловий будинок.
Однак, приватним нотаріусом ОСОБА_7 була проведена державна реєстрація права власності на новозбудований житловий будинок за гр. ОСОБА_9, який розташований на чужій земельній ділянці (кадастровий номер якої зазначено заявником в заяві), право власності якої зареєстровано за іншою особою - гр. ОСОБА_4, що є порушенням ч.3 ст.10 Закону та п.12 Порядку 1127. А тому, твердження Позивача, що Порядком 1127 не вимагається документ стосовно права власності на земельну ділянку та здійснення перевірки державним
Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення розгляду скарги Комісією, суд констатує наступне.
Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1128, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок 1128) визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Згідно п. 3 цього Порядку розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Як передбачено п. 5 Порядку 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Згідно п.8 Порядку 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
При розгляді скарги гр. ОСОБА_4 було встановлено, що станом на 26.01.2018р. внаслідок формування Інформації з Державного реєстру прав, скаржниці гр. ОСОБА_4 стало відомо про порушення її майнових прав, а саме про те, що на належній їй земельній ділянці за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 вже зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 145,4 кв.м. за іншою особою, що підтверджується доданою до скарги Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.01.2018р. за номером 111852512.
Так, згідно ч. 5 ст. 37 Закону 1952, скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку визначену Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. В даному випадку, скаржником гр. ОСОБА_4 доданою до скарги Інформацію з Державного реєстру прав від 26.01.2018р. за №111852512 підтверджено факт того, що особа дізналася про порушення її прав з дати формування зазначеної інформації.
Як стверджує позивач, гр. ОСОБА_4 було відомо про те, що гр. ОСОБА_9 зареєстрував Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на спірний житловий будинок ще в квітні 2013 році та в спростування наведеного, в поданій скарзі, гр. ОСОБА_4 вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 належить їй на праві приватної власності, на підтвердження чого у Державному реєстрі прав наявні відповідні відомості. Крім цього, згідно поданої Інформації з Державного реєстру прав за номером 111852512 від 26.01.2018р., Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було встановлено, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 зареєстроване в Державному реєстрі прав за гр. ОСОБА_4, підставою виникнення права власності зазначено договір дарування земельної ділянки № 1757, виданий 04.07.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_12
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону 1952, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Скарга гр. ОСОБА_4 від 26.01.2018р., була зареєстрована в Мін'юсті України 29.01.2018р., а оскільки (як вже було зазначено вище) скаржник дізналася щодо проведення державної реєстрації права власності житлового будинку на власній земельній ділянці саме 26.01.2018р., то для подання скарги скаржниця мала термін до 26.02.2018р., у зв'язку з чим було дотримано положення ч.3 ст.37 Закону 1952.
Таким чином, Комісією було вивчено скаргу гр. ОСОБА_4 в частині дотримання вимог щодо строків оскарження рішень про державну реєстрацію прав та факту порушення прав скаржника.
При цьому судом відхиляються посилання позивача на процедурні порушення при розгляді скарги ОСОБА_4 через їх не підтвердження при розгляді справи, виходячи з наступного.
У відповідності до п.8 Порядку 1128, під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, що мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження. При розгляді, Комісія вирішує, зокрема, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (пп. 5 п.8 цього Порядку).
З метою дотримання положень п.11 Порядку 1128, Мін'юстом України було направлено копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), що підтверджується доданими копіями листів: від 08.02.2018 №2/Д-1546/19К, З/Д-1546/19К, 4/Д-1546/19К та 5/Д-1546/19К.
Крім цього, п. 11 Порядку 1128 передбачено, що суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються Комісією до розгляду, та Комісією було розглянуто подані пояснення від приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (від 14.02.2018р. №16/01-16) та взято до уваги пояснення гр. ОСОБА_6 (від 14.02.2018р.) та гр. ОСОБА_1 (від 14.02.2018р.).
Що стосується доводів позивача про необхідність скасування оскарженого наказу з мотивів дотримання всіх вимог чинного законодавства під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд констатує, що правові засади, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - закон 1952) та Порядком Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зетверденого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - порядок 1127).
Згідно ст. 2 Закону 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, ч. 4 ст. 18 цього Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 22 Закону 1952). Частиною 1 ст. 27 Закону 1952 встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 9 Порядку 1127, разом із заявою, заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Пунктом 41 Порядку 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній
власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Частиною 3 ст. 10 Закону 1952 визначаються основні повноваження державного реєстратора при проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013р., обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону 1952, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
- перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.
У відповідності до п. 8 Порядку 1128, Комісією було проведено перевірку відомостей у Державному реєстрі прав, за результатами якої встановлено, що державна реєстрація права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Лісарня, вул. б/н, буд. 27 "а", за гр. ОСОБА_9 проведена з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації, з огляду на наступне.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності щодо об'єкту нерухомого майна (житловий будинок), всупереч п. 12 Порядку 1127, приватним нотаріусом ОСОБА_7 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. за номером 36808054, а саме проведено державну реєстрацію житлового будинку за відсутності вчинення приватним нотаріусом перевірки у Єдиному реєстрі дозвільних документів (поданої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації).
Так, відповідно до офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України під номером декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЗК142130990679 у графі "Об'єкт" не зазначено номер будинку, а також у графі "Інформація про земельну ділянку" вказано Державний акт від 28.10.2008р. серії ЯЕ № 456740. Однак, у поданій приватному нотаріусу ОСОБА_7 декларації у пункті 11-1 "Інформація про документ, що посвідчує права власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію" зазначено інший документ, а саме Державний акт про право власності на земельну ділянку від 20.05.2005р. серії ЗК № 010843. Тобто, в даному випадку наявні докази порушення приватним нотаріусом ОСОБА_7 порядку проведення обов'язкових реєстраційних дій в Державному реєстрі прав.
У відповідно до положень ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є істотними умовами, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.
Крім того, гр. ОСОБА_4 було надано довідку ДАБІ, у якій зазначено, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації за номером ЗК 142130990679 видавалася замовнику ОСОБА_13
Виходячи із цього, скаржником було підтверджено суперечність відомостей у поданій декларації із інформацією, яка міститься у Єдиному реєстрі дозвільних документів, оскільки декларація за номером ЗК 142130990679 була видана гр. ОСОБА_13, а не гр. ОСОБА_9 Також, у Державному реєстрі прав міститься інформація про державну реєстрацію права власності за скаржником гр. ОСОБА_4 (а не за ОСОБА_14В.) на земельну ділянку, на якій розташований зареєстрований житловий будинок.
Статтею 24 Закону 1952 передбачено підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Так, у проведенні державної реєстрації прав державним реєстратором може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
- заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
- після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
- заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону 1952).
Виходячи з наведеного, твердження позивача стосовно проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок на законних підставах є безпідставними, так як при розгляді скарги та проведенні перевірки відомостей в Державному реєстрі прав Комісією встановлено, що під час державної реєстрації прав на житловий будинок приватним нотаріусом ОСОБА_7 порушено вимоги п. 1, 2 та 4 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 24 Закону1952 та п. 12 Порядку 1127.
Виходячи із наведених норм законодавства, приватним нотаріусом ОСОБА_7 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Зокрема, під час проведення реєстраційних дій не перевірено відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, у зв'язку з чим не встановлено відповідність відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не перевірено відповідність та розбіжність поданої декларації відомостям, які містяться у Єдиному реєстрі документів.
Враховуючи те, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 при прийнятті оскарженого рішення про державну реєстрацію прав від 29.08.2017р. № 36808054 було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації, що призвело до порушення прав скаржника, Комісією було прийнято правомірний висновок від 15.02.2018р. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017р. № 36808054, прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_7 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017р. № 36895348, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_8, як таке, що випливає з факту скасування прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_7, на підставі якого Міністерством юстиції України в подальшому прийнято оскаржуваний наказ.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не надано жодної оцінки та не аргументовано необґрунтованість прийнятого рішення щодо скасування реєстрації права власності позивача, суд зазначає наступне.
Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом та Порядком 1127, якими, зокрема, визначено таке.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.
Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (п.1, 2 ч.1 ст.2 Закону).
Відповідно до п.5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);
2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
3)чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
В своїй скарзі гр. ОСОБА_4 звернулась до Міністерства юстиції України з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017 №36808054, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017 №36895348, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_8 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок який на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2017 зареєстрований в реєстрі за №421 перейшов у власність за ОСОБА_1 (об'єкт нерухомого майна в реєстрі №1337438221227).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, на підтвердження чого у Державному реєстрі прав наявні відповідні відомості.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами судового процесу, що ОСОБА_9 в минулому подарував земельну ділянку, за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, яка знаходиться за адресою: Мукачівський р-н, с. Лісарня, 27, своєму синові, ОСОБА_14, що в свою чергу підтверджується договором дарування земельної ділянки від 08.07.2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_15, ОСОБА_14, яким було набуто права щодо володіння, користування та розпорядження даною ділянкою.
В подальшому, ОСОБА_14, подаровано земельну ділянку за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 своїй матері, ОСОБА_4, що стверджується договором дарування земельної ділянки від 04 липня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12
А вже, 26.01.2018 у зв'язку з отриманою Інформаційною довідкою з реєстру, скаржниці гр. ОСОБА_4 стало відомо, що на належній їй земельній ділянці зареєстровано право власності на житловий будинок за ОСОБА_1, чим порушені її права.
Крім цього, до переходу права власності за ОСОБА_1, даний житловий будинок був зареєстрований за ОСОБА_9, а державна реєстрація права власності була проведена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7
При перевірці відомостей Державного реєстру прав встановлено, що державна реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_9 була проведена з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації.
Приватним нотаріусом ОСОБА_7, не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, зокрема: під час проведення реєстраційних дій не перевірено відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, у зв'язку з чим не встановлено відповідність відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не перевірено відповідність та розбіжність поданої декларації відомостям, які містяться у Єдиному реєстрі документів.
Під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, і вирішує, зокрема, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (пп.5 п.8 Порядку № 1128 розгляду скарг).
Щодо зауваження позивача про те, що відповідно до пункту 13 Порядку №1128 якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.
Відповідно до п.9 Порядку 1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у-скарзі або встановлені відповідно до відомостей Реєстрів. Також, згідно пункту 11 Порядку №1128 визначено, що суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються Комісією до розгляду.
Так, згідно п.7 Положення 37/5, під час проведення засідання комісії, секретарем комісії ведеться протокол засідання комісії, який повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте комісією рішення.
Згідно витягу з протоколу № 14 засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15 лютого 2018 року (копія додається) Комісія запросила та заслухала представника заінтересованої особи - ОСОБА_1, ОСОБА_16 Тобто комісія врахувала та оцінила всі доводи та пояснення.
Комісія розглянувши подану скаргу гр. ОСОБА_4 та додані до неї документи, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з такої правової позиції.
Враховуючи те, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав від 29.08.2017 № 36808054 порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації, що призвело до порушення прав скаржника, а також враховуючи зазначені вище обставини, Комісія прийшла до висновку, що прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_7 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017 № 36808054 підлягає скасуванню.
Так, згідно статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У зв'язку з чим випливає те, що державна реєстрація права власності за гр. ОСОБА_9 є неправомірною та скасованою, то укладений правочин та державна реєстрація права власності за іншою особою ОСОБА_1 виходячи із зазначеного є неправомірною та неможливою, так як за суб'єктом - гр. ОСОБА_9 право власності скасовано, а він у договорі купівлі-продажу є Продавцем житлового будинку.
Після прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_8 прийнято рішення від 04.09.2017 №36895348, відповідно до якого зареєстровано у Державному реєстрі прав перехід права власності на житловий будинок до позивача.
Тобто прийняте ОСОБА_8 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2017 № 36895348 підлягає скасуванню як таке, що випливає з факту скасування прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_7 з порушенням законодавства рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2017 № 36808054, про що зазначено у висновку комісії від 15.02.2018 року.
Отже, Комісія дослідивши фактичні обставини справи, з повним та всебічним з'ясуванням доказів, чітко обґрунтовує хід прийнятого рішення яке зазначене у висновку комісії від 15.02.2018 року щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 та твердження позивача є безпідставними .
Вищезгадані обставини та деякі інші вже досліджувалися Закарпатським окружним адміністративним судом у справі за №807/137/18 (Головуючий суддя - Рейті С.І.). за позовом ОСОБА_9 до Міністерства юстиції України, яким позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту України № 399/5 від 16.02.2018р., зобов'язати Мін'юст України поновити реєстраційні дії, які скасовані оскарженими наказом, щодо ОСОБА_9, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36808054 від 29.08.2017р.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у позові було відмовлено повністю.
Судом також не можуть братися докази у формі заяв сусідів та осіб - виконавців робіт по будівництву будинку, надані позивачем та третьою особою, в силу вимог ч. 4 ст. 73 КАС України (як таких, що не стосуються предмету доказування), оскільки предметом доказування, в межах заявленого предмету позову, є обставини правомірності чи протиправності оскарженого в судовому порядку наказу Мін'юсту України від 16.02.2018р. № 399/5.
На підставі наведеного доводи позивача щодо протиправності рішення Комісії в зв'язку з тим, що станом на час прийняття оскарженого рішення відбулась державна реєстрація права власності за іншою особою відхиляються судом, оскільки прийняте приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу ОСОБА_17 рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем по справі з врахуванням фактів та обставин встановлених різними судами та Комісії підлягало скасуванню як таке, що випливало з факту скасування незаконно прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_7 з зазначеними порушеннями законодавства рішення про державну реєстрацію прав від 29.08.2017р. № 36808054.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Мін'юстом України доведено правомірність прийняття оскарженого наказу, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №399/5 від 16.02.2018 року, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_18