ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2018 р. справа № 0940/1264/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням додаткових п'яти процентів внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання до вчинення таких дій, починаючи з 01 березня 2011 року, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_2Я.) 19.07.2018 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області) про визнання неправомірними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням додаткових п'яти процентів внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання до вчинення таких дій, починаючи з 01 березня 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з січня 2011 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення. В лютому 2011 року, за наслідками стаціонарного обстеження Військово-лікарською комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області (надалі по тексту також - ВЛК УМВС України по області) видано свідоцтво про хворобу №95, за змістом якого захворювання виявлені під час обстеження пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ; обмежено приданий до військової служби. У зв'язку з цим, на початку липня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, так як вважає, що отримане у зв'язку із проходженням служби захворювання дає йому право на зміну розміру відповідної суми грошового забезпечення при розрахунку пенсії за вислугу років з 50 на 55 процентів. Відмову відповідача від 17.07.2018 у перерахунку пенсії вважає протиправною, оскільки обставина щодо отриманого при звільненні захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, підтверджується поданим свідоцтвом про хворобу №95 від 16.02.2011. На підставі вказаного просить суд визнати неправомірними дії відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням додаткових п'яти процентів внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2011 відповідний перерахунок пенсії.
На підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Уповноваженою особою відповідача 26.07.2018 отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі (а.с. 30).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу суду 07.08.2018 (а.с. 31-33, 34-56). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_2, викладеними у позовній заяві, оскільки останній не був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ "у відставку за віком" або "за станом здоров'я". Саме такі підстави дають право на призначення пенсії в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення. У спірних же відносинах ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справи 30.12.2010 відповідно до пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" за власним бажанням в запас, а не у відставку чи за станом здоров'я. Враховуючи вказані обставини відповідачем правомірно призначено позивачу пенсію за вислугу років в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення як особі, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та яка має вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) - за вислугу 20 років. У зв'язку із вказаним відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 22.12.2010 за №151 о/с капітан міліції ОСОБА_2 з 30.12.2010 на підставі пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнений за власним бажанням з органів внутрішніх справ. Вислуга на день звільнення становила: календарна - 16 років 2 місяці 11 днів; у пільговому обчисленні - 20 років 4 місяці 21 день (а.с. 18, 39).
З 14.02.2011 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 50 процентів суми грошового забезпечення як особа, яка відповідально пункту "а" частини 1 статті 12, пункту "а" частини 1 статті 13 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію у зв'язку із вислугою 20 років (а.с. 41, 43).
Із поданих позивачем доказів судом встановлено, що за наслідками стаціонарного медичного огляду ВЛК УМВС України по області ОСОБА_2 видано свідоцтво про хворобу №95 від 16.02.2011, за змістом якого встановлене захворювання визначено таким, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 16-17).
В липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Головного управління УПФУ в області заяву, якою просив перерахувати пенсію за вислугу років з урахуванням 5 процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції з грудня 2010 року, долучивши свідоцтво про хворобу №95 від 16.02.2011 (а.с. 14).
Головне управління УПФУ в області листом від 07.07.2018 за №1153/М-15 відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що ОСОБА_2, як колишній працівник міліції, зі служби звільнений на підставі пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (за власним бажанням), тобто в запас, а не у відставку. Основний розмір пенсії обчислено відповідно до статті 13 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто від суми грошового забезпечення 50% при вислузі 20 років (а.с. 15).
Не погоджуючись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Суд відзначає, що на час звільнення позивача зі служби в грудні 2010 року порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114 (надалі по тексту також - Положення №114).
За змістом вимог статті 62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Таким чином, станом на 30.12.2010 року Положення №114 передбачало два види звільнення, а саме: в запас (з постановкою на військовий облік) і у відставку (із зняттям з військового обліку).
Пунктами "б", "в" і "ж" статті 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, поряд з іншим, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;
ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно статті 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):
а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.
Системний аналіз коментованих норм свідчить, що при наявності відповідних підстав і дійсних обставин особи рядового і начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), у відставку (із зняттям з військового обліку) -"через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".
Крім того, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) - "за власним бажанням".
Як свідчить зміст наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 22.12.2010 за №151 о/с капітана міліції ОСОБА_2 з 30.12.2010 звільнено з органів внутрішніх справ "за власним бажанням" на підставі пункту "ж" статті 64 Положення №114.
Дана обставина не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 21-1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2262-ХІІ).
Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, серед іншого, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Такими чином, вказані вище норми Закону №2262-ХІІ передбачали, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які на день звільнення зі служби мають вислугу 20 років, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення.
В свою чергу, при звільненні особи рядового і начальницького складу зі служби "у відставку" за віком або за станом здоров'я, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Як зазначив суд вище "відставка" (із зняттям з військового обліку) є одним із різновидів звільнення із органів внутрішніх справ, яка може відбуватися як за віком так і через хворобу (статті 65 Положення №114).
Звільнення ж зі служби "в запас" (з постановкою на військовий облік) можливе, серед іншого, "через хворобу", "через обмежений стан здоров'я", а також "за власним бажанням".
Отже, перша частина пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ свідчить, що пенсія за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення призначається виключно особам, які звільненні зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (за віком або за станом здоров'я).
У всіх інших випадках згідно першої частини пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, які на день звільнення зі служби органів внутрішніх справ мали вислугу 20 років, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, навіть особам, звільненим зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) "через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звільнено зі служби на підставі пункту "ж" статті 64 Положення №114, тобто "за власним бажанням" саме в запас (з постановкою на військовий облік), то суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу будь яких доказів про зміну підстав звільнення з органів внутрішніх справ, доказів внесення змін до наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 22.12.2010 за №151 о/с, його скасування та прийняття нового наказу, яким би визначено підстави звільнення відповідно до статті 65 Положення №114 - "у відставку" за віком або за станом здоров'я.
Зважаючи на вказане у відповідача, при розгляді в липні 2018 року звернення позивача, не було жодної правової підстави для зміни причин звільнення ОСОБА_2, в тому числі для проведення перерахунку його пенсії за вислугу років з 50 на 55 процентів суми грошового забезпечення.
Необґрунтованим є посилання позивача на статті 63 Закону №2262-ХІІ, так як дана норма не може змінити підстави звільнення особи зі служби та змінити підстави призначення пенсії, а вирішує питання перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Розглядаючи заяву позивача та відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, перерахунок пенсії шляхом зміни розміру процентів суми грошового забезпечення в спосіб, який визначений позивачем у адміністративному позові, є не вірним та помилковим, а такі вимоги суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
З приводу доводів позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах правової позиції, висловленої Верховним Судом України в окремих постановах, суд зазначає наступне.
Зміст спірних правовідносин і сформованих по них відповідних правових висновків Верховним Судом України в постановах від 6 лютого 2012 року (справа №21-322а11), від 25 вересня 2012 року (справа №21-230а12) і від 10 лютого 2015 року (справа 21-630а14), не мають жодного відношення до правовідносин, які є спірними у даній справі.
Відтак, аргументи позивача про застосування правової позиції таких судових рішень касаційної інстанції є безпідставними.
Про недотримання інших вимог законодавства, чи іншого невірного застосування відповідачем норм права при призначенні і обчисленні розміру пенсії, ОСОБА_2 в адміністративному позові не вказано.
Варто також відзначити, що відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що позивач був обізнаний про відповідний розмір пенсії, який виплачувався йому з лютого 2011 року, в зв'язку з цим зазначає про пропущення ОСОБА_2 строків, визначений статтею 122 КАС України. При цьому відповідач не звернувся до суду з відповідним клопотанням про вирішення питання щодо залишення без розгляду частини позовних вимог позивача на підставі статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Відповідна ж вимога не міститься у вимогах відзиву на адміністративний позов.
Відтак, на переконання суду, за таких обставин, відсутні підстави для вирішення питання дотримання ОСОБА_2 строків звернення до суду у зв'язку із не наполяганням на цьому сторони відповідача.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, призначаючи ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як колишньому працівнику міліції, звільненого зі служби в запас (за власним бажанням), а не у відставку, діяло правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2, адреса: вул. Л.Українки, 12/115, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи 20551088.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3